Перше чемпіонство Дніпра, європохід Київ-Баскета, нестабільний Прометей

Після першої частини матеріалу, в якій увагу було приділено командам з нижчої частини турнірної таблиці, настала черга зупинитися на виступі команд, що фінішували в першій п'ятірці. Тим паче, що кожна з них в більшій чи меншій мірі дала привід говорити про себе.

5 місце. БК «Одеса» - 25 ігор, 13 перемог, 12 поразок

Перед стартом нинішнього сезону БК «Одеса» не здавався командою, яка здатна пошуміти в чемпіонаті. Ростер одеситів відверто не вражав, а за великим рахунком, єдиним обнадійливим фактом в селекційній роботі було продовження контракту з Брюсом Мейсі. Старт чемпіонату підтвердив подібні припущення: перший місяць турніру команда завершила з показником перемог/поразок 2-4, але далі колектив із Південної Пальміри знайшов свою гру і ситуація стала вирівнюватися. У листопаді-грудні свій найкращий відрізок в сезоні видав Брюс Мейсі, який став безумовним лідером команди плюс до всього пішла гра і у бігмена Майка Холовея. Команда почала підніматися по турнірній таблиці і зовсім скоро впевнено закріпилася в її середині. Окремо варто загострити увагу на несподіваній перемозі в 1/8 Кубка України за сумою двох матчів над грізним «Прометеєм».

У першій декаді грудня «Одеса» зазнала серйозної втрати: Майк Холовей отримав важку травму і вибув до кінця сезону. Але Мейсі і компанія (в першу чергу, Олексій Щепкін і Клим Артамонов) змогли не просісти в турнірній таблиці. У 2020 році одесити чергували перемоги і поразки, але змогли залишитися в числі реальних претендентів на четверте місце за підсумками регулярного чемпіонату, в доважок до якого йшла перевага свого майданчика в першому раунді плей-оф. А потенційне «одеське дербі» в 1/4 фіналу з южненським «Хіміком» могло стати окрасою всього постсезону. В цілому, враховуючи травму одного з ключових гравців команди, постійний обмін американських легіонерів, відсутність довгої лави, результати «Одеси» на момент зупинки сезону цілком можна назвати хорошими. Один тільки вихід у Фінал чотирьох національного Кубка говорить багато про що.

Найкращий гравець - Брюс Мейсі. На американського захисника перед стартом сезону робилася ставка як на лідера команди і Мейсі не підвів. Часом поодинці вигризаючи для Одеси перемоги, Брюс Мейсі став наріжним каменем ігрових побудов свого клубу і незамінним гравцем на майданчику. Статистика підтверджує роль американця: 20,4 набраних очок в середньому за гру і середній рейтинг ефективності в 20,7 балів (другий показник у Суперлізі), з великим відривом є найкращими цифрами в одеській команді.

4 місце. «Хімік». 24 гри, 13 перемог, 11 поразок

БК Хімік

Уже котрий рік южненці завдяки зростанню і прогресу своєї молоді і вдалим влучанням на трансферному ринку являють собою значиму силу в українському баскетболі. Не став винятком і сезон нинішній. Кирило Марченко та Андрій Войналович, незважаючи на свій молодий вік, грали дуже важливу роль в грі свого клубу, істотну допомогу «Хімік» отримував і від Артема Ковальова. У свою чергу, знову з кращого боку показав себе селекційний відділ южненського клубу. Американський форвард Льюїс Салліван зарекомендував себе як один з найкращих бігменов Суперліги, а його співвітчизник Айсайя Вільямс став другим асистентом чемпіонату (5,4 передачі за гру). Не можна обійти увагою і тренерський талант наставника «Хіміка» Віталія Степановського. Уже котрий рік коуч южненців видає гідний результат при дуже обмежених інструментах його досягнення.

Так, южненці пристойно відстали від лідируючої трійки, але ж і в минулому сезоні «Хімік» заходив в плей-оф не в статусі головного фаворита. Результат ми всі знаємо - чемпіонство в сезоні 2018/19. У нинішньому сезоні, що різко обірвався, повторити такий фокус було б ще складніше, але чомусь не покидає відчуття, що свої «козирі в рукаві» у «Хіміка» були припасені на плей-оф.

Найкращий гравець - Льюїс Салліван. Вісім дабл-даблів в 25 іграх. Рекорд сезону за кількістю підбирань в одній грі (дев'ятнадцять). Тільки п'ять ігор в сезоні з результативністю менше 10 очок. Це все про нього. Американець, підписання якого не сильно вражало на тлі посилення передніх ліній у інших команд, став одним з найкращих бігменів Суперліги. Статистика Саллівана говорить сама за себе (16,7 очок + 8,4 підбирань в середньому за гру, 19,8 балів - середній рейтинг ефективності, за всіма трьома показниками Льюїс Салліван найкращий в команді).

3 місце. «Прометей». 24 гри, 16 перемог, 8 поразок

Ще до старту сезону клуб з Кам'янського став основним ньюсмейкером українського чемпіонату. Дуже сильна трансферна кампанія, в якій виділялося підписання одного з найкращих гравців періоду розквіту Суперліги - Ренді Калпеппера, запрошення на тренерський місток добре відомого в Україні Карліса Муйжнієкса і відкрите декларування найвищих цілей в чемпіонаті не давали нудьгувати уболівальникам під час міжсезоння. Таким чином, незважаючи на статус новачка Суперліги, «Прометей» вважався одним з головних претендентів на золоті медалі.

Старт турніру підтвердив зазіхання «Прометея»: шість перемог у шести поєдинках (включаючи гостьову вікторію в матчі з «Дніпром») вивели новачків Суперліги в лідери чемпіонату, але далі ситуація змінилася. Прийшли перші поразки, але самим неприємним виявилося те, що все сильніше ставали помітними проблеми в команді. Підписання дуже схожих в ігровому плані Калпеппера і Маліка Трента створювало проблеми в розподілі ролей в атакуючих побудовах клубу з Кам'янського, поступово почав проявлятися буйний норов основного центрового команди Майка Майерса, все більше ставало інформації про не найкращий мікроклімат в команді. Тут було б непогано проявити жорстку тренерську руку Карлісу Муйжнієксу і повернути контроль над ситуацією, але виявилося, що його авторитет в команді зовсім не цілковитий. Все це позначилося на результатах команди. Спочатку клуб намагався вирішити проблему шляхом розміну американських легіонерів (пішли Трент і Калпеппер, прийшли Крік і Едвін), але стабільність в клубі була загублена, «Прометей» міг розгромно програти «Харківським Соколам» з різницею в -25, а через два дні знову обіграти в гостях «Дніпро».

Перед самою зупинкою чемпіонату було оголошено про відставку Муйжнієкса і прихід на тренерський місток Кирила Большакова. У зв'язку з цим ще більше стає прикро від факту припинення чемпіонату. Большаков відомий як фахівець, здатний давати результат і в більш складних обставинах, а в цей раз ресурси і кадровий потенціал для досягнення цілей у нового головного тренера були більш ніж непогані.

Складно оцінити сезон для «Прометея» в цілому. З одного боку, третє місце для новачка Суперліги є однозначним успіхом, а з іншого - «Прометей» заходив в чемпіонат як один з претендентів на золото, на додачу до всього турбулентність, в яку потрапила команда по ходу турніру, не дозволяє назвати сезон для команди вдалим.

СК Прометей. Денис Лукашов

Найкращий гравець - Денис Лукашов. Український розігруючий став таким собі острівцем стабільності в бурхливому внутрішньому морі команди. Поки окремі гравці «Прометея» успішно і не дуже ділили м'яч в атаці, конфліктували, шукали себе в командних побудовах, Денис просто якісно робив свою роботу. Результативність Лукашова не вражає (10,5 очок за гру), але давно відомо, що український плеймейкер більше орієнтований на підігравання партнерам. У цьому компоненті Денису знову не було рівних в українському баскетболі (6,4 передач за гру, перше місце в Суперлізі).

2 місце. «Київ-Баскет». 23 гри, 17 перемог, 6 поразок

Команда, яка відкрила баскетбольний сезон в Україні (матч кваліфікації Ліги чемпіонів ФІБА проти австрійського «Капфенберга») і яка зіграла останній офіційний матч для українських команд (матч-відповідь чвертьфіналу Кубка ФІБА проти турецької «Каршияки»). На момент зупинки чемпіонату кияни провели в сезоні 47 ігор. Такої цифри і близько немає ні у кого з інших команд Суперліги. Причиною тому стала дуже довга єврокубкова кампанія «Київ-Баскета» (18 матчів), ще шість ігор додав Кубок України.

За європейську частину сезону «Київ-Баскет» заслужив хороші слова. Після очікуваного вильоту в кваліфікації Ліги чемпіонів ФІБА від іспанського «Бургоса», столичні баскетболісти впевнено виступили в Кубку ФІБА і дійшли до чвертьфіналу єврокубка. По ходу турніру кияни завоювали (в прямому сенсі цього слова) кілька перемог, які явно зміцнили командний дух і підняли планку очікувань від команди (гостьові вікторії над «Цмокі-Мінськ» і «Вентспілсом», домашня перемога над угорським «Кьормендом»). Програв європейську боротьбу «Київ-Баскет» в домашньому поєдинку проти «Вентспілса». Саме поразка від латишів в останньому матчі другого групового турніру вивела «Київ-Баскет» на головного фаворита Кубка ФІБА.

Через настільки довгий європейський сезон і насичений календар, частенько складалося враження, що кияни не сильно турбуються з приводу свого місця в турнірній таблиці. Мовляв, поки в пріоритеті Європа, а в чемпіонаті Суперліги як піде, потім надолужимо згаяне. Але вже після Нового року столичні баскетболісти видали відмінний показник перемог/поразок 9-1. Після вильоту від «Каршияки» кияни мали всі шанси продовжити переможну серію, а матчі постсезона за участю підопічних Багатскіса очікувалися з великим нетерпінням. Але не склалося і ми так і не побачимо потенційно найяскравіші серії плей-оф «Київ-Баскет» - «Дніпро» або ж «Київ-Баскет» - «Прометей». Срібні медалі для «Київ-Баскета» – гідний результат, але впевнені, що в клубі хотіли більшого.

БК Киев-Баскет. Богдан Близнюк

Найкращий гравець - Богдан Близнюк. Українець не став найкращим у своїй команді по жодному з основних статистичних показників. Але він виявився саме тим елементом команди, на якому трималася гра. Близнюк відмінно відпрацьовував на обох сторонах майданчика, на нього можна було повісити опіку найнебезпечнішого гравця суперників і доручити організувати ключову атаку. Його статистика – 10,6 очок + 4,8 підбирань +2,9 передачі в середньому за гру, середній рейтинг ефективності – 13,3. Але у випадку з Богданом статистика не відображає вагомість внеску гравця в досягнення команди.

1 місце. «Дніпро». 25 ігор, 20 перемог, 5 поразок

Команда починала сезон як один з основних претендентів на золото, але, скільки вже було чемпіонатів, де «Дніпро» за попередніми розкладами мав найбільші шанси на успіх, і які так і не завершилися тріумфом дніпрян. У нинішньому сезоні дніпряни зібрали дійсно потужний ростер. В першу чергу, це стосується тріо великих Тимофєєнко-Корнієнко-Фесенко, такого потужного фронткорта не було в жодній команді Суперліги. У задній лінії тон задавала пара Дугат-Санон, а на підхваті були перевірені і досвідчені виконавці.

Здавалося, що дніпряни готові до вирішення найсерйозніших завдань, але навіть вихід з групи першого раунду Кубка ФІБА став для них невирішеною головоломкою. Причому, знову проявилася хронічна хвороба дніпрян - невміння вигравати ключові матчі. Так було і в цьому сезоні, коли домашній поєдинок проти невмотивованого болгарського «Левські», перемога в якому вивела б «Дніпро» до наступного раунду, завершився поразкою українського клубу.

У чемпіонаті Суперліги «Дніпро» впевнено штампував перемоги, але кілька прикрих осічок від основних конкурентів говорили про те, що команда цілком вразлива. Побачили це і в самому клубі, і на початку січня підписали Джареда Террелла. Гравець, який ще в минулому сезоні виступав в НБА, спочатку витратив деякий час на розкачку, але потім заграв і виявився дуже хорошим. З таким підсиленням і без того потужний «Дніпро» став ще більш явним фаворитом турніру.

З огляду на потужний склад і 80% виграних поєдинків, чемпіонство «Дніпра» цілком логічне, але, не варто забувати про проблему зазначену вище. Виліт дніпрян на фінальних стадіях плей-оф став би певною сенсацією, але з огляду на історію останніх років, не викликав би вже дуже великого подиву. Але, цього вильоту з не залежних від баскетболу причин вже не станеться і зараз тільки залишається привітати «Дніпро» з їхнім першим чемпіонством в історії клубу.

Найкращий гравець - Генрі Дугат. Джаред Террелл став найрезультативнішим у команді, Фесенко-Тимофєєнко-Корнієнко випалювали трисекундну зону, Іссуф Санон додавав команді юнацького завзяття і енергії, але збирав всі ці фактори воєдино саме Генрі Дугат. Досвідчений американець весь сезон вміло диригував ансамблем «Дніпра» дозволяючи собі лише поодинокі невдалі матчі. Генрі набирав чимало очок (13,5 в середньому за гру) і не забував про партнерів (4,9 передач), чим явно радував тренерський штаб своєї команди.