П'ять головних підсумків після матчу Шахтар – Динамо

У 2019-му українського «класико» вже не буде. 10 листопада в Харкові «Шахтар» і «Динамо» провели останню очну зустріч в році, що минає. Вона вийшла неординарною. В тому сенсі, що мало схожою на останні протистояння двох найкращих вітчизняних колективів. І виною цьому - як об'єктивні причини, так і причини іншого характеру. Проте, можемо констатувати, що, на жаль, справжнього футбольного видовища в «класико» було небагато. Чому? Хто винен і що робити? Давайте підсумовувати.

 

1. Постєврокубковий синдром

 

Команди волею календаря були змушені зіграти між собою на тлі складних в усіх відношеннях єврокубкових вояжів в Загреб і Копенгаген. Там, нагадаю, і «Шахтарю», і «Динамо» довелося побувати в ролі команд, які відіграються. Для того, щоб добути нічиї в своїх матчах, і команді Каштру, і команді Михайличенка довелося залишити на полі не тільки дуже багато фізичних зусиль, а й емоційних. «Динамо» із Загреба і «Копенгаген» висмоктали з наших команд майже всю експресію і спритність. Повністю відновитися від тих найскладніших матчів ні «Шахтар», ні «Динамо» не змогли. У Харкові нашим грандам в очному матчі не вистачило і «фізики», і емоційної складової. Тому «класичне блюдо» УПЛ з точки зору того, що відбувається на полі, виявилося досить пісним і не дуже «смачним». На жаль.

 

2. Обопільно обережна тактика

 

Після серйозної критики на адресу тренера «Шахтаря» Луїша Каштру за невиразну гру його команди в кубкових матчах проти «Динамо» (і київського, і загребського), наставник «гірників» був зобов'язаний реагувати на те, що відбувається. Тому що наслідки могли бути для нього не дуже приємні. Ні, тренерське крісло під ним ще не хитається, але, за чутками, після вильоту «гірників» з Кубка України позиції Каштру в донецькому клубі складно назвати комфортними. Тому 58-річний тренер повинен був зробити висновки. Для свого ж блага. Та й для блага підопічних, які отримали хворобливого ляпаса в 1/8 фіналу Кубка України. Каштру вирішив відмовитися як від беззастережної гри з позиції сили, від постійного володіння ініціативою, так і від гри першим номером. У підсумку донеччани були орієнтовані швидше на обережний футбол, ніж на гостро атакуючий. У всякому разі, здалося, що обрушувати шквал атак на ворота Бущана «помаранчево-чорні» не збиралися. Головне - зберегти свої ворота «сухими». І спробувати використовувати чужі помилки. 10-очковий запас дозволяв наступати на горло власній пісні.

 

Фото - ФК Шахтар

 

Примітно, що таку ось тактичну естафету Каштру з вдячністю прийняв його динамівський візаві. Олексій Михайличенко розумів, що, маючи на один день менше на підготовку до гри, здивувати суперника високим пресингом, як 30 жовтня, за визначенням не вийде - аж надто мало часу залишалося на підготовку до харківського матчу. Тому і тактика «Динамо» грунтувалася на обережних діях, без зайвої агресії і авантюризму. Таким чином, в силу зрозумілих причин обидва тренери не змогли розраховувати ні на особливу спритність від своїх підопічних, ні на морально-вольові: все вже «вкрадено до нас».

 

3. Кадрове питання

 

Португалець наситив середину поля, програну супернику в Кубку країни (до Степаненка і Маркоса був «прикріплений» трохи вище ще й Коваленко). До того ж, Каштру наважився поставити в основу розгубившого форму Марлоса, замінивши його на Тете.

 

Кадрові проблеми були і в Михайличенка (перш за все - відсутність Сидорчука). Замість капітана на позиції другого «хвилеріза» (поруч з Шепелєвим) зіграв Шапаренко. Досить несподіване рішення від, узагалі-то, консервативного Михайличенка. А чому було не зіграти з Гармашем на цій позиції?

 

Але не тільки цим здивував Олексій Олександрович. На позиції єдиного нападника в старті вийшов не Бесєдін, і навіть не Соль, а Родрігеш. Схоже, тренер дав люксембуржцю «надцятий» шанс. Але той його не використав. Хоча моменти і були.

 

Якщо резюмувати цю тему, можна стверджувати, що обидва тренери впоралися, в принципі, зі своїми кадровими проблемами. Ну, як мінімум, не напартачили. Та й з замінами на цей раз не начудили: проводили досить оперативно, по ділу. Результат матчу на користь «Шахтаря» вирішила не стільки майстерність команди, скільки індивідуальна помилка під час розіграшу кутового удару, коли забивав Кривцов.

 

4. Вболівальники, які не вболівальники

 

Емоцій не вистачало обом командам. А ось кому їх дійсно вистачило, так це уболівальникам. Перш за все - динамівським. В середині другого тайму вони намагалися не тільки завести свою команду, скільки розвести команду суперника. Спочатку все обмежувалося «уханням», на що Дентіньо звернув увагу арбітра матчу Балакіна. Той відреагував оперативно: диктор на стадіоні оголосив привселюдно про неприпустимість подібної поведінки. Але далі - більше. Динамівські фани не заспокоїлись, і продовжили ображати шахтарських бразильців. Здали нерви у Тайсона, який нагородив горе-вболівальників непристойним жестом. Балакін на час відвів команди в підтрибунне приміщення, а коли повернув, нагородив капітана господарів заслуженою червоною карткою за неспортивну поведінку. Залишившись в меншості, «Шахтар», який і без того не відрізнявся особливим завзяттям, міг собі дозволити грати на відбій. «Динамо» ж могло собі дозволити фінальний штурм. Але не дозволило. Сил і засобів просто не вистачило. А засобів як таких у київського клубу після цього інциденту з уболівальниками може стати ще менше. Справа в тому, що це вже далеко не перший расистський скандал (правда, до цього були виключно на міжнародній арені), в який вплутується динамівський клуб, тому покарання може бути серйозне. Як з боку УАФ, так і, можливо, УЄФА. З цим потрібно щось робити, інакше на серйозні санкції може нарватися не тільки «Динамо», але й постраждає реноме всього українського футболу.

 

Фото - ФК Шахтар

 

5. Чемпіонська інтрига, яка не інтрига

 

Долю матчу визначив один стандарт. Можна говорити, що донеччанам пощастило. Але з тією ж часткою впевненості можна стверджувати, що динамівці на успішний результат не награли: з нулем ударів в площину воріт війну не виграють. Після цієї гри і без того значна відстань між суперниками в турнірній таблиці стала ще більш відчутною: цілих тринадцять балів. «Шахтар», ясна річ, залишився на «чолі кута», а ось «Динамо» після поразки скотилося одразу на четверте місце. З огляду на те, що «класичних» матчів в сезоні залишилося всього два, а також беручи до уваги той факт, що за кадровим підбором діючий чемпіон країни все-таки вище і сильніше чинного віце-чемпіона, можна зробити висновок, що чемпіонська інтрига «наказала довго жити». Цілком можливо, що «гірники» ще будуть втрачати очки в «звичайних» поєдинках, однак від цього аж ніяк не застраховане і «Динамо». Так що «Шахтар» надалі буде змагатися з власною тінню, а ось киянам належить неабияка боротьба за друге місце з «Зорею» і «Десною». Та й «Олександрією» теж.

 

Валерій ВАСИЛЕНКО