ПЛОТНИЦЬКИЙ: «Класно, що Україна потрапила в топ-8 кращих команд Європи»

Волейболіст італійської «Перуджі» та збірної України Олег Плотницький згадав, як складався чемпіонат Європи 2019, на якому збірна України дійшла до стадії 1/4 фіналу, де в неймовірному за напруженням матчі поступилася Сербії (2:3):

 

«Для нас такий результат не став несподіванкою. Хлопці працювали шість тижнів, викладаючись сповна. Ми були мотивовані однією метою. Для нас усіх класно, що Україна потрапила в топ-8 найкращих команд Європи. Але згадуючи ту роботу, яку ми провели впродовж цих тижнів, трохи образливо, що ми не потрапили в четвірку. Тим паче, що півфінал був дуже близьким. Якби серби перемогли нас 3:0, то ілюзій би не було. Але 3:2… При цьому не можна сказати, що суперники нас переграли. Їм більше пощастило, десь ми недопрацювали самі. Найперше нам забракло кількості матчів на такому рівні. Як не як, Україна виступала на чемпіонаті Європи вперше за останні 14 років.

 

Я хоч молодий гравець, але вже бачив чимало ігор, які переверталися з ніг на голову. Навіть ті поєдинки, де переможець виглядав очевидним. Тому буду говорити особисто за себе: при рахунку 21:17 у мене й думки не було, що це щось означає. Особливо з урахуванням, що на подачу вийшов Александр Атанасьєвіч, який подав два поспіль ейси. До того подача у нього не йшла, а в цьому випадку він нарешті бив так, як він це зазвичай робить у чемпіонаті Італії. Ми розбирали подачу Александра і розуміли, що для того, щоб з нею впоратися, треба ставати ближче не до лінії, а ближче до центру поля. Натомість Атанасьєвіч подав дві під лінію. Там стояв наш ліберо Горден Брова (а він справді сильний ліберо), але він не винен, що та подача пройшла. Бо Атанасьєвіч пробив справді дуже гарно. Щоб впоратися з тими м’ячами, потрібно було кинути півмайданчика. Але того ніхто не робитиме, бо не знає, що в Александра в голові. То досвідчений гравець, який виграв чимало трофеїв. Атанасьєвіч виграв чимало трофеїв і зробив свою справу зараз. Ми були до цього готові, але не знали, і впоратися не змогли.

 

Це досвід, якого треба набувати. Серби зіграли десятки таких матчів. Нам треба частіше бувати в таких ситуаціях, коли від тебе багато залежить, коли велика відповідальність за кожен дотик до м’яча. Дуже багато думок виникає в голові у кінцівках партій, коли вирішальним може стати один удар. У таких ситуаціях не потрібно перевантажуватися морально, не видумувати нічого, а робити те, що вмієш робити. Бо коли починаєш змальовувати багатоходівки на кшталт «зараз буде подача, невідомо, куди вона полетить, з якою швидкістю, а її треба прийняти, не знаєш, скільки блоків поставлять при атаці тощо», нічого доброго не буде. Треба залишатися холоднокровним. Ця риса відпрацьовується, коли потрапляєш у схожі стресові ситуації регулярно.  

 

Серби, повинен сказати, менталітетом дуже схожі на нас. Вони морально дуже стійкі. За цим компонентом вони переважають італійців, французів чи представників багатьох інших європейських збірних. Такий висновок зробив навіть граючи поряд із сербськими волейболістами в чемпіонаті Італії. Більшість партнерів по клубу мене привітали. Мені сказали, що зі сторони наша гра виглядала дуже красиво. Дехто навіть дивувався, що ми програли сербам. Але при цьому відзначав, що вирішальну роль зіграв досвід. А ще всі відзначали, що ми провели величезну роботу, без якої такий прогрес був би неможливим».