Майстер-клас для прибалтів. Розбір матчу Україна – Литва

Сенсації, на наше щастя, не сталося: збірна України і в другому матчі впевнено перемогла Литву. Залишилося вдома не програти Португалії, щоб відібратися на Євро – і саме тому зараз саме час проаналізувати те, що ми побачили на полі з прибалтами. Адже у вівторок про цю гру вже всi забудуть.

Рахунок не до кінця відображає ігрову перевагу

Думаю, багато хто, побачивши заголовок матеріалу, подумав щось на кшталт «А що тут можна розбирати?». І дійсно, перевага нашої збірної була до такої міри величезною, що з першої і до останньої хвилини результат протистояння не викликав сумнівів.

Збірна України завдала 16 ударів по воротах, хоча била не те що не при будь-якiй, а, навпаки, тільки при дуже перспективнiй позиції. У литовців за підсумком шість ударів, хоча вони-то намагалися завершити ударом кожну атаку. Точність передач у збірній України виявилася дорівнює приголомшливому 91 відсотку, відсоток володіння - 64%. У литовців пройшли 263 передачі, у наших – 620. Все просто: команда, яка вміє грати в футбол, перемогла команду, яка не вміє грати в футбол.

Слався, рідний «Шахтар»?

Шевченко ще на передматчевій прес-конференції говорив про невелике пошкодження Миколенка, так що його неучасть в матчі передбачалася. Другу заміну в «старті» тренер справив на позиції завершувача.

На запитання, чи не приберегли Яремчука на швидкий матч з Португалією, Андрій Миколайович відповів: «Однозначно на 100% я не можу сказати, що з Португалією зіграє саме Яремчук, але такі плани у нас є». З огляду на рівень закритості від преси, небажання повідомляти будь-яку нову інформацію, подібні слова можна вважати повним і беззастережним підтвердженням тези про Яремчука.

І внаслідок цих перестановок в стартовому складі з'явилися вісім гравців з чемпіона країни! Більш того, і Малиновський з Зінченко не чужі для донецького клубу, оскільки пройшли його академію. Знову в стартовому складі не було жодного діючого гравця «Динамо»: те, що було сенсацією в матчі Ліги Націй проти Чехії, потроху перетворюється на стандартну практику.

Складно визначитися зі ставленням до такого шахтарського ухилу. З одного боку, результати «гірників» в цьому сезоні настільки бездоганні, що будь-який тренер намагався б зліпити команду на основі їх команди. З іншого: ну очевидно не такі погані справи у тих же «Десни», «Зорі», «Динамо» й українців за кордоном, щоб їх так явно ігнорувати. Втім, з такими результатами Андрію Шевченку і його команді переносити будь-який тиск легше…

Литва зробила висновки після приниження в Вільнюсі

Отже, у наших було два зміни в «старті» – пристойно як для наслідків переможної гри, з якої пройшов лише місяць, але дрібниця в порівнянні з тим, як оновився суперник. З гравців, які почали матч з Україною в стартовому складі, навіть в заявку не потрапили Паліоніс, Черних і Зубас. Матулевічус перемістився на лаву запасних – і навіть про гравців, що залишилися не можна сказати, що вони виконували ті ж функції. Так, Саулюс Міколюнас з лівого флангу оборони перемістився на правий, Модестас Воробйовас якраз на правому фланзі піднявся набагато ближче до атаки, а гра команди в цілому трансформувалася з 4-5-1 на 4-3-3. І це без будь-яких змін у тренерському штабі! От хто змінився за якийсь місяць…

Черних та Зубас пропускали матч через травми, але це тільки доповнює перетворенню Литви штрихів. Литва змогла різко додати, незважаючи на серйозні кадрові втрати!

У таких ситуаціях завжди виникає питання, а чи так хороші виконавці, без яких команда стала тільки краще. Про воротаря Зубаса або, скажімо, півзахисника Матулевічуса важко скласти чітку думку, а ось по наявності і відсутності Черних висновки робити можна. Нападник «Оренбурга» за мірками своєї збірної справжня зірка, але в матчах проти команд, які настільки переважають Литву, він був малокорисним. Занадто атакуючий гравець майже не торкався м'яча і фактично залишав партнерів в меншості. Вчора ж подібного і близько не було: Кароліс Лаукжяміс разом з усіма відпрацьовував в обороні і на своїй половині поля провів більше часу, ніж на чужій.

Зашкалює сміливість в атаці

Ось типовий кадр матчу, коли рахунок ще не було відкрито:

Голова Соболя ледь-ледь потрапила в кадр, і разом з ним на третині поля суперника вісім (!) футболістів збірної України. Матвієнко знаходиться на положенні класичного плеймейкера – і, нехай навіть в цьому конкретному випадку він просто віддав на вільного Соболя, кадр ідеально символізує рівень тиску, який Україна організувала на оборону футбольного карлика. Знову-таки, ще при 0:0 виникали ситуації, коли на половині поля литовців знаходилися всі польові гравці – і якби на місці П'ятова був би хтось з ігровим стилем Нойєра, то в певні моменти ми б бачили абсолютно порожню половину поля господарів.

Індивідуальна майстерність чомусь прийнято протиставляти командній грі, але в грі нашої збірної друге допомагає проявитися першому. Будь-яке вривання нашого гравця в вільну зону стає проблемою для оборони суперника: кожен захисник і так тримає когось, відволікаючись на суперника, він неодмінно кине свого. З цього і прийшов перший м'яч: Малиновський рвонув вперед, зіграв в стінку з Мораесом і переграв воротаря. Здається, що все вирішила індивідуальна майстерність, але такої можливості відкрити рахунок просто могло і не бути, якби Україна задіяла в атаках шість-сім гравців, як при попередніх тренерах.

Малиновський став лідером збірної завдяки Шевченку

Тренер головної команди України був одним з кращих нападників в історії Серії А, та й усього футболу. Від нього можна було очікувати і примітивної тактики, зі ставкою на яскраво вираженого бомбардира, який в стилі Ібрагімовича або Мауро Ікарді збіднював би командну гру.

Але будь-який, хто бачив хоча б хайлайти матчів команди Шевченко, розуміє, що збірна грає в принципово іншому стилі. Обличчя цієї України - півзахист, середня лінія. Зінченко відзначався в попередніх матчах, важливість Степаненко найпомітніша, коли Тарас не грає, а конкретно вчора була черга феєрити Малиновського.

Замість тисячі слів – просто кадр однієї передачі Руслана:

Ідеальним по точності пасом українець кинув в прорив по флангу Марлоса, що за підсумком призвело до можливості вдарити з лінії штрафної. Забити в даному випадку не вдалося, але коли гравець настільки в вогні, голи прийдуть – і Руслан організував два взяття воріт шикарними включеннями. Дії Малиновського нестандартні й інтелектуальні, видно, що цей гравець з кожним сезоном стає все сильніше. Він і розвивається гармонійно: спочатку перейшов в один з найбільш атакуючих чемпіонатів Європи, тепер – до одного з найцікавіших тренерів Італії. Руслан – хороший приклад розвитку для всіх українських футболістів нового покоління.

Запланований спад в кінцівці

На вісімдесятої хвилині рахунок за ударами був 14-1 на користь зрозуміло кого. Ще одна цитата Шевченка:

«Нам потрібна свіжість перед матчем з Португалією. Це дуже серйозний суперник, команда, яка на ходу, в її складі виступають футболісти з відмінним потенціалом. Нам потрібні свіжі сили. Так що заміни Марлоса і Ярмоленка були заплановані заздалегiдь. Степаненко ж отримав жовту картку, і ми на це відреагували його заміною».

Гра з Португалією дійсно обіцяє бути не в приклад складнішою, так що не дивно, що футбольному карлику в кінцівці дозволили підрівняти статистику. Але, до речі кажучи, плани планами, а як мінімум двоє «джокерів» гру просто не змогли підсилити. Євген Коноплянка та Сергій Сидорчук навряд чи можуть бути задоволені своїми діями, і такий перфоманс навряд чи допоможе кому-небудь з них завоювати місце в основі.

Неймовірна підтримка команди в Харкові

Тактичний матеріал – не краще місце для оцінки емоцій, але якби хтось зважився заміряти децибели на «Арені Металіст», за цим показником збірна України теж потрапила б у топ. Харків рік не бачив збірну України, він скучив за головною командою країни. Видатна підтримка команди на протязі, взагалі-то, прохідного матчу, вражала, і найкрасивішими виглядали скандування на адресу тренера. Шевченко це заслужив.

Вiталiй ПАСIЧНИЙ