Семен АЛЬТМАН: «Чорноморець вилетів з вищої ліги СРСР через холеру»

Відомий український тренер Семен Альтман згадав про події, коли він був воротарем одеського «Чорноморця».

У 1970 році відразу в декількох областях Радянського Союзу виявили холерну паличку, а одне з міст, представлених у вищій лізі чемпіонату СРСР з футболу, Одесу – на 49 днів Радянська армія наглухо заблокувала від решти країни. Ні в'їхати, ні виїхати звідти було неможливо, а люди, які відпочивали в місті, постановою Політбюро ЦК КПРС продовжили відпустки або відрядження з виплатою зарплат. Одеський «Чорноморець» на протязі місяця не мав можливості брати участь в першості, а ще деякий час проводив домашні матчі в Києві.

Альтман розповів: «Всієї правди про події ми тоді знати не могли, тому розповім тільки про те, що самі пережили. Адже в тому році багато в чому через це «Чорноморець» і вилетів з вищої ліги. Після холери все пішло шкереберть.

Головний тренер «Чорноморця» Сергій Шапошников і інші керівники зібрали команду і оголосили, що в Одесі знайдена холера, грати ми найближчим часом не будемо, більш того – з міста не можна виїжджати і в нього в'їжджати. У попередні дні чутки про холеру ходили, але конкретики не було. Я особливо не хвилювався, оскільки в той час був повністю зосереджений на футболі, і інші речі, а тим більше, чутки, мене мало цікавили. Офіційних оголошень ніхто не робив, в пресі нічого не повідомлялося. Так що дізналися про все ми тільки на цих зборах.

Продовжили тренуватися, але тепер вже майже без мотивації. Перспектива не проглядалася. Так пройшло близько двох тижнів. Після цього оголосили, що ми повинні пройти двотижневу обсервацію, після чого виїхати до Києва, де «Чорноморець» стане проводити домашні зустрічі.

Обсервація – це жорсткий колективний карантин. Без можливості навіть спілкуватися з найближчими родичами – і взагалі всіма, хто за периметром. Всі, хто цю обсервацію проходить, повинні перебувати на закритій території, постійно проходити медичні обстеження, харчуватися тільки їжею, яку там надають. В силу нашої футбольної специфіки нам організували обсервацію на Центральному стадіоні Чорноморського пароплавства – домашній арені клубу. Залишати територію заборонялося, і навіть дружин з дітьми і інших родичів ми могли бачити тільки через паркан.

На той час на стадіоні став до ладу готель. Тренувалися на поле, готувалися до ігор. У нас постійно брали аналізи – крові, сечі, калу. Особливо останнього, оскільки холера в першу чергу б'є по шлунково-кишковому тракту, і діагностувати її швидше за все можна саме за таким тестом.

Ніякої ізоляції окремо у футболістів не існувало – жили в номерах по кілька людей. І заняття йшли в звичайному режимі. Так минуло ще два тижні. Після цього сіли в автобус – оскільки ніякі літаки з Одеси не літали, – і поїхали в Київ. На Київській трасі, в районі Хаджибейського лиману, був кордон. Причому – на замку. Ні в одну, ні в іншу сторону миша не проскочила б.

Яких тільки чуток тоді не ходило! Але я ними жонглювати не хочу, а розповідаю тільки те, через що пройшов сам. У Києві нас поселили на старій базі «Динамо» в Нивках – самі кияни незадовго до того переїхали в Конча-Заспу. Ніхто від нас не шарахався. Ми там жили, грали, і зі столиці України літали на виїзд. Провели так чотири зустрічі (три псевдодомашніх і одну виїзну з «Шахтарем»). Майже місяць, виходить, знаходилися без ігрової практики, а за наступні два наганяли суперників».