Якщо не зараз, то коли?

Спортивна удача - це коли при практично рівних умовах команда А неодмінно перемагає команду Б. І ті, хто програв в такому випадку відчувають себе, немов «в понеділок їх мама народила». Останні три сезони в чемпіонаті України такою ось «командою Б» було київське «Динамо». Адже не скажеш, виходячи виключно з «лобових» матчів, що «Шахтар» в головному перевершував «біло-блакитних». Але саме «гірники» останнім часом домінують на внутрішній арені. За розхожої думки, команді Хацкевича, окрім усього іншого, не вистачало ще й удачі. Так ось, в новому сезоні ця сама примхлива леді повинна сторицею віддати борг віце-чемпіонам країни і їх тренеру. Тому що напередодні старту чемпіонату 2019/2020 навколо київського клубу склалася така сприятлива обстановка, прогавити вісти від якої потрібно ще зуміти. Судіть самі.

Почнемо, напевно, з політичної обстановки. Це питання певною мірою делікатне, але, тим не менш, з певною часткою істини ми можемо стверджувати, що від зміни виконавчої і законодавчої влади в країні більше виграло (і напевно ще виграє) керівництво саме «Динамо», а не його основний конкурент. Побічно цей факт вже підтверджується неспроможністю УПЛ створити телепул і позицією динамівської «коаліції», яка, за чутками, може до кінця сезону ще розширитися. Дуже навіть може бути, що змінену політичну кон'юнктуру почують і наші «люди в чорному»...

Цим в політичному аспекті дозвольте і обмежитися. Адже суто спортивний - більш цікавий. І не менш схильний до «біло-блакитним». І ось чому.

Динамівці вперше за останні роки можуть відрапортувати про дійсно кваліфіковану селекцію. Це стосується як вхідних трансферів, так і роботи з найближчим резервом (мається на увазі результати цієї роботи, а не їх наслідки). Караваєв і Кадірі - безумовні «творчі» знахідки для «Динамо». Особливо якщо врахувати співвідношення ціна/якість. Обидва літніх новачка-2019, на відміну від латиноамериканського тріо минулого року, готові вирішувати серйозні завдання в режимі тут і зараз, а не в перспективі. До того ж, ці хлопці обов'язково повинні додати команді варіативності. Першого можна використовувати і як правофлангового захисника, і як вінгера. І навіть як виконуючого роль «десятки». Другий - типовий хвилеріз, з непоганим першим пасом. Можливо, це і не Гаттузо або Бускетс, але точно змахує на ранніх Леко або Вукоєвича.

З приходом цього дуету «Динамо» просто зобов'язане стати більш солідною, більш стійкою в усіх відношеннях командою. Тому що ці гравці можуть робити різницю і посилити конкуренцію. А ще «Динамо» отримує небачену досі можливість мати в розпорядженні практично двох рівноцінних виконавців на кожну позицію. Хіба це не удача? До слова, подібної розкоші в нинішньому «Шахтарі» не спостерігається.

Крім цього, вже зараз можна констатувати, що уповільнений і довгограючий серіал під назвою «Омолодження «Динамо» підійшов до кінця. Чомусь є впевненість, що в новому сезоні Хацкевич вже не повинен латати діри молодняком, адже в резерві вистачить і досвідчених мотивованих гравців (якщо, звичайно, знову не станеться різкий травмопад). Не скажу, що це є однозначно добре, тому що окрім Миколенка навряд чи буде гарантовано місце в основі його ровесникам, які потрапили туди вперше в минулому чемпіонаті. Але такий стан речей - дуже непогано в першу чергу для тренерського штабу, який повинен нарешті давати результат, а не «готувати кадри на майбутнє», адже команда збалансована, зіграна (двоє новачків швидко припали до двору) і мотивована. А ось в таборі головного конкурента «новою мітлою» все ще вирує перебудова.

В продовження теми. У двох останніх сезонах Хацкевич з упертою постійністю, до місця і без нього, не втомлювався повторювати, що в його підшефному господарстві не «вистачає глибини лавки». Зараз, напередодні старту нового сезону, цього аргументу у білоруського фахівця не повинно бути за визначенням. А якщо таки буде, знайте: він лукавить. Цю глибину дали і двоє дебютантів, і гравці, котрі вилікувалися від травм і хвороб, і, без сумніву, Попов, Цітаішвілі і компанія, які подорослішали за рік і набили руку на чемпіонаті світу в Польщі. Такої глибини на даний момент у «гірників» немає.

Окрема тема - лінія атаки. На даний момент вона виглядає найслабкішою ланкою «Динамо». Соль, Русин, Бесєдін (черговість довільна) - це не той арсенал, з яким можна вирішувати по-справжньому серйозні завдання. І навіть якщо б в команді залишилися Супряга з Булецою, ця ланка все одно виглядала б ахіллесовою п'ятою колективу. Тому що свіжоспечені чемпіони світу за визначенням поки що не можуть дати команді недостаючі досвід і витонченість, а ті, хто є - вже не зможуть цього дати через відсутність класу. Можливо, Супрягу і не варто було посилати в почесне дніпровське заслання - він би міг стати в нагоді, враховуючи нову травму Соля. Але те, що на Влада поки що не варто розраховувати як на головного динамівського забивалу - це факт. Як фактом є і те, що «Динамо» кров з носу потрібно купити кваліфікованого нападника. Бажано - не «стовпа», а гравця, який вміє вирішувати ігровий епізод самостійно. До слова, і в цій «номінації» кияни навряд чи поступаються своїм заклятим друзям, адже у них на вістрі є лише один гравець високого класу - Мораєс. При бажанні цей донецький козир можна перебити, зігравши на стадії пошуку нового форварда на голеадорських почуттях Вербича.

Тепер що стосується тренерського штабу. Порівнювати його з гірницьким недоречно, тому що Каштру ще тільки належить написати свою історію протистоянь з «Динамо». Хацкевич же свою історію суперництва з «помаранчево-чорними» частково написав. Кожен цю історію може прочитати по-своєму. Будуть там епітети і «учень Лобановського», і «фізрук». І перше, і друге буде правдою. Тому що тренер-Хацкевич навчився, за великим рахунком, грати проти команд рівня своєї. Йому б ще навчитися грати проти команд на кшталт «Львова» або «Олександрії».

Хоча те, що було на останніх тренувальних зборах, має все-таки змінити ситуацію. Це на повному серйозі. Зараз мова не про безвольну поразку від «Колоса», ціна якої (поразки пак) п'ять копійок в базарний день, адже це всього лише товарняк, який дозволив подивитися на те, що відбувається, не замиленим поглядом. Мова про нову схему, яку прищеплював Хацкевич своїй команді. 4-1-4-1 - саме за такою моделлю намагалося грати «Динамо» на австрійських зборах. Що цікаво, в аналогічну формулу намагається зараз «взути» своїх підопічних і новий тренер «Шахтаря». І в першому випадку, і в другому є питання. Є «ломка», є і нестиковки. Але, здається, що під рукою у динамівського тренера більш підходящий «пластилін», ніж у наставника чемпіонів країни, де великий дисбаланс між бразильською і «рештою» частинами команди.

Ось тепер і подивимося, чого дійсно вартий Хацкевич як тренер. І як буде вирішувати проблему «перенасиченості» опорної зони і «ненасиченості» диспетчерської зони, як буде варіювати піками форми і вирішувати проблему Циганкова, адже все йде до того, що динамівського капітана потрібно переводити з флангу на позицію «десятки».

Ну і, нарешті, про прояв такої форми удачі, як жереб в кваліфайні Ліги чемпіонів. Не потрібно гнівити Бога, адже ні «Брюгге», ні хто б там випав у вирішальному стику в разі проходу бельгійського віце-чемпіона не будуть на «папері» виглядати сильніше «Динамо». Стало бути, і в зв'язку з цим можна стверджувати, що шанси на вихід в групову стадію ЛЧ у киян непогані. А якщо врахувати, що «Динамо» помітно посилилось і подорослішало, то шанси ці і зовсім можна вважати хорошими. І якщо динамівський тренер з якоїсь причини вважає (або буде вважати) інакше, знайте: він просто лукавить.

Висновок після всього вищевикладеного простий до банальності, як динамівський «епічний промо ролик», приурочений до старту нового сезону. Якщо після всіх цих однозначно позитивних динамівських пертурбацій, знаків уваги з боку Фортуни і об'єктивних труднощів у головного конкурента команда Хацкевича знову провалить сезон (тобто, не стане чемпіоном і не вийде в групу ЛЧ), вона в такому випадку стане карикатурою самої себе. А її головний тренер так і залишиться з клеймом невдахи, від якого вже навряд чи зможе відмитися.

Валерій ВАСИЛЕНКО