Президенти, тренери, експерти. Що зараз з володарями Золотого м'яча 90-х

Sport.ua згадує героїв футбольного світу, які були на піку слави в 90-х роках минулого століття

Президенти, тренери, експерти. Що зараз з володарями Золотого м'яча 90-х
© Твіттер Мілана

Колись вони забивали вирішальні голи, видавали приголомшливі матчі, допомагали своїм командам здобувати найважливіші на планеті титули, за що в підсумку й були винагороджені найпрестижнішою індивідуальною нагородою в футболі - «Золотим м'ячем». Сьогодні всі вони вже на «футбольній пенсії», а тому їхнє життя абсолютно інше, ніж тоді, в 90-ті роки минулого століття, коли вони були королями на полі, кумирами натовпу й улюбленцями спонсорів...

Втім, великі футболісти є такими тільки до того часу, поки про них пам'ятають. Скориставшись паузою в активному футбольному житті, звернемося до спогадів і ми. Сьогодні у фокусі - володарі «Золотого м'яча» 90-х...

Лотар МАТТЕУС, «Золотий м'яч-1990»

Громадянство: Німеччина
Вік: 58 років

Чудовий у минулому футболіст «Баварії», «Інтера» і збірної Німеччини Лотар Маттеус в 1990 році в стані «Бундестім» виграв чемпіонат світу в Італії, будучи капітаном своєї команди. Його відмінний виступ було відзначено експертами, а тому «Золотий м'яч» в тому ж році отримав саме Маттеус, який грав на той момент в рядах «Інтера». У 1992 році Маттеус повернувся до Німеччини в ряди «Баварії», де виступав до 2000 року, в тому числі взявши участь і в пам'ятних півфінальних дуелях Ліги чемпіонів-1998/99 проти «Динамо». Кінцівку кар'єри Лотар провів в США, відігравши в двох десятках матчів МЛС за «Нью-Йорк МетроСтарз» (нині - «Нью-Йорк Ред Буллз»).

У 2001 році Маттеус завершив кар'єру футболіста, відразу ж прийнявши рішення піти в тренери. Однак великих успіхів на цьому шляху не добився, вигравши лише два трофея - в 2003-му чемпіонат Сербії з «Партизаном», а в 2007-му - першість Австрії з «Ред Буллом». Останнім місцем роботи Маттеуса була збірна Болгарії, звідки німець був звільнений у вересні 2011 року. З тих пір у футболі Лотар працює виключно в якості коментатора і експерта, співпрацюючи в різні часи з такими відомими мовниками і компаніями, як Sky Deutschland, Al Jazeera, ZDF, Sport Bild, The Sun та іншими.

Жан-П'єр ПАПЕН, «Золотий м'яч-1991»

Громадянство: Франція
Вік: 56 років

У 1991 році не було ні чемпіонату світу, ні чемпіонату Європи, а Лігу чемпіонів, яка на той момент мала ще колишню назву - Кубок європейських чемпіонів, - сенсаційно виграла югославська «Црвена Звезда». У фіналі балканці в серії пенальті здолали «Марсель», і саме форварда французької команди Жан-П'єра Папена визнали найкращим на континенті, нагородивши «Золотим м'ячем». У тому розіграші найпрестижнішого клубного турніру Європи Папен забив 6 м'ячів, ставши кращим голеадором, але подібне для нього в принципі не було в дивину, так як з 1988 по 1992 рік Жан-П'єр п'ять сезонів поспіль ставав кращим бомбардиром чемпіонату Франції.

Папен важко прощався з футболом. По суті, з великої гри Жан-П'єр вийшов ще в 1998 році, але потім ще довгих десять років періодично погоджувався допомогти аматорським командам, погравши за маловідомі «Сен-Пьерруаз», «Кап Ферре», «Бассен д'Аркашон» і «Фактюр Бігано». У «Бассен д'Аркашон» Папен почав тренерську кар'єру, після чого отримав шанс проявити себе в більш статусних «Страсбурі» та «Лансі», але великих успіхів не досяг. У 2010 році Жан-П'єр був звільнений з «Шатору», після чого чотири роки залишався фактично «на узбіччі», поки йому знову не надав притулок «Бассен д'Аркашон», що правда, тільки на один сезон. Максимальним досягненням Папена в тренерській роботі є вихід з «Лансом» у фінал Кубка французької ліги в 2008 році, де команда Жан-П'єра поступилася «Парі Сен-Жермен» (1:2). Залишившись без тренерської роботи, Папен активно почав співпрацювати з різними ЗМІ, працюючи експертом на TF1, BeIn Sports, RTL, Canal + та інших. З 2013 року є амбассадором Міжнародної федерації футгольфу, що представляє вид спорту, який є похідним від гольфу та футболу. Також спонсорує гонки з шосейного велоспорту, що проходять в околицях Аркашона - міста, де нині і живе сам Жан-П'єр Папен.

Марко ВАН БАСТЕН, «Золотий м'яч-1992»

Громадянство: Нідерланди
Вік: 55 років

«Утрехтський лебідь», як прозвали Марко ван Бастена за часів активної кар'єри футболіста, в 1992 році виграв свій третій і, як виявилося, останній «Золотий м'яч» в кар'єрі. Щоразу після завоювання цього престижного трофея, нідерландський футболіст підкреслював, що були люди, які заслуговували його отримати, ймовірно, більше, ніж він сам. Втім, якби ван Бастен знав, що в 1995 році йому через хронічні проблеми зі здоров'ям доведеться завершити кар'єру в 30-річному віці, він, можливо, розумів би, що доля заздалегідь дала йому в борг за майбутні випробування.

Після завершення кар'єри футболіста ван Бастен оголосив, що ніколи не буде працювати тренером, але через 8 років передумав. Його першим досвідом в 2003 році стала посада наставника молодіжної команди «Аякса», а вже через рік Марко запросили працювати з національною збірною Нідерландів - очевидно, спрацювало ім'я і авторитет ван Бастена. З «помаранчевими» Марко відпрацював 4 роки, вийшовши в 1/8 фіналу ЧС-2006 і 1/4 фіналу Євро-2008. Після поразки від Росії в чвертьфіналі європейської першості ван Бастена відправили у відставку. Згодом він попрацював в «Аяксі», «Херенвені» та АЗ, але ніяких трофеїв з цими колективами не взяв. З осені 2016 по осінь 2018 року працював у ФІФА на посаді технічного директора, після чого виступав експертом на телебаченні. Однак наприкінці минулого року контракт з ван Бастеном був розірваний через скандал з нацистським гаслом, яке потрапило у прямий ефір телеканалу.

 

Роберто БАДЖО, «Золотий м'яч-1993»

Громадянство: Італія
Вік: 53 роки

Свій єдиний в кар'єрі «Золотий м'яч» Роберто Баджо отримав в 1993 році, коли був гравцем «Ювентуса». У стані туринців в сезоні-1992/93 Баджо виграв Кубок УЄФА, у фіналі якого туринці за сумою двох матчів буквально знищили дортмундську «Боруссію» - 6:1 (3:1, 3:0), а сам Роберто став автором двох голів у першому поєдинку, який відбувся в Німеччині. З «Ювентуса» Баджо пішов в 1995 році, після чого встиг пограти за «Мілан», «Болонью», «Інтер» і «Брешію».

Кар'єру футболіста завершив у 37 років, в 2004-му. Після цього на кілька років зник з поля зору, поки в 2010 році не отримав посаду технічного директора Федерації футболу Італії, на якій пропрацював два з половиною роки. Влітку 2011 року завершив навчання на тренерських курсах, отримавши право працювати з молодіжними командами, а через рік став володарем тренерської ліцензії UEFA Pro. Втім, з тих пір «Божественний хвостик» так і не очолив жодної команди, а тому є обґрунтовані сумніви, що він взагалі колись буде тренером.

Христо СТОЇЧКОВ, «Золотий м'яч-1994»

Громадянство: Болгарія
Вік: 54 роки

У 1994 році Христо Стоїчков зі збірною Болгарії виблиснув на чемпіонаті світу в США, де став найкращим бомбардиром турніру разом з Олегом Саленком (обидва забили по 6 м'ячів), а його команда дісталася до півфіналу, програвши потім в матчі за третє місце шведам. Це, а також виграш з «Барселоною» в сезоні-1993/94 чемпіонського титулу в Іспанії, посприяли перемозі Стоїчкова в боротьбі за «Золотий м'яч». Втім, через рік «блаугранас» вигідно продали болгарина в «Парму», щоб через рік викупити уп'ятеро дешевше, але потім відпустити вже назовсім - в болгарський ЦСКА. Догравав Стоїчков в США, де в 2003 році в рядах «Ді Сі Юнайтед» і завершив кар'єру гравця.

З 2004 року почав працювати тренером, відразу ж ставши біля керма національної збірної Болгарії. У 2007-му недовго попрацював коучем «Сельти», після чого два роки був без роботи, перш ніж його занесло в ПАР в «Мамелоді Сандаунз». Не зумівши проявити себе в тренерській роботі і не маючи пропозицій з Європи, Стоїчков повернувся в Болгарію, де з 2012 до 2013 року попрацював з «Літексом» і софійським ЦСКА. Нетривалий час був президентом «армійців», але з 2013 року Стоїчков, по суті, віддалився від футболу. В останні роки зірковий болгарин активно роз'їжджає по світу, беручи участь в різних акціях і відвідуючи безліч матчів. Зокрема, в 2018 році Стоїчков на запрошення «Десни» відвідував і Україну.

Джордж ВЕА, «Золотий м'яч-1995»

Громадянство: Ліберія
Вік: 53 роки

У 1995 році Джордж Веа став першим гравцем, який не будучи представником європейської країни, отримав «Золотий м'яч». Це стало можливим завдяки змінам, внесеним виданням France Football, в регламент визначення володаря нагороди. Влітку того року ліберієць перебрався з «Парі Сен-Жермен» в «Мілан», і відразу ж допоміг «россонері» взяти титул чемпіона Італії. Після «Мілана» пограв за «Челсі», «Манчестер Сіті» і «Марсель», а кар'єру футболіста в 2003 році завершив в «Аль-Джазірі» з ОАЕ.

Після завершення кар'єри гравця, Веа зайнявся політикою, а також брав активну участь в гуманітарній діяльності. У 2005 році Джордж балотувався на пост президента Ліберії, але вигравши в першому турі, у другому поступився Елен Джонсон-Серліф, яка стала першою в історії Африки жінкою-президентом. Через 12 років Веа повернувся до свого наміру, і на цей раз домігся бажаного, ставши в грудні 2017 року 25-м президентом Ліберії, на посаді якого перебуває й донині. Цікаво, що молодший син Джорджа Веа Тімоті, якому нині тільки 20 років, з 2018-го заграний за національну збірну США, оскільки народився в цій країні і має її громадянство.

Маттіас ЗАММЕР, «Золотий м'яч-1996»

Громадянство: Німеччина
Вік: 52 роки

У 1996 році збірна Німеччини, ведена Маттіасом Заммером та Юргеном Клінсманом, виграла чемпіонат Європи, а «Рудоволосого метеора» визнали найкращим гравцем того турніру. Згодом Заммер також виграв і «Золотий м'яч», але ці успіхи стали одними з останніх в ігровій кар'єрі Маттіаса. У 1998 році у віці 31 року він через серйозну травму коліна був змушений повісити бутси на цвях.

У квітні 2000 року Маттіас Заммер став одним з асистентів головного тренера дортмундської «Боруссії» в штабі Удо Латтека. Тоді «джмелі» боролися за виживання, а після порятунку Латтек покинув свій пост, і посаду головного тренера успадкував Заммер. При ньому «Боруссія» в перший сезон фінішувала третьою, а в 2002 році стала чемпіоном Німеччини. Українські вболівальники можуть пам'ятати ту дортмундську команду по протистояннях в кваліфікації Ліги чемпіонів-2001/02 з «Шахтарем», які стали невдалими для «гірників» (0:2, 1:3). У 2004 році Заммер пішов з «Боруссії», попрацювавши сезон зі «Штутгартом», а після цього перейшов на адміністративну роботу. 6 років Маттіас відпрацював спортивним директором збірної Німеччини, потім 4 роки в тій же посаді допомагав «Баварії», а в 2018-му повернувся в дортмундську «Боруссію», де і понині працює консультантом керівного персоналу.

РОНАЛДО, «Золотий м'яч-1997»

Громадянство: Бразилія
Вік: 43 роки

Чудовий «Зубастик» у 1997 році отримав свій перший «Золотий м'яч» (другий і останній для себе він завоює через 5 років). Влітку того року він перейшов з «Барселони», з якою виграв Кубок володарів кубків, в «Інтер», де відразу ж зміг здобути Кубок УЄФА. У 2002 році Роналдо повернувся до Іспанії, але в ряди найлютішого опонента «Барселони» - «Реала», а через 5 років, очевидно, вирішив перевірити нерви вже шанувальників «Інтера», підписавши угоду з їх головним ворогом - «Міланом». Ігрову кар'єру Роналдо завершив у 2011 році в «Корінтіансі», набравши неабиякої ваги та розгубивши спортивну форму.

На відміну від багатьох своїх колег, Роналдо з самого початку навіть не намагався ставати тренером. В кінці 2014 року він став співвласником американського клубу «Форт-Лодердейл Страйкерс», але його історія тривала недовго, і через два роки він припинив існування. Втім, плани по роботі в керівному складі футбольного клубу у бразильця залишилися. Восени 2018 року він став власником контрольного пакету акцій іспанського «Вальядоліда», а потім отримав в клубі і посаду президента, на якій працює і до цього дня.

Зінедін ЗІДАН, «Золотий м'яч-1998»

Громадянство: Франція
Вік: 47 років

1998-й став роком Зінедіна Зідана. Чудовий французький хавбек спершу в стані «Ювентуса» став чемпіоном Італії, а через пару місяців на домашньому для «триколірних» мундіалі допоміг команді вперше в історії виграти титул чемпіона світу, буквально розібравши на запчастини в фіналі чинного на той момент чемпіона планети збірну Бразилії (3:0). У 2001 році Зідан за рекордні на той момент гроші (75 мільйонів євро) перейшов в «Реал», де провів п'ять років, після чого прийняв рішення про завершення кар'єри.

Тренерську кар'єру Зідан почав в «Реалі» U-17, а в 2013 році був запрошений до тренерського штабу Карло Анчелотті в першій команді «вершкових». Через рік француз очолив другу команду мадридського клубу - «Кастілью», а в 2016-му отримав посаду головного тренера першої команди «бланкос». З тих пір в ній і працює з перервою в сезоні-2018/19. При Зідані «Реал» чудово проявив себе на міжнародній арені, вигравши три Ліги чемпіонів поспіль, а ось чемпіонат Іспанії за весь цей час «бланкос» брали лише одного разу і близькі до того, щоб втратити титул і в цьому сезоні, якщо він, звичайно, буде продовжений...

РІВАЛДО, «Золотий м'яч-1999»

Громадянство: Бразилія
Вік: 47 років

У 1999 році Рівалдо виступав за «Барселону», з якою виграв чемпіонат Іспанії-1998/99. Він був одним з найсильніших футболістів світового футболу того часу, відрізняючись приголомшливою технікою, швидкістю мислення на полі та вмінням завершувати атаки, як точними ударами, так і прорахованими до міліметра передачами на партнерів. У 2002 році бразилець покинув «Барселону», перейшовши до «Мілана», але вже через сезон пішов і з табору «россонері». Після цього в кар'єрі Рівалдо почалася ціла карусель з клубів, а завершив він її в 2015 році в рядах скромного бразильського «Можі-Міріна».

Як і його співвітчизник Роналдо, Рівалдо довгий час, здавалося, не виявляв інтересу до тренерської роботи. Ще в 2008 році він став президентом клубу «Можі-Мірін», а після закінчення ігрової кар'єри (Рівалдо поєднував діяльність на посаді керівника клубу з грою в футбол) став радником керівництва клубу. Навесні 2018 року Рівалдо пішов з «Можі-Міріна», після чого довгий час про нього мало що було відомо. Однак влітку 2019 року Рівалдо все-таки зважився стати тренером, очоливши команду з третього дивізіону чемпіонату Марокко «Шабаб Мохаммедія», в якій працює і до цього дня, причому досить успішно - колектив, ведений Рівалдо, до призупинення сезону йшов на другому місці в лізі, маючи порівну очок з лідируючою командою МАС з міста Фес.

Олексій СЛИВЧЕНКО

Підписуйся на наш канал в Telegram і дізнавайся всі найсвіжіші новини раніше за всіх!

Джерело — Sport.ua

(64 голоса)

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту і натисніть Ctrl + Enter.

Новини партнерiв
Коментарі
    Henriklarsson11
    online
      Henriklarsson11, 26.03.2020 16:21
    +1
    Папен, судя по статье, перебивается подработками комментатором на каналах, тобишь особо не богатствует. но при этогм является спонсором велогонки
    sv_2000
    online
      sv_2000, 26.03.2020 14:25
    +1
    sv_2000, 26.03.2020 14:22
    Хотя футбольные 90-е ярки были. Как по мне, гораздо ярче 80-х. Да, там были монстры, типа, Марадоны, Платини, Зико, но футбол сильно страдал от неимоверной грубости, даже жестокости, всяких защитных каттеначных схем. Апофеозом стал дико унылый ЧМ 90... А вот когда реально взялись за грубиянов, ввели правильные изменения в правила (запрет паса назад вратарю, на одной линии не оффсайд) то футбол опять расцвел. Это мои ощущения болельщика, самые ранние футбольные воспоминания которого чемп СССР 1981-го... Это когда Спартак слил Динамо Минску у себя дома довольно демонстративно, чтобы Динамо К не стало чемпионом.... Ну, во всяком случае мне так тогда казалось))))
    не буду говорить, что 80-е были убогие, ни в коем случае. Был великолепный Платини. Помню, как мы с соседями, смотрели ЧЕ 84, я дико за него с Францией болел D 86-м я жутко ненавидил Марадону, потому что он затмил Платини Плакал, когда Динамо К в форме сб. СССР неожиданно проиграла в 1/8 Бельгии.... Потом был отличный для нас турнир ЧЕ 88, отстойный ЧМ 1990....
    Но все равно 90-е ярче событиями и, главное, по качеству игры. Хотя для меня, вроде бы, должно быть наоборот. Ведь, по идее, самые яркие впечатления детские.
    Пардон, чемп СССР 1982-го, а не 81-го, конечно
    sv_2000
    online
      sv_2000, 26.03.2020 14:22
    +4
    Хотя футбольные 90-е ярки были. Как по мне, гораздо ярче 80-х. Да, там были монстры, типа, Марадоны, Платини, Зико, но футбол сильно страдал от неимоверной грубости, даже жестокости, всяких защитных каттеначных схем. Апофеозом стал дико унылый ЧМ 90... А вот когда реально взялись за грубиянов, ввели правильные изменения в правила (запрет паса назад вратарю, на одной линии не оффсайд) то футбол опять расцвел. Это мои ощущения болельщика, самые ранние футбольные воспоминания которого чемп СССР 1981-го... Это когда Спартак слил Динамо Минску у себя дома довольно демонстративно, чтобы Динамо К не стало чемпионом.... Ну, во всяком случае мне так тогда казалось))))
    не буду говорить, что 80-е были убогие, ни в коем случае. Был великолепный Платини. Помню, как мы с соседями, смотрели ЧЕ 84, я дико за него с Францией болел D 86-м я жутко ненавидил Марадону, потому что он затмил Платини Плакал, когда Динамо К в форме сб. СССР неожиданно проиграла в 1/8 Бельгии.... Потом был отличный для нас турнир ЧЕ 88, отстойный ЧМ 1990....
    Но все равно 90-е ярче событиями и, главное, по качеству игры. Хотя для меня, вроде бы, должно быть наоборот. Ведь, по идее, самые яркие впечатления детские.
    sv_2000
    online
      sv_2000, 26.03.2020 10:45
    +1
    Та ладно... Раньше трава была зеленее, солнце ярче светило, девки краше.... Я, хоть еще не совсем старый, но уже совсем немолодой)), иногда тоже впадаю в такие настроения... Но пытаюсь себя сдерживать
    Кирилл Бондаренко
      Кирилл Бондаренко, 26.03.2020 10:34
    +3
    Эпоха футбольной романтики,такой больше не будет никогда(((
    steelmaker
    online
      steelmaker, 26.03.2020 10:30
    +1
    sv_2000, 26.03.2020 10:11
    Интересно что в 90-е никто не взял ЗМ более одного раза..... Очень резко контрастирует с 2010-ми
    просто тогда был настоящий футбол
    sv_2000
    online
      sv_2000, 26.03.2020 10:11
    +4
    Интересно что в 90-е никто не взял ЗМ более одного раза..... Очень резко контрастирует с 2010-ми
    sv_2000
    online
      sv_2000, 26.03.2020 14:22
    +4
    Хотя футбольные 90-е ярки были. Как по мне, гораздо ярче 80-х. Да, там были монстры, типа, Марадоны, Платини, Зико, но футбол сильно страдал от неимоверной грубости, даже жестокости, всяких защитных каттеначных схем. Апофеозом стал дико унылый ЧМ 90... А вот когда реально взялись за грубиянов, ввели правильные изменения в правила (запрет паса назад вратарю, на одной линии не оффсайд) то футбол опять расцвел. Это мои ощущения болельщика, самые ранние футбольные воспоминания которого чемп СССР 1981-го... Это когда Спартак слил Динамо Минску у себя дома довольно демонстративно, чтобы Динамо К не стало чемпионом.... Ну, во всяком случае мне так тогда казалось))))
    не буду говорить, что 80-е были убогие, ни в коем случае. Был великолепный Платини. Помню, как мы с соседями, смотрели ЧЕ 84, я дико за него с Францией болел D 86-м я жутко ненавидил Марадону, потому что он затмил Платини Плакал, когда Динамо К в форме сб. СССР неожиданно проиграла в 1/8 Бельгии.... Потом был отличный для нас турнир ЧЕ 88, отстойный ЧМ 1990....
    Но все равно 90-е ярче событиями и, главное, по качеству игры. Хотя для меня, вроде бы, должно быть наоборот. Ведь, по идее, самые яркие впечатления детские.
    sv_2000
    online
      sv_2000, 26.03.2020 10:11
    +4
    Интересно что в 90-е никто не взял ЗМ более одного раза..... Очень резко контрастирует с 2010-ми
    Кирилл Бондаренко
      Кирилл Бондаренко, 26.03.2020 10:34
    +3
    Эпоха футбольной романтики,такой больше не будет никогда(((
    Henriklarsson11
    online
      Henriklarsson11, 26.03.2020 16:21
    +1
    Папен, судя по статье, перебивается подработками комментатором на каналах, тобишь особо не богатствует. но при этогм является спонсором велогонки
    sv_2000
    online
      sv_2000, 26.03.2020 14:25
    +1
    sv_2000, 26.03.2020 14:22
    Хотя футбольные 90-е ярки были. Как по мне, гораздо ярче 80-х. Да, там были монстры, типа, Марадоны, Платини, Зико, но футбол сильно страдал от неимоверной грубости, даже жестокости, всяких защитных каттеначных схем. Апофеозом стал дико унылый ЧМ 90... А вот когда реально взялись за грубиянов, ввели правильные изменения в правила (запрет паса назад вратарю, на одной линии не оффсайд) то футбол опять расцвел. Это мои ощущения болельщика, самые ранние футбольные воспоминания которого чемп СССР 1981-го... Это когда Спартак слил Динамо Минску у себя дома довольно демонстративно, чтобы Динамо К не стало чемпионом.... Ну, во всяком случае мне так тогда казалось))))
    не буду говорить, что 80-е были убогие, ни в коем случае. Был великолепный Платини. Помню, как мы с соседями, смотрели ЧЕ 84, я дико за него с Францией болел D 86-м я жутко ненавидил Марадону, потому что он затмил Платини Плакал, когда Динамо К в форме сб. СССР неожиданно проиграла в 1/8 Бельгии.... Потом был отличный для нас турнир ЧЕ 88, отстойный ЧМ 1990....
    Но все равно 90-е ярче событиями и, главное, по качеству игры. Хотя для меня, вроде бы, должно быть наоборот. Ведь, по идее, самые яркие впечатления детские.
    Пардон, чемп СССР 1982-го, а не 81-го, конечно
    sv_2000
    online
      sv_2000, 26.03.2020 10:45
    +1
    Та ладно... Раньше трава была зеленее, солнце ярче светило, девки краше.... Я, хоть еще не совсем старый, но уже совсем немолодой)), иногда тоже впадаю в такие настроения... Но пытаюсь себя сдерживать
    steelmaker
    online
      steelmaker, 26.03.2020 10:30
    +1
    sv_2000, 26.03.2020 10:11
    Интересно что в 90-е никто не взял ЗМ более одного раза..... Очень резко контрастирует с 2010-ми
    просто тогда был настоящий футбол
Ви не авторизовані.
Якщо ви хочете залишати коментарі, будь ласка, авторизуйтесь.
Якщо ви не маєте облікового запису, ви повинні зареєструватися.
Продовжуючи переглядати SPORT.UA, Ви підтверджуєте, що ознайомилися з Політикою конфіденційності