Владислав СІРЕНКО: «Наступні два бої проведу в Карлсруе»

24-річний український боксер суперважкої ваги Владислав Сіренко (12-0, 11 KO) розповів про свій майбутній бій проти Айвана ді Берардіно (9–1–1, 6 KO):

 

«11 жовтня в німецькому Карлсруе я буду битися з чемпіоном Італії Айваном Ді Берардіно. Зараз поступово вивчаю опонента. З 11 поєдинків на професійному рингу він 9 виграв, 1 програв і 1 завершив внічию. Хоча, звичайно, статистика уявлення про те, наскільки боєць хороший, не дає. Однак 9 виграних поєдинків – це непогано. Я зі своїми 12-ма перемогами – майже на одному рівні з Айваном. Але це якщо говорити чисто про бокс професійний. Серед любителів Ді Берардіно не зустрічав ніколи. Це теж важливо, і такі деталі я з'ясовую. Адже на своєму прикладі знаю, наскільки важлива аматорська кар'єра під час виступів серед профі. Мені здається, бій буде цікавим.

 

Встиг подивитися кілька боїв Ді Берардіно. Як на мене, йому не вистачає боксерських умінь та знань. Але він компенсує витривалістю і фізичною міццю. І взагалі Айван виглядає грізно, весь в татуюваннях. Бій пройде в Німеччині. Це все завдяки промоутерській компанії, яка квартирується саме в Карлсруе. Думаю, проведу в цьому місті цей бій і наступний, вже в 2020 році. Це як мінімум. Взагалі ж, працюю з цією компанією вже майже рік. За цей час вже провів три бої. Ніяких нарікань поки немає. Брати Клички протоптали стежку, якою нам після переїзду до Німеччини йти значно легше. Там вже запам'ятали, наскільки сильними можуть бути українські боксери, наскільки добре вони можуть виступати. Власне, в Німеччині українців підтримують теж дуже добре.

 

У житті кожного спортсмена настає переломний момент, коли він не знає, що робити далі – щось не виходить, починаєш програвати, залишають сили, пропадає бажання, а з ним і мрії. Але бокс дає можливість перезавантажитися – з любителів перейти в професіонали. Це дозволяє змінити обстановку, атмосферу, життя в цілому. Любительський бокс мене дійсно втомив. Захотілося чогось іншого. І, чесно кажучи, саме про професійний, а не аматорський бокс я з перших днів занять в рингу і мріяв. Може, комусь сняться олімпійські медалі, але у мене завжди було бажання заволодіти якимось поясом. Тому коли не зміг пробитися на Олімпіаду- 2016, вирішив, що з мене вистачить. Звичайно, вік боротися за потрапляння на наступну Олімпіаду ще дозволяв. Але не було впевненості навіть не в тому, чи потраплю, а взагалі, чи потрібно мені це. Тому вирішив піти туди, де мені подобалося більше».