Перша столиця, тренер-сепаратист, Роналдо. В який клуб перейшов Лунін

Незважаючи на запевнення іспанської преси і відверто погану форму Тібо Куртуа, Андрій Лунін відправився з «Реала» вже в другу оренду. Кейлор Навас прийняв рішення залишитися в Мадриді і боротися за місце в основному складі, після чого український голкіпер втратив реальнi шанси на місце навіть в запасі.

Новим місцем роботи для Луніна став іспанський «Вальядолід», і про цей клуб ми вам із задоволенням розповімо.

Мальовнича провінція

Хоча попередній клуб Луніна номінально представляє невеличке містечко, сезон-18/19 Андрій відіграв фактично в Мадриді: Леганес давно злився з іспанською столицею, туди навіть ходить мадридське метро. Зараз же українському воротареві вперше після від'їзду з «Зорі» доведеться грати в прославленій історією провінції.

Вальядолід був столицею Іспанії в найлегендарнішi для неї часи. Саме тут відбулося одруження Ізабелли Кастильскої та Фердинанда Арагонського, що в XV столітті остаточно відвоювали країну у мусульман і зробили християнськими. Саме Вальядолід був призначений столицею країни після завершення війни, саме тут народжувалися монархи, жив Сервантес і зустрів останні дні Колумб.

Можливо, столицею країни Вальядолід був би до сих пір, але пожежа 1561-го року стала приводом для того, щоб вiддати пальму першості Толедо і Мадриду. Вальядолід з тих пір втрачав і втрачає в значущості: навіть за останні чверть століття його населення зменшилося з 330 до 300 тисяч жителів. Класичний приклад міста, в якому що ні будинок, то пам'ятка: всього через три роки Вальядолід відзначить 950-річчя.

Скромний клуб

Приблизно ту ж скромну роль, що й нинішній Вальядолід в іспанській геополітиці, грає в іспанському футболі і однойменний клуб. «Вальядолід» заснований в 1928 році, провів більше сорока сезонів в Прімері, але в єврокубках пограв менше, ніж деякi вискочки. Команда двічі виступала в Кубку УЄФА: в сезоні-84/85 відразу вилетіла від «Рієки», тринадцятьма роками пізніше пройшла «Сконто», але вже на стадії 1/16 була вибита «Спартаком». Також в сезоні-89/90 «біло-фіолетові» зіграли в Кубку Кубків: обіграли суперників з Мальти і Швеції, вилетіли від «Монако». Усе.

При цьому в клубному музеї «Вальядоліда» є справжній трофей: дебютувати в єврокубку вдалося після того, як команда виграла Кубок Іспанської Ліги. Цей трофей розігрувався всього чотири роки, був скасований через низький інтерес, але вальядолідци можуть по праву пишатися, що в одному офіційному іспанському турнірі перемагали тільки «Реал», «Барса» і вони.

Втім, майже всю свою історію виступів в еліті «біло-фіолетові» вирішували майже одні й ті ж завдання: не вилетіти, якщо є невеликий запас міцності - фінішувати в середині таблиці і поборотися в кубкових турнірах. Команда один-єдиний раз пробилася в єврокубки через чемпіонат: в сезоні-96/97 її вивів на сьоме місце призабутий нині аргентинець Вісенте Кантаторе. Іронічно, що це не найвище місце в історії клубу: ще в шістдесяті вона стала четвертою під керівництвом Антоні Рамальєтса – тренера, який як гравець заслужив котируватися серед кращих воротарів в історії «Барселони».

При цьому, звичайно, як іспанська провінція – не рівня багатьом іншим, так і іспанський аутсайдер може собі дозволити набагато більше проявів «розкоші», ніж аутсайдер майже будь-якої країни. У «Вальядолiдi» почав кар'єру великий Фернандо Йерро, який у свій час був кращим бомбардиром збірної Іспанії, при тому що грав в обороні. Тут же виріс великий іспанський воротар Сесар Санчес, тут грали Рене Ігіта й Хусто Вільяр – знамениті голкiпери збірних Колумбії та Парагваю… Загалом, вболівальники «біло-фіолетових» звикли до дуже і дуже якісному перфомансу на посту номер один – Луніну потрібно відповідати.

Президент-легенда

Ми живемо в час, коли гравець може коштувати дорожче, ніж клуб, за який він виступає. Заробітки зірок на кшталт Неймара і Мбаппе змушують потьмяніти доходи навіть суперзірок минулого – але, загалом, не дивно, що Роналдо за свою кар'єру, десять років з якої були просто неймовірними, накопичив на свій футбольний клуб.

Дворазовий володар Золотого М'яча вклався в «Вальядолід» восени минулого року, заплативши 30 мільйонів євро за 51% акцій. Можна сказати, що бразилець вклався в актив на зльоті: клуб, ледь-ледь вийшов в еліту, мав великі борги, але не менші перспективи. Виплати від телебачення ростуть навіть в іспанській лізі, і чим довше «біло-фіолетові» будуть зберігати місце в еліті, тим більше зароблять.

Серйозних вливань і виходу на новий рівень в клуб при Роналдо не планується: статусу навіть суперзірки футболу дев'яностих недостатньо, щоб конкурувати з різними мільярдерами. Але сам статус селебріті виглядає козирем голденбоя. Ось такий пост з'явився в його інстаграм в листопаді-місяці:

 

 

 

 

Посмотреть эту публикацию в Instagram

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Partido de muchos sentimientos y que solo podía ganar uno. El @realvalladolid ha hecho un gran partido y estamos en el buen camino. Gracias @realmadrid por vuestra hospitalidad #pucela #laliga

Публикация от Ronaldo (@ronaldo)

3 Ноя 2018 в 12:07 PDT

У «Леганес» Лунін відправився саме внаслідок виняткової близькості до «Реалу», але вирішальним фактором на користь вибору місця другої оренди могли стати саме виключно хороші відносини Роналдо і Флорентіно Переса. Вони ж могли стати причиною оренди двох інших молодих реалістів: вінгера Хорхе де Фрутоса і центрального захисника Хаві Санчеса. Вони, нарешті, можуть посприяти трансферу з «Сантьяго Бернабеу» Такефуса Кубо – головного таланту японського покоління. Футбол часто простіший, ніж здається, фактор дружби між Роналдо і Пересом (форвард забив за «Реал» епохи Флорентіно сто голів!) може здорово допомогти провінційному клубу.

Тренер з підробітком

Багато ви знаєте тренерів, які цілком серйозну роботу в клубі вищої ліги поєднували б з тренерством в команді, яка ніким не визнана офіційно? Сержі Гонсалес не має значущих тренерських досягнень, але при цьому раз на два роки командує справжніми зірками – коли виводить на матчі збірну Каталонії.

Один із символів сепаратистського регіону довгий час тренувався досвідченими тренерами на пенсії (такими, як Йохан Кройф), але останнім часом запрошує собою керувати фахівців- початківців – звичайно, каталонців. Гонсалес здобув собі славу в кінці дев'яностих і нульові, коли грав за «Еспаньол» і «Депортіво», викликався в збірну Іспанії – а ще він встановив рекорд за кількістю матчів за каталонську збірну (15).

Як наслідок, коли після змащеного старту тренерської кар'єри – нормально відпрацював перший сезон на чолі «Еспаньола», але програв 8 з 15 матчів на старті другого – Сержі залишився без роботи, його покликали «тренувати» каталонців. Лапки доречні як ніколи: складно всерйоз оцінювати роботу людину, яка зустрічається зі своїми підопічними раз в пару років і на пару днів. З 2016-му році, наприклад, збірна невизнаної країни зіграла з Тунісом 3:3, а під початком Гонсалеса на матч виходили Хаві, Сержі Роберто і з десяток менш відомих гравців на кшталт Жорді Масіпа.

У квітні минулого року Гонсалеса зважився покликати «Вальядолід», який йшов до вищої ліги. До кінця сезону залишалося вісім турів, і Сержі потрібно було проявити навички спринтера: вирвати в боротьбі місце в плей-оф, а там вже поборотися за місце в еліті. Тренер впорався здорово, виконав обидва завдання і повернув «Вальядолід» в еліту. Вдалося вирішити головну задачу і в минулому сезоні, зберігши за собою місце в Прімері в завзятій боротьбі.

При цьому Гонсалес не кинув представницький підробіток. Хоча кращі футболісти Каталонії останнім часом все частіше ігнорують матчі невизнаної збірної через складний графіка, в березневому матчі проти Венесуели зіграли Жерар Піке, Марк Бартра, Алейш Відаль. Латиноамериканці були переможені з рахунком 2:1, 14-тисячний стадіон у Жироні був заповнений майже повністю.

Нудна команда

Все б нічого, але за результативністю «Вальядолід» став найгіршою командою ліги. Всього 32 голи в 38 матчах - гранично далеко від стереотипних уявлень про іспанський футбол. По суті, «біло-фіолетові» врятувалися тільки за рахунок яскравого старту, коли вдалося виграти чотири матчі поспіль, а в подальшому команда Гонсалеса чотири демонструвала відрізки з п'яти-шести матчів без перемог і ледь-ледь зачепилася за шістнадцяте місце.

Чи не кожен, хто стежив за іспанської боротьбою за виживання в минулому сезоні, шкодує, що «Вальядолід» залишився у вищій лізі, а не вилетів замість «Жирони» або «Райо Вальєкано». Яскраві, класні команди поступилися автобусу імені Гонсалеса, що оборонявся в десять чоловік. Всі 10 перемог «біло-фіолетових» були здобуті з різницею в один м'яч (порівну 1:0 і 2:1), з одинадцяти нічиїх чотири були нульовими. Більшу частину матчів команда зіграла по типово британськiй схемi 4-4-2, задіюючи двох чистих руйнівників і ставлячи за перше завдання в будь-якому матчі не пропустити.

В принципі, Луніну така схема гри може піти тільки на користь, але є одне «але».

Потужний конкурент

Жорді Масіп – один з небагатьох гравців, знайомих Гонсалесу ще по збірній Каталонії. Він грав під керівництвом Сержі ще проти Тунісу, він же до самих 28 років сидів у глибокому запасі «Барселони», граючи за дубль. Подумати тільки: до цілком зрілого віку голкіпер протирав штани на лавці, зігравши всього одну гру в Прімері і п'ять матчів за першу команду.

При цьому після прощання з «Барсою» Масіп без питань виграв конкуренцію в «Вальядоліді», ставши основним в Сегунді й залишившись їм після підвищення в класі. Під Примеру клуб підписав досвідченого воротаря Йоеля Родрігеса, який раніше грав у вищій лізі за три різних команди – і тим не менш Жорді продовжив грати в основі. Поза всяким сумнівом, Масіпа варто назвати серед кращих гравців команди в минулому сезоні.

Статистичні показники у Луніна в минулому сезоні значно вищi, ніж у Масіпа. Андрій восьмий воротар Прімери в минулому сезоні за середнім числом сейвів за матч, тоді як Жорді лише 23-й: 3,5 сейвів проти 2,8. Але з огляду на зовсім різну кількiсть ігор ця статистика досить умовна. Два перших місця в цьому рейтингу займають воротарі, які провели взагалі по одній грі в чемпіонаті. Це Антоніо Адан з «Атлетіко» та Коке з «Леванте» – їх же ніхто не планує купувати за шалені гроші, вірно?

Звинувачення в нечесності

«Вальядолід» зберіг своє місце в Прімері за тур до кінця, що побічно призвело до грандіозного скандалу. Справа в тому, що сезон-2018/19 команда закривала домашньою грою з «Валенсією», яка в разі перемоги кваліфікувалася в ЛЧ. «Кажани» перемогли 2:0, «біло-фіолетові» зіграли далеким від оптимального складом, матч став прощальним для 38-річного капітана команди Борхи Фернандеса – а вже через кілька тижнів він був заарештований.

Затримання відбулося в рамках боротьби з корупцією в іспанському футболі – іншими фігурантами справи є такі персонажі, як колишній гравець «Реала» Рауль Браво, не кажучи про просто представників Прімери й Сегунди. По справі нового клубу Луніна є запис телефонних переговорів, в яких стверджується, що підкуплені сім футболістів «Вальядоліда». Поліція вважає, що слова належать Карлосу Арандi (рекордсмен Прімери за кількістю клубів - «Вільярреал», «Альбасете», «Севілья», «Нумансія», «Осасуна», «Леванте», «Сарагоса» і «Гранада»), а також що він разом з Браво зміг домовитися про здачу матчу з Борхою Фернандесом.

Ось що говорить адвокат Фернандеса: «Щоб зрозуміти розпач Борхи, потрібно його побачити. Йому довіряли в «Вальядоліді», він був капітаном. Він співпрацює з поліцією і не збирається відсиджуватися». Так чи інакше, а розслідування триває. Вдумайтеся в це: якісь одноклубники Луніна можуть отримати якщо не тюремний термін, то вже точно дискваліфікацію прямо по ходу сезону. Так, не заради цього Андрій їхав з України, точно не заради цього…

P.S.

Прімера – специфічна ліга, від усіх голкіперів, які виходять на поле в її рамках, потрiбен особливо високий рівень гри ногами. Навіть сьогоднішні суперзірки звикали до нового стилю гри цілі сезони. Наприклад, Марк-Андре тер Штеген сезон просидів за спиною Клаудіо Браво, граючи тільки в ЛЧ і Кубку Іспанії. Гаразд, Браво сам по собі хороший кіпер, але Ян Облак півсезону сидів в «Атлетіко». Грав у цей час Мігель Анхель Мойя, який точно нічого особливого собою не являє.

Подібний шлях довелося пройти майже кожному воротареві, який приїжджає в Іспанію ззовні – стати першим номером в клубі Прімери відразу і без розкачки майже неможливо. Безумовно, Масіп непоганий воротар, але Лунін незрівнянно бiльш талановитий і перспективний. Будемо сподіватися, що час в «Леганесі» був своєрідною навчальною практикою, а в «Вальядоліді» Андрій почне грати.

Віталій ПАСІЧНИЙ