Стрибки на лижах з трампліна. Прев'ю сезону 2019/2020

У п’ятницю, 22 листопада, кваліфікацією в польській Віслі стартує новий сезон Кубка світу в найпопулярнішому в Європі лижному виді спорту - стрибках з трампліну. Нинішній сезон - «прохідний»: в ньому не буде ні Олімпіади, ні класичного чемпіонату світу. Незважаючи на це, сезон обіцяє бути дуже цікавим і насиченим: 30 особистих стартів, 6 командних і чемпіонат світу з польотів в самому кінці сезону в Планіці.

Піком сезону за традицією буде Турне чотирьох трамплінів, яке пройде з 29 грудня по 6 січня. Крім Турне відбудуться в сезоні ще три багатоденки: норвезьке турне Raw Air і міні-багатоденки в Тітізее-Нойштадті і Віллінгене. Крім польотного чемпіонату світу, особистих стартів на гігантських трамплінах буде всього три: два в Таупліці і один - в Вікерсунді.

Відзначимо дебют в календарі Кубка світу румунського Ришнова, де пройдуть два особистих старти 21 і 22 лютого. Ришнов цікавий ще й тим, що змагання будуть проходити на середньому трампліні, що в сучасних реаліях Кубка світу - дуже велика рідкість. Також на початку лютого стрибуни виберуться в Японії: у Саппоро пройдуть два особистих змагання. Завершиться кубковий сезон 15 березня в Вікерсунді, а через тиждень пройде польотний ЧС.

Чинний чемпіон

У минулому сезоні в Кубку світу домінував Рьою Кобаясі. Японець завоював Великий шолом Турне чотирьох трамплінів, сумарно 13 перемог в сезоні і забезпечив собі Великий кришталевий глобус (ВКГ) за 5 особистих стартів до фінішу сезону. Невдачу Рьою зазнав лише на чемпіонаті світу в Зеефельді, де не завоював жодної особистої медалі. У Літньому Гран-прі він взяв участь лише в чотирьох стартах, два з яких виграв. До нового сезону японець підходить в якості фаворита №1.

twitter.com/FISskijumping. Рьою Кобаясі

Звичайно, в черговий раз перед стартом сезону доводиться говорити про те, що з 2005 року жодному стрибуну не вдається виграти ВКГ двічі поспіль. Хоча, взагалі-то, на цьому реальні аргументи проти Кобаясі-молодшого закінчуються. Можна, звичайно, згадати, що влітку після двох поспіль перемог вдома в Хакубі в кінці серпня Кобаясі два останніх особистих старта, в кінці вересня-початку жовтня в Клінгенталі і Хінценбаху провів невдало - 20-е і 4-е місця. Хоча це можна розцінювати і як цілеспрямований спад форми для того, щоб вийти на пік вже взимку.

Так чи інакше, перед стартом сезону Рьою виглядає явним фаворитом №1 в Кубку світу, хоча повторити настільки ж сильний і домінуючий сезон йому буде складно. Та й сильних суперників, які можуть поборотися з Кобаясі за ВКГ, буде достатньо. Тому, не варто говорити про те, що японець є настільки яскраво вираженим лідером, як, наприклад, Мікаела Шиффрін в жіночих гірських лижах.

Герої літа

З приходом на пост головного тренера збірної Японії Масахіко Харади збірна Країни висхідного сонця помітно омолодилася, і перестала бути найстаршою серед стрибкових топ-збірних. Рьою Кобаясі - лише верхівка айсберга, за останні півтора року помітного прогресу добилися і ряд інших молодих японських стрибунів. У результатах Юкії Сато відчутний прогрес намітився ще по ходу минулого сезону, а влітку Сато по-справжньому вистрілив, ставши другим в загальному заліку Літнього Гран-прі. Цілком ймовірно, в новому сезоні він закріпиться в статусі №2 збірної Японії, хоча старший брат Рьою Кобаясі, Юнсіро, з цим явно не згоден.

Крім них, влітку в складі збірної Японії вистрілили Наокі Накамура і Кеічі Сато, які фінішували шостим і сьомим відповідно в загальному заліку ЛГП. Якщо в зимовому сезоні вони залишаться на тому ж рівні, то конкуренція за місце в складі збірної Японії буде божевільною, а команда Харади стане серйозним претендентом на перемогу в Кубку Націй. Тим більше, що старе покоління на чолі з Норіакі Касаї і Дайкі Іто також поки рано скидати з рахунків.

twitter.com/FISskijumping. Давід Кубацкі

Виграв ЛГП-2019 Давід Кубацкі, повторивши тим самим своє досягнення 2017 року. Феєрити влітку Кубацкі не звикати, однак в останні роки він навчився переносити свою літню форму і на зимовий сезон. Попередній зимовий сезон став для нього найсильнішим в кар'єрі: сенсаційне золото ЧС в скандальному турнірі на середньому трампліні, перша в кар'єрі перемога на етапі Кубка світу, 4-е місце в загальному заліку Турне і 5-е - в Кубку світу. У новому сезоні Кубацкі під силу як мінімум зберегти минулорічний рівень, а то 1 взагалі взяти на себе тягар лідерства в збірній Польщі, з огляду на ветеранський вік Каміла Стоха і Петра Жили.

Мабуть, найнебезпечнішою темною конячкою можна назвати Тімі Зайца. 19-річний словенський тінейджер став відкриттям минулого сезону: дев'яте місце в загальному заліку Кубка світу і перемога в своєму дебютному старті на польотному трампліні - в лютому в Оберстдорфі. Влітку Зайц продовжив прогресувати, і замкнув топ-3 загального заліку ЛГП. Зайцю всього 19 років, він уже на елітному рівні і продовжує прогресувати - його можна назвати навіть тіньовим претендентом на перемогу в загальному заліку Кубка світу. У новому сезоні за цим хлопцем безперечно варто спостерігати пильно - цілком можливо, зароджується нова суперзірка стрибків.

Фаворити

Незважаючи на весь потенціал Зайца, є ще як мінімум три стрибуна, чиї шанси перед стартом сезону виглядають більш високими. Найнебезпечнішим для Кобаясі суперником в боротьбі за ВКГ ми вважаєм Штефана Крафта. Прихід на пост головного тренера збірної Австрії Андреса Фельдера привів до прогресу не тільки другого ешелону, а й багаторічного лідера команди: у другій половині минулого сезону був близький до рівня свого золотого сезону 2016/2017. Влітку австрієць свою форми не форсував, але до кінця ЛГП вийшов на хороший рівень готовності. Крафт сильний, надалі молодий і готовий проходити довгу кубкову дистанцію на найвищому рівні - у нього є все для того, щоб всерйоз боротися за другий ВКГ в кар'єрі.

Найтитулованішого стрибуна сучасності, Каміла Стоха, в число топ-фаворитів не записати не можна було. Хоча, варто визнати, минулий сезон, в порівнянні з двома попередніми вийшов для нього не таким яскравим. Поляк відомий тим, що вміє виходити на пік форми до головних стартів сезону, однак минулої зими ми цього, по суті, так і не побачили. Весь сезон Каміл провів на дуже хорошому стабільному рівні, але все ж до такого піку, який був в олімпійський сезон на Турне чи на Іграх в Пхенчхані, дістатися не зміг.

twitter.com/FISskijumping. Камил Стох

Стоху вже 32 роки - навіть для сучасних, помітно більш «дорослих» стрибків, вік дуже значний. У такому віці пройти всю дистанцію Кубка світу вже дуже складно, тому, швидше за все, Каміл буде точково вицілювати головні старти сезону - Турне чотирьох трамплінів і Польотний чемпіонат світу, тим більше що в останні роки на гігантських трамплінах поляк став відчувати себе набагато краще. У загальному заліку Кубка світу чекаєм Стоха в топ-5 або навіть топ-3, але все ж навряд чи на самій вершині.

Протягом багатьох років Маркус Айзенбіхлер був дуже талановитим, але дуже нестабільним (в першу чергу, психологічно) стрибуном з величезним потенціалом. І в минулому сезон німець нарешті почав цей потенціал реалізовувати. Айзенбіхлер на рівних боровся з Рьою Кобаясі на Турне чотирьох трамплінів і в боротьбі за МКГ в польотах, і став головним героєм чемпіонату світу в Зеефельді, де завоював три золота. Маркус нарешті показав, на що він здатний, і зумів побороти психологічну нестабільність, через яку раніше вважався «королем тренувань», але часто провалював змагальні спроби.

Проте, у Айзенбіхлера прорізалася нестабільність чисто технічного плану. Стрибки німця максимально ризиковані і динамічні, що часто виливається в асиметричне відштовхування - а це відразу загрожує помітною втратою дальності.

В цілому, немає сумнівів в тому, що за своїм потенціалом Айзенбіхлер - один з найсильніших стрибунів світу, який може виграти будь-який великий стрибковий титул. Будь-який, крім загального заліку Кубка світу - на 4 місяці дистанції стабільності експресивному німцеві не вистачить.

Інші претенденти

На цьому список претендентів на великі звершення в нинішньому сезоні не закінчується. Дуже цікаво буде поспостерігати за збірною Німеччини, яка в міжсезоння змінила головного тренера: Штефан Хорнгахер прийшов замість Вернера Шустера, який очолював Бундестім останні 11 сезонів. Екс-тренер збірної Польщі повернувся в німецьку команду в не найпростіший час: через серйозні травми пропустять сезон зірковий Андреас Веллінгер і молодий талант Давід Зігель. Незрозумілі перспективи екс-володаря Кубка світу Зеверіна Фройнда, чиї проблеми з коліном, схоже, набули перманентного характеру, і на відкритті сезону він не виступить.

У минулому сезоні як стрибун екстра-класу зарекомендував себе Карл Гайгер, і не виключено, що з точки зору загального заліку Кубка світу головною надією Німеччини буде саме він, а не Айзенбіхлер. Тим більше, що німці в цілому провалили ЛГП, і єдиною світлою плямою був саме Гайгер. Спробує Хорнгахер і знову вивести на пік форми Ріхарда Фрайтага, для якого минулий сезон був невдалим за винятком кількох світлих плям в лютому. Стабільності і регулярних потраплянь в топ-10 чекаємо від Штефана Ляйє. З молодого покоління німців чекаємо прогресу, перш за все, від Костантіна Шміда, тим більше, що з урахуванням травм Веллінгера, Зігеля і Фройнда місце в складі на Кубок світу йому практично гарантовано.

twitter.com/FISskijumping. Карл Гайгер

А що ж поляки без Хорнгахера? В цілому перспективи «біло-червоних» виглядають не дуже райдужними, враховуючи дуже високий середній вік команди і практично повну відсутність (за винятком Якуба Вольни) талановитої молоді. Для Петра Жили минулий сезон став найкращим у кар'єрі, і є великі сумніви щодо того, що 32-річний ветеран здатний провести ще одну зимову кампанію на тому ж рівні. А ось від Мацея Кота варто чекати прогресу: минулий сезон він провалив, а стрибун такого рівня просто не може дві зими поспіль без об'єктивних причин провести на такому низькому рівні.

Що стосується збірної Норвегії, то і Роберт Йоханссон, і Йоханн Андре Форфанг в минулому сезоні були дуже нестабільні. У випадку Форфанга це можна пояснити і травмою під час передсезонної підготовки. Цього разу у норвежця все пройшло гладко, тому він може перетворитися навіть в реального претендента на ВкГ. Що стосується Йоханссона, то він за традицією на пік форми виходить в останній третині сезону, тому чекаємо від нього великих звершень на ЧС з польотів в Планіці і на домашньому турне Raw Air.

Додати повинен Даніель Андре Танде - у багаторічного лідера норвезької збірної минулий сезон вийшов дуже зім'ятим через травми. Як завжди, у Норвегії немає нестачі молодих талантів. Особливу увагу варто звернути на Маріуса Ліндвіка і Томаса Осена Маркенга.

Збірна Австрії у минулому сезоні помітно додала, однак у підопічних Андреаса Фельдера є ще дуже великий простір для прогресу. По ходу минулого сезону на якісно новий для себе рівень вийшов другий ешелон австрійців на чолі з Даніелем Хубером, однак повернути на топ-рівень Міхаеля Хайбьока Фельдеру поки не вдалося. Саме це і буде одним з основних завдань наставника австрійців на новий сезон.

Дуже цікаво буде поспостерігати за Грегором Шліренцауером. В останні роки кар'єра колись найкращого стрибуна світу котилася в прірву, і в минулому сезоні він досяг дна: лише одне потрапляння в очки на Кубку світу і випадання зі складу збірної Австрії. Багато хто навіть говорив про те, що продовжувати виступи Шлірі не варто, однак раптово у нього з'явився шанс реанімувати свою кар'єру. Його дитячий тренер, Вернер Шустер, покинув збірну Німеччини і погодився працювати персонально з Грегором.

twitter.com/FISskijumping. Грегор Шліренцауер

Дивовижно, але це моментально принесло свої плоди: подіум на етапі ЛГП в Хінтерцартені і четверте місце в Хінценбаху. Звичайно, стабільності Шліренцауеру ще не вистачає, однак відчутний крок вперед очевидний. Повернутися до своєї форми зразка 2012-2013 років Грегору буде дуже складно, проте стати №2 збірної Австрії і регулярно потрапляти в топ-10 йому цілком під силу. А це вже означатиме, що рішення продовжувати кар'єру легендарний австрієць прийняв недарма.

З усіх топових збірних наймолодшою ​​за середнім віком є ​​Словенія. Про Тімі Зайца ми вже поговорили окремо, у багаторічного лідера команди Петера Превца криза триває, і стає все більш глибокою. А ось його молодший брат, Домен, у другій половині минулого сезону почав нагадувати самого себе найкращих зразків і навіть добрався до перемоги в Вікерсунді. Звичайно, в повернення на домінуючий рівень листопада-грудня 2016 року повірити складно, але парочка перемог на етапах, більш-менш регулярні потрапляння на подіуми, місце в топ-10 загального заліку Кубка світу і особиста медаль ЧС з польотів будинку в Планіці - абсолютно реальні цілі для Домена Превца.

Посилити торішній варіант збірної Словенії повинен Тілен Бартоль. У позаминулому, олімпійському сезоні, він зарекомендував себе як потенційний лідер команди, проте через травму на передсезонці пропустив більше половини минулорічної зимової кампанії. Цього разу ніяких проблем під час підготовки до сезону у Бартоля не було, і він має всі шанси як мінімум повернутися на рівень постійного постачальника очок для збірної і члена основний четвірки в командних турнірах. А цього вже буде достатньо для того, щоб розмови про можливу відставку Горазда Бертонцеля по ходу сезону більше не виникали. Сам наставник словенців, до слова, очікує багато чого і від Анже Ланішека.

Що стосується представників малих стрибкових країн, то тут виділяються два спортсмена. Євген Клімов закінчив минулий літній сезон перемогою в загальному заліку ЛГП, а зимовий почав з перемоги на відкритті Кубка світу в Віслі. Надалі загальний рівень росіянина просів, але до ще одного подіуму, на польотах в Оберстдорфі на початку лютого, він дістався. ЛГП Клімов почав знову дуже сильно, проте кінцівку провалив. Ймовірно, Євген не хоче повторювати минулорічних помилок і планує виходити на пік форми до головних стартів сезону.

Якщо говорити про вихід на пік форми в потрібний момент, то в минулому сезоні це відмінно вдалося Кілліану Паєру. Він завоював особисту бронзу на чемпіонаті світу в Зеефельді на великому трампліні, при чому, сенсацією це назвати складно: швейцарець тоді на топовому рівні відстрибав всі тренування і кваліфікацію на «Бергізелі». Про нього відразу ж заговорили як про наступника Сімона Аммана, і тепер Паєру потрібно доводити свій рівень на довгій дистанції. І топ-10 загального заліку з декількома подіумами за сезон - цілком реальне для нього завдання.