Ганна РІЗАТДІНОВА: «Виступаючи в Танцях із зірками, реалізовую свою мрію»
Відома екс-гімнастка дала відверте інтерв'ю Sport.ua
В ексклюзивному інтерв'ю SPORT.UA відома екс-гімнастка розповіла про участь у «Танцях з зірками», розлучення з олігархом Олександром Онищенком і майбутнє художньої гімнастики в Україні.
— Ганно, ви голосно повернулися в український медійний простір, успішно дебютувавши в «Танцях з зірками». Як ви почуваєте себе в новому амплуа?
— Танці - це абсолютно новий етап в моєму житті. Етап, який дає можливість розкритися і показати себе з нового боку. Атмосфера шоу - це щось неймовірне. На паркеті і на репетиціях я по-справжньому заряджаюся духом конкуренції, і це примушує мене рухатися вперед. Зараз ми на середині проекту, але багато чого ще попереду.
Ще я дуже рада, що проводжу багато часу в Києві. Я давно цього хотіла. Обожнюю подорожувати, але завжди люблю повертатися додому.
— Як взагалі почалася ця історія з танцями? Чи довго ви думали про це?
— Не повірите - я завжди хотіла взяти участь в цьому проекті, ще з перших сезонів. Я дивилася «Танці», переживала за учасників і мріяла, що коли-небудь теж опинюся на паркеті. Тому в день, коли мені подзвонила помічниця продюсера проекту і запропонувала зустрітися, моєму щастю просто не було меж. Тепер я реалізовую свою мрію. Це прекрасні відчуття!
— Багато хто говорить, що вам, як гімнастці, танці даються легко. Це дійсно так або все не настільки просто?
— Насправді, гімнастичне минуле мені іноді навіть заважає. Щоб танцювати правильно, мені доводиться багато що ламати в собі. Ми з Сашею (моїм партнером по «Танцях»), щодня щось виправляємо - то намагаємося позбутися довгих хореографічних рук, то неправильної позиції плечей. Це усе досить складні речі. А ще на паркеті глядачі хочуть бачити мої емоції, іноді навіть не найпозитивніші. Втому, наприклад. У спорті нас учать завжди пересилювати себе і показувати результат за будь-яку ціну. У танцях все не так. І я вчуся цьому.
— Розкажіть пару слів про вашого партнера — Олександра Прохорова. Наскільки вам з ним комфортно взаємодіяти?
— Саша — прекрасний друг, я йому повністю довіряю. Я впевнена, що він впорається навіть з найважчими підтримками. Мені здається, ми відмінно доповнюємо один одного, і наша дружба допомагає показувати класні танці на паркеті. Схоже, ми з Сашею дійсно дуже добре вписуємося в ролі, раз глядачі починають підозрювати, що між нами є щось більше, ніж дружні стосунки.
.jpg)
— Наскільки інтенсивний графік тренувань у вас зараз?
— Ми тренуємося щодня. Можемо дозволити собі трішки відпочити тільки в понеділок після недільного ефіру. Нормальний графік наших тренувань - 2 рази на день по 3 години або 1 раз, але цілих 6 годин. Так, я втомлююся, але ті емоції і драйв, які мені дарують ефіри, коштують багато чого.
— У День Незалежності ви були присутніми під час параду. Які враження залишилися?
— Я дуже пишаюся своєю країною і тим, що День Незалежності цього року став по-справжньому яскравим святом, що запам'ятовується, для усієї України. На долю нашої країни припало багато випробувань, але, навіть незважаючи на це, українці зуміли зберегти єдність і любов до рідної землі. Це, напевно, одні з найбільших цінностей в житті!
— Багато спортсменів в Україні підтримувало Зеленського на виборах, сподіваючись на зміни у сфері спорту. А яких змін чекаєте ви?
— Мені дуже хочеться, щоб в нашій країні активно підтримувався спорт і спортсмени, які прославляють Україну на міжнародній арені. Для того, щоб досягати результатів, треба відчувати і розуміти, що в тебе вірять. Відчувати, що є тил, який за тебе вболіває та переживає. Це дуже важливо.
Українському спорту, на мій погляд, потрібні реформи. Дуже сподіваюся, що новий уряд зможе їх провести.
— Коментуючи своє розлучення з Олександром Онищенком, ви сказали «людина мене закрила». Поясніть, будь ласка, що ви вкладаєте в цю фразу.
— У нас з Олександром були розбіжності, які, зрештою, напевно, і привели до розлучення. Але, в той же час, було і багато яскравих, красивих моментів, які я назавжди збережу в пам'яті. Я вдячна Олександру за сина, він - дуже дбайливий і активний батько. Для мами це найголовніше.
— Ця історія для вас остаточно закрита або ви підтримуєте стосунки?
— Почуття до Олександра Онищенка стали найсильнішими в моєму житті. Але ця історія добігла кінця, я перегорнула сторінку і готова йти далі. Ми разом виховуємо сина і хочемо дати йому тільки найкраще. Це нас завжди об'єднуватиме.
— Психологічно для вас непростий період — серйозні зміни в особистому житті, і відразу новий виклик. Хто надавав максимальну підтримку в цей час?
— Я дуже вдячна за підтримку своїй сім'ї, друзям і, звичайно, моїй найголовнішій опорі - мамі. Без цих людей багато що було б просто неможливе. Мої близькі люди були зі мною в час і після розлучення, і продовжують підтримувати на проекті, вболівають, дивляться ефіри, відправляють смс.
— Сьогодні серце Ганни Різатдінової вільне?
— Можу сказати, що я поки не думаю про нові стосунки і не готова їх будувати. Увесь свій час і присвячую підготовці до «Танців» і моєму прекрасному сину. Зараз це головні пріоритети в моєму житті.
— У людей, які не стежать за художньою гімнастикою в Україні, складається враження, що після відходу Різатдінової зі спорту, в цьому виді більше нікого немає. За ким варто стежити з молодих спортсменок?
— Ні, це не так - в Україні багато талановитих гімнасток, які вже добре заявили про себе на міжнародній арені. Наприклад, Христина Погранична представить Україну на Олімпіаді в Токіо наступного року. Ще я стежу за успіхами Влади Нікольченко, яка у вересні завоювала медаль на Чемпіонаті по художній гімнастиці у Баку.
— Чи можете ви згадати найскладніший момент під час вашої професійної кар'єри?
— Не хочу нікого розчарувати, але професійний спорт - то дуже складно. Зараз, коли я закінчила кар'єру, пам'ятається тільки хороше, але моменти болю, розчарувань, сліз теж були. Не знаю, змогла б я пережити і повторити це все ще раз.
Ми жили в спартанських умовах у спортінтернаті на Лісовій, усі побутові проблеми треба було вирішувати самим. Світло вимикали в 10 вечора, взимку не було опалювання. Але саме усе це відмінно загартовує спортивний дух.
Витривалість і психологічна стійкість - просто необхідні речі, коли готуєшся до змагань. Як зараз пам'ятаю, жодна підготовка не пройшла без нервів - хтось із спортсменів зривався, йшов, відмовлявся від участі. Це складно, але, якщо ти знаєш, до чого йдеш, то не зійдеш з дистанції. А ще - дуже багато залежить від тренера і його здібностей допомогти спортсменам не лише фізично, але й психологічно. Іноді без цього не обійтися.
— Зі сторони здається, що виступ гімнасток безпосередньо залежить від емоційного стану. З боксерами, наприклад, працюють спеціальні психологи. Як ви справлялися, і хто замінював вам психолога?
— Щоб перемогти, важливо не лише бути фізично міцним і витривалим, але і мати правильний психологічний настрій. Перед Олімпійськими іграми я вивчала, як налаштовуються на змагання знамениті спортсмени - Серена Вільямс, Новак Джокович та інші.
А ще в той час до мене потрапила дуже цікава книга «Ментальний атлет». У ній автор розповідає, що підготовка до Ігор - це довгий і тривалий процес, і тренувати голову треба так само, як і тіло. За півроку до змагань я щодня вчилася концентруватися, розмовляла з собою і налаштовувала тільки на найкращий результат.
Дуже хочеться тепер поділитися цими знаннями із спортсменами нового покоління. Вона буде корисна і тренерам.
— Чи є у художніх гімнасток якісь особливі вимоги до інфраструктури? Інакше кажучи, наскільки цей вид спорту є доступним в Україні?
— Якщо чесно, то ті умови, в яких тренуються сьогодні наші спортсмени, м'яко кажучи, залишають бажати кращого. Нам треба, як мінімум, окреме приміщення, і навіть не одне, де проводитимуться професійні змагання і тренування. Але цього доки, на жаль, немає.
— Сьогодні ви знову викликаєте великий інтерес у ЗМІ. Якось змінилися ваші стосунки з медіа після завершення спортивної кар'єри?
— Я намагаюся, незважаючи на усі успіхи, завжди залишатися відкритою і для преси, і для вболівальників, і для дітей, які підходять, хочуть щось запитати або просто сфотографуватися. Насправді, спортсмени - дуже скромні люди, які цінують кожен прояв уваги, кожне запрошення на інтерв'ю. Вони заробили це все тільки своєю працею.
А взагалі, мені здається, що, чим більшим є рівень досягнень людини, тим більш відкритою вона стає.
— Ганна Безсонова вела футбольні проекти, ви сьогодні теж прийшли поки до участі в телепроектах. А ким ви бачите себе в найближчому майбутньому?
— Я бачу своє призначення в підтримці спорту і розвитку спортивної школи в Україні. У мене великий досвід, яким я дуже хочу поділитися, щоб привести до нових перемог тих, хто тільки починає свій шлях і хоче довести на весь світ, що українські спортсмени гідні найвищих нагород.
Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту і натисніть
ВАС ЗАЦІКАВИТЬ
Українська чемпіонка розговорилася в інтерв'ю Маші Єфросиніній
Микола Шапаренко, ймовірно, перейде у «Трабзонспор»
26.10.2019 00:36
