КАШТРУ: «Поїздка в супермаркет складніша, ніж матч проти Ман Сіті»

Головний тренер «Шахтаря» Луїш Каштру поділився власними переживаннями щодо пандемії коронавірусу, яка обрушилася на цілий світ і призвела до жорсткого карантину в багатьох країнах.

«Я прокинувся, і це був якийсь інший день. Я знав, що це буде важко зрозуміти. Мене з 11 років турбували тренування або матчі. Я врівноважував себе в сім'ї щоразу, коли це було потрібно, день у день. Але сьогодні, під час очевидних обмежень, цей день не є щасливим. Без м'яча, без близьких і в 4000 кілометрів від Португалії...

Причини відсутності щастя в основному полягають в тому, що багато хто страждає від вірусу, який захопив світ, спустошив життя, розлучив сім'ї і зруйнував світову економіку.

Протягом багатьох років ми були об'єднані ідеєю глобального світу, ми відкрили свої кордони і дали гігантський простір, але економічна жадібність глобального світу забула правила. Все пішло не так.

Це змінило обличчя мого життя, вашого, нашого, їх, всього світу.

Що тепер?

Тепер нам залишається чекати, що станеться з багатьма з нас. Скільки впадуть і більше не піднімуться? Скільки будуть рухатися далі? У скількох буде гідність допомогти тим, хто впав?

Повертаючись до початку, так, я знав, що це буде безглуздий день. Як би я не дисциплінував себе, але мені не вистачає підготовки, ігри, відео по противнику, звітів, оглядів нашої команди, планування, передматчевого очікування, змагального стресу, болю, радості перемог, самотності смутку під час поразок...

Я не знаю, коли все повернеться на круги своя. Десять днів тому я думав про другий матч Ліги Європи і про зустріч з київським «Динамо». Сьогодні я думаю про маску, дезінфікуючий засіб, миття рук, і ризиковану поїздку в супермаркет, яка здається більш складною, ніж гра проти «Манчестер Сіті» або «Аталанти». Як таке стало можливим?

Що з нами сталося? Чому?

Я знаю, що зараз важливо вирішити ситуацію, а не шукати причини. Але час для цього має наступити, не в останню чергу тому, що наступна епідемія може розпочатися мовчки, і ми повинні бути краще підготовлені до дій у відповідь.

Я виснажений, змучений тим, що нічого не роблю. Мені кажуть: «Дивіться фільми, читайте, пишіть, малюйте...», але це не те, чого я хочу зараз. Ці заняття добрі, щоб врівноважити мене, коли я працюю, а зараз нічого з цього не робить мене щасливим. Я хочу тренуватися, грати, і я дійсно дуже, дуже, дуже, дуже хочу, щоб всі, хто страждає, видужували і поверталися до своїх сімей.

Яка вражаюча працездатність зараз у всіх медичних працівників! Яким прикладом вони є для всього світу, виявляючи рішучість, любов до ближнього, гідність і честь. Це герої, які ризикують своїми життями, щоб врятувати інших.

Сподіваюся, що уряди різних країн світу ніколи не забудуть, що майбутнє людства знаходиться в руках цих людей, які перед лицем пандемії і за відсутності вакцини, невпинно трудяться для порятунку життів.

Я не можу знайти слів, щоб описати своє захоплення і величезну подяку.

Там, в провінції Траз-уж-Монтіш, де я народився, завжди казали в таких випадках: ДЯКУЮ!».