0:6 після двох турів. Російські боси штовхають Монако у прірву

Впевнені, ви пам'ятаєте, як «Монако» виходив в півфінал Ліги чемпіонів в 2017 році.

Вам врізалася в пам'ять швидкість і відчайдушність, з якою та команда вибігала в атаку. Вас вразив Фалькао, що знущався над захистом гвардіолівского «Ман Сіті», немов над школярами у дворі. Ну а про сенсаційного Мбаппе і говорити нічого - як і газетярі усього світу, ви були впевнені, що цей хлопець повторить шлях Мессі і Роналду.

Без сумніву, то була велика команда і чудовий час. І тим більше прикро, що вже через два роки від нього залишилися одні руїни.

***

Дві поспіль поразки з рахунком 0:3 від «Ліона» і «Меца» на старті поточного сезону не були випадковістю. В обох матчах монегаски награли на них що в атаці, що в захисті.

З «Ліоном» пряму червону картку в середині першого тайму отримав Сеск Фабрегас, а вже через тиждень проти «Меца» той же подвиг повторив Рубен Агілар. І один, і другий ніколи не були грубіянами. Для іспанця це видалення - лише четверте в довжелезній кар'єрі, а 26-річний Агілар і поготів вперше побачив червоне світло на рівні Ліги 1.

Єдина причина їх вилучень - неймовірна непевність і нервозність. Причому на місці Сеска і Агілара міг бути абсолютно будь-який гравець «Монако», адже ця хвороба вразила в клубі всіх, від тренера і до останнього запасного.

Звідки вона взялася? Тут все на поверхні: минулої осені команда пережила важку 16-матчеву серію без перемог, яка скинула на «Стад Луї II» останніх ідолів чемпіонської команди-2017. Саме тоді Каміл Глік вперше в кар'єрі почав привозити гол за голом; саме тоді Жемерсон почав програвати боротьбу в десяти метрах від власних воріт; саме тоді невтомний Джібріль Сідібе почав відверто відбувати номер. Ну і, звичайно ж, саме та серія коштувала роботи Леонарду Жардіму, чиї позиції здавались недоторканими.

А коли впали навіть такі мастодонти, що вимагати від молоді? Їй потрібно за кимось тягнутися, але замість чітких орієнтирів новачки бачили невпевнених у собі чоловіків, які відверто не знали, що робити.

Оренди Адрієна Сілви і Желсона Мартінша в січні дещо пригальмували падіння і допомогли команді уникнути вильоту («Монако» лише на очко відірвався від зони перехідних матчів), але кардинально на ситуацію не вплинули. Те ж саме можна сказати і про літніх новачків. Так, в товариських матчах монегаски виглядали вже краще, але варто було їм знову відчути тиск, як коліна тут же затремтіли.

***

Якщо чесно, на топ-рівні такий феномен доводилося бачити нечасто. У окремих гравців божевільні спади і відродження траплялися - чого вартий лише жахливий сезон-2015/16 від Едена Азара. Але от щоб вся команда відразу - цьому повинна передувати ціла низка нерозумних рішень від керівників клубу.

У «Монако» все почалося з трансферної кампанії-2017, коли клуб продав більшість своїх зірок, накупивши натомість досить дивних персонажів.

Бальде Кейта і Юрі Тілеманс, за яких в сумі було сплачено 55 млн євро, не хотіли і не вміли грати на команду. Обидва переходили в «Монако» з єдиною метою вже через рік-півтора змитися в напрямку топ-клубу, і результати монегасків їх мало цікавили.

Інші покупки теж не зіграли. Теренс Конголо, Адама Діахабі, Суаліхо Мейте і Жорді Мбула виявилися просто слабкими гравцями; Рашид Геззаль деградував на очах; Стевана Йоветіча з'їдали травми, а розпіарений 16-річний П'єтро Пеллегрі на ділі виявився просто хлопчиськом-переростком.

Спортивний директор «Монако» Антоніо Кордон допустив більше помилок, ніж його попередник Луїш Кампуш за всю кар'єру. І хоча сезон-2017/18 монегаски ще завершили на другому місці, вже тоді було очевидно, що результат - повністю заслуга лідерів колективу-2017, котрі ще були в команді. Як тільки Фабіньо і Лемар пішли - усе розвалилося остаточно.

***

Тут би монегаскам зупинитися, озирнутися по сторонах і не робити різких рухів, але російські боси навпаки засмикалися. На вакантне місце спортдира вони призначили неоднозначного нігерійця Майкла Еменало – і понеслась.

Влітку 2017-го «Монако» продав гравців на 244 млн євро і купив на 123 - і це вже був величезний стрес для всіх. Але через рік Еменало і віце-президент Вадим Васильєв і цей рекорд переплюнули. Цього разу вони виручили 320 млн і витратили 149!

Трансфери сипалися як з рогу достатку: молоді хлопці з середняків Ліги 1 Соф’ян Діоп, Самуель Грансір, Ронаель П'єр-Габріель, Жан-Ед Ахолу; бувалий опорник з «Ріу Аве» Пеле; фулбек «Торіно» Антоніо Баррека; правий бек «Байєра» Беньямін Хенрікс; постарілий універсал з «Вест Брому» Насер Чадлі; нарешті, зірка московського ЦСКА Олександр Головін. Ви бачите в цьому хоч найменшу закономірність чи стратегію?

Ну а крайнім передбачувано вийшов Жардім, якого цією лавиною трансферів просто-напросто знесло. Поки молодь надходила в невеликій кількості, Леонарду з нею справлявся. Але коли пішов такий потік - у тренера просто не було шансів. Вдумайтеся тільки: по ходу минулого сезону за основу «Монако» зіграло аж 42 гравця! Це майже чотири повноцінні склади!

***

Кажуть, що коли монегаски пішли на дно, власник клубу Дмитро Риболовлєв влаштував усім страшний рознос, звільнивши і Васильєва, і Еменало. Але чи зрозумів він суть проблеми? З боку здається, що ні.

Якби зрозумів, то хіба запрошував би в кризову команду на пост тренера Тьєррі Анрі, чия зарозумілість так і не дозволила йому за три місяці зійти до рівня його гравців?

А вже потім, після провалу Тіті, хіба він повертав би Жардіма? Леонарду - шикарний тренер, але жодна людина не може занадто довго працювати на одному місці без втрати в якості. Роблячи одне і те ж, легко втратити концентрацію і випустити з уваги очевидні речі, що в підсумку і сталося з португальцем.

Нарешті, якби росіянин розібрався в справжніх причинах спаду, хіба допустив би він нову кадрову чехарду в «Монако» цього літа? До кінця трансферного вікна ще два тижні, а монегаски вже продали на 83 млн євро і купили на 105. При цьому позиція опорного хавбека як була вакантною, так і залишається, чим легко скористався навіть скромний «Мец».

Риболовлєв може скільки завгодно нарікати на підлеглих, але, по суті, він сам загнав «Монако» в ідеологічний глухий кут. Без кінця купуючи і продаючи, довіряючи все новим і новим спортдирам, змінюючи Жардіма на Жардіма, він завів клуб в зону потужної турбулентності, де безглуздо сподіватися на хоч якусь стабільність.

І шансів виправити це швидко не існує. Це довгий шлях, на початку якого непогано було б припинити спроби попасти пальцем в небо. Свій кращий сезон в новітній історії «Монако» провів після того, як за літо продав гравців лише на 18 млн, але на «Стад Луї II» про це чомусь забули. Ось коли згадають - тоді і результати потроху налагодяться.

Ну а до тих пір - 0:6 і два вилучення після двох турів будуть залишатися нормою. А як ви хотіли? Розплідник для молоді не може бути успішним у спортивному плані. Перемог може домагатися лише продуманий проект, але «Монако» по волі свого власника, що погнався за грошима, перестав ним бути ще влітку 2017-го.