Олексій МИХАЙЛИЧЕНКО: «Я від футболу далеко не йшов»

это, Вы, Алексей не уходили далеко от ДИНАМОВСКОГО футбола, а вот современный ФУТБОЛ от Вас убежал далеко...

Может я ошибаюсь, но глядя на ситуацию со стороны складывается впечатление, что Динамо в глубоком кризисе. Как игровом, так и психологическом. Футболисты нервные, игры нет, и как то так неожиданно получилось, что мы два года строили новую, молодую команду, а пришли к тому, что все развалено до основания и нужно опять все начинать с нуля...

Зато футбол далеко ушел от тебя.

Друзі, за 16 років в ДК (після Лобана) змінилось 14-ть! тренерів (усі - динамівські серця, крім Газая та Сьоміна). Хто хоче, може подивитись в Вікіпедії. Це жах якийсь. Нормальна людина все давно б зрозуміла, що в колоді одні й ті ж самі. Його (сурка) треба негайно лікувати, а ДК - рятувати...

Алексей МИХАЙЛИЧЕНКО: «Я от футбола далеко не уходил»
------------------------
Футбол от тебя далеко ушёл....

На жаль, на узбіччі футбольної історії опинився славетний клуб. От що таке вперто не помічати час. А чому так сталося? Тому, що президент сам залишився в 90-х і клуб тягне на дно. Немає розвитку. І якщо Лобану свого часу сурком було надано свободу в усіх питаннях, то решта після нього мали діяти чітко за згодою і дозволом президента і робити результат. А це неможливо, бо 90-ті залишились давно в минулому, і чим далі, тим ще гірше стан справ. Багато хто скаже, що зараз немає конкуренції в чемпі. Нагадаю, що в 90-ті не було навіть Шахти. Динамо святкувало перемогу в чемпі достроково, турів за 5-6 до його завершення. Натомість, це не заважало грати на рівних з Барсою, Реалом, ПСВ, Баварією, Арсеналом, Ювентусом - це ті, кого згадав першими. Лобан зробив це за 3 роки, бо ще в 92-93 роках киян нищили на полях Европи після розвалу совка усі, хто міг. А після нього команда грала на досвіді та класі ще кілька років (як раз час Міхі на чолі). І зараз складається враження, що сурок і є та сама невиліковна хвороба, яка ховає живцем ще тепле тіло колись здорового, міцьного футбольного велетня з теренів колишнього совка. Зараз киян привчають до думки, що ЛЕ за щастя, а друге місце в УПЛ - неминучість. Дуже шкода, бо сам з часів СРСР вболівав за ДК з 81-го, що нема того хірурга, який вилучить цю пухлину та врятує ще живий організм...

От кабинета далеко не отходил...и то по нужде

"потому что контролировал селекционные процессы"
------------------
а от тут теж виникають питання

Сомнительно что что-то при нем поменяется, скорее всего продолжение дела хаца по всем параметрам

Подсолнух, это фиаско. И сила его чувства будет усиливаться с каждой секундой рядом с командой.

Та до справжнього ФУТБОЛУ не наблизився - "трошки був у тренерському процесі. Помічником". І таку шпану на таку відповідальну посаду колись ВЕЛИКОГО клубу ставить випадково отриманий його аматор. Занедбання продовжується.

Отличное ,а главное многословное интервью. Проще было сказать так : я уже отбывал номер тренера , потом я отбывал номер спортивного директора , а теперь буду опять отбывать номер тренера . Но ,надежда умирает последней. Будем считать ,что матч с Олимпиком был просто случайным совпадением .

Однозначно, ничего он не поменяет . Будет физрук №2

Между строк читаем: я также причастен к нынешнему состоянию Динамо.

Если клуб себя считает именитым, если ставит высокие цели, то тренера приглашать надо такого, который показал свой талант в других командах, неважно у нас или за рубежом.
И игроков давать тренеру каких хочет, с учетом бюджета клуба.
А поставить физрука и сказать: вот тебе ногобольцы каких "отмыли", играй - это путь в никуда.

Я не разваливал.Я был рядом.Я на шухере стоял...

людина яка йде у великий клуб тренером повинна знати на що вона йде а не бумати змажу чи ні. по перші грі невидно що тренер вчомусь впевнений

Мы с ребятами договариваемся, как играть.А .Михайличенко