Програвши Берду, Кличко дізнався новий рівень. Перемогти завадила травма

Поки великий бокс, як і весь інший спорт через пандемію коронавіруса на паузі, оглядач Sport.ua згадує топ-бої за участю українців.

1 квітня 2000 року Віталій Кличко зазнав першої поразки у професійній кар'єрі. Він був явним фаворитом в тому поєдинку і за всіма показниками мав перемагати невеликого колишнього крузера Кріса Берда. Але Віталій програв достроково.

Які були успіхи у Кличка і Берда до поєдинку?

Молодий Віталій був безкомпромісним боксером. В першу чергу, по відношенню до суперників, які падали один за іншим в кожному наступному поєдинку. Важливо розуміти, наскільки впевнено колишній кікбоксер увійшов у професійний бокс.

Українець здобув двадцять п'ять перемог нокаутом поспіль, при цьому майже всі вони сталися в першій половині бою. Дістатися шостого раунду в поєдинку з Кличком-старшим - розкіш, якої вдалося досягнути всього двом з двадцяти п'яти перших суперників: Джильберто Вільямсон програв нокаутом в шостому раунді, а Обед Салліван здався в дев'ятому.

Інший важливий факт для розуміння крутості молодого Віталія. Кількість раундів, які Віталій витратив на шлях від новачка до чемпіона, менша, ніж у Майка Тайсона. Та й сам титул українець взяв понад впевнено, прибивши вже в другому раунді Хербі Хайда на його території.

Безумовно, забійних суперників у Віталія не було, але були сильні і хороші боксери, з якими не могло бути так легко звичайному боксерові. Кличко-старший топтав одного за іншим, поки не зустрівся з Крісом Бердом.

На той бій американця підписали за дев'ять днів до поєдинку. Спочатку Віталій повинен був зустрітися з Донованом Раддоком, але через загострення проблем зі здоров'ям той відмовився, і довелося швидко шукати заміну. Вибір пав на колишнього представника крузервейту, американця Кріса Берда. Як тоді здавалося, вкрай безпечна заміна, враховуючи, що за дев'ять днів у тренуваннях вже нічого не зміниш.

Берд не був хлопчиком для биття, але і сприймати його дуже серйозно ніхто не збирався. Тим більше в одному рингу проти гіганта Кличка. Віталій вищий майже на 15 сантиметрів - 201 проти 188 см. І має набагато довші руки - цифри ті ж. Крім цього, Кріс на той час піднімався по категоріях, спочатку виступаючи у напівтяжах і лише недавно діставшись до супертяжів.

За рік до цього поєдинку Айк Ібеабучі гарненько помолотив Берда, відправивши того в технічний нокаут. Крім цього, ставитися як до серйозної опозиції до бійця, що більшу частину бою бігає, мало хто міг. Проте, саме мобільність і рухливість допомогла Крісу перемогти достроково.

Кличко дійсно програвав?

Віталій з перших секунд пішов вперед пробивати цього маленького американського хлопця. З огляду на те, що довше шостого раунду до цього бою в рингу з Кличком протримався лише його попередній опонент, він явно розраховував закінчити бій швидко. Але не вийшло.

Це в фанатських колах до Берда ставилися не зовсім серйозно через габарити. За фактом же це був вкрай технічний, з відмінними рефлексами боксер, який звик боксувати з такими гігантами, як Віталій. Американець показав, що вийшов у ринг не відбувати номер, хоч і діяв у своїй стандартно пасивній манері.

Проте, Кріс, будучи шульгою, витягував Віталія на удар правою, провалював його і тут же заряджав лівою у відповідь. Це не відбувалося часто і Кличко забирав раунд за раундом, але стало ясно: Клички вийшли на новий рівень і тут перемагати тільки завдяки антропометрії не вийде. Берд програвав раунди, але показував діри Кличка - відступ спиною вперед від наступаючого суперника, можливості, як можна провалити Віталія під час його атаки і проблеми із захистом від багатоударних швидких серій.

Головне, що зробив американець - змусив Кличка промахуватися і багато думати перед тим, як вдарити. Особливо це стало діяти, коли під час одного з промахів Віталій серйозно травмував плече і продовжував боксувати, по суті, однією рукою. Берд кружляв, стояв у кутку, качав корпусом, відчував, що буде робити суперник і час від часу яскраво контратакував. Звичайно, великого результату це не приносило, але відчуття від боксу до цього монструозного Віталія псувало все більше.

Дев'ятий раунд видався не просто останнім, але й найгіршим у поєдинку для Кличка. Кріс несподівано активізувався майже на цілий раунд. Звиклий працювати проти великих правшів, він майстерно пробивав по поверхах, грав на публіку і встигав посміхатися в той час, як Кличко, що давно боксував із травмою, явно оберігав руку, намагаючись вибрати момент для одного точного удару. Удари доходили до цілі, але Берд амортизував їх рухом головою і плечем, а, з огляду на травму, до мети доходило відсотків тридцять від можливої ​​сили влучання.

Після дев'ятого раунду кут Кличка відмовився від продовження бою, а Віталій почав вибачатися перед фанатами. Звичайно, можна було спробувати довести поєдинок до перемоги за очками, яка вже була в кишені, але біль був дуже сильним. За великим рахунком, українець просто не міг нормально бити і адекватно захищатися, вчасно піднімаючи руки туди, куди потрібно.

Берд радів. Вийшовши за дев'ять днів до поєдинку, він не просто переміг явного фаворита, а й завоював титул чемпіона світу в суперважкій ваговій категорії, будучи одним з найменших боксерів на той момент, при цьому не маючи нищівного нокаутуючого удару.

І які наслідки?

До Кличка почали ставитися скептично. Багато хто не вірив тоді і до сих пір, що Віталій не міг дотерпіти і що біль був настільки сильним. Його звинувачували в зливі бою і титулу, а, щоб повернути собі колишнє визнання, довелося пройти довгим шляхом.

Берд чемпіонив недовго. Уже в наступному поєдинку він віддав пояс Кличку. Правда, молодшому. Це була перша частина «помсти за брата» - поєдинків, в яких один з Кличків виходив проти боксера, який переміг його брата. Першим за старшого заступився молодший, але видати побиття, на кшталт того, що влаштував Віталій Коррі Сандерсу трохи пізніше, не вийшло.

Кріс вважав за краще не рубатися, а грати, а така тактика і в переможному поєдинку привела б до поразки за очками, якби не травма. Так що Володимир спокійно відібрав пояс WBO, який через шість поєдинків програє Коррі Сандерсу…