Віталій Миколенко: піти не можна, залишитися

Transfermarkt оцінив захисника київського «Динамо» і національної збірної України Віталія Миколенка в шість мільйонів євро. Не в образу популярному порталу буде сказано, ціна ця взята, швидше за все, зі стелі. Чому багато закордонних футболісти рівня і віку Миколенка котируються в рази вище, ніж Віталій? Вся справа в рівні нашої національної першості?

Хоча, з іншого боку, на дріб'язкову за нинішніми мірками ціну вплинув і сам молодий динамівець. Побічно вплинув, але тим не менше. Через безглузду недотравму, отриману в самий переддень молодіжного чемпіонату світу, головна зірка команди Олександра Петракова був змушений пропустити Мундіаль. Зате ніхто і ніщо не завадило футболістові зіграти в останньому турі УПЛ і у відбіркових матчах на Євро-2020. Дуже навіть може бути, що участь Миколенка в матчах нашої збірної U-20 позитивно позначилося б на динаміці зростання його «активів». І ми б читали про справжніх сильних світу цього, хто виявляв інтерес до динамівського фулбека. Але це так, до речі. Зараз трішки про інше.

У зарубіжній пресі періодично фігурують не тільки вищезгадані шість мільйонів в якості оцінки трансферу Миколенка, а й інтерес помітних клубів до українського вундеркінда. Останні зі списку бажаючих мусувати це питання - італійські «Мілан» і «Сассуоло».

В принципі, подібні чутки будуть тільки зростати, адже трансферне вікно в Європі ледь відкрилося. Після минулого сезону, і особливо після феєричного матчу проти збірної Сербії, Миколенко бачиться частим гостем рубрики «їм цікавляться за кордоном». І дуже навіть може бути, що якийсь міцний італійський або німецький середняк запропонує «Динамо» за лівофлангового захисника значно більше того цінника, який повісив на Віталія всезнаючий Transfermarkt. Але це аж ніяк не означає, що Миколенку потрібно йти. Швидше навіть навпаки.

20-річний футболіст тільки-тільки вирвався з дубля. І хоча він уже вважається основним гравцем «Динамо», і навіть одужання Пиварича навряд чи здатне спростувати цю константу, Віталій все ще залишається міцно зрощеним зі своєю пуповиною. За манерою поведінки, за замашками, за емоціями - це все той же молодий пацан з не зовсім благополучного району, який екстерном закінчив курс молодого бійця. І нехай він буде навіть семи п'ядей у ​​чолі, але відривати його від рідної «казарми» ще дуже рано. І недоречно. Він все ще потребує життєвих порад «дядька» Хацкевича. Навряд чи тренер вже зможе навчити чомусь новому Миколенка, однак допомогти йому змужніти, відносно безболісно перейти з юнацького футболу в дорослий, нинішній динамівський тренер зможе.

Та й сам Миколенко напевно розуміє, що новий сезон на старому місці обіцяє стати ще більш цікавим з точки зору зростання його «акцій». Чим краще виступить «Динамо» і національна збірна України в осінньому циклі, тим більше буде шансів у Віталія звернути на себе уваги клубів на порядок вищих, ніж «Сассуоло».

Та й чим нинішній «Мілан» - теж. Тут недавно легенда «россонері» Тасотті сказав, що, мовляв, Миколенко ще дуже молодий, щоб виступати за «Мілан». Він, типу, не готовий до цього. Чесно кажучи, при всій повазі до Мауро, Миколенко як мінімум не гірше наявних в обоймі захисників «Мілана» - Мусаккьо, Сапати, Кальдари і вже тим більше Стрініча. Він обставить своїх гіпотетичних конкурентів і з точки зору швидкості, і в плані працездатності. Та й в умінні зробити першу передачу. Адже він дійсно талант талантич, що є  не перехваленим, а скоріше навіть недооціненим, зроблений за власними лекалами і власним натхненням. Єдине, чого йому дійсно не вистачає, це досвід. Але це, як відомо, справа наживна. І його нажити можна і з «Динамо», і зі збірною України, чому яскравий приклад - однокашник Віталія Циганков. Тому лукавив Тасотті, як пити дати. Миколенко не загубився б ні в нинішньому «Мілані», ні в нинішній серії А. Там лише «Ювентус» особняком, а всі інші - інші.

Читайте також: Підсумки сезону УПЛ. Топ-7 відкриттів

Тільки ось поспішати туди йому навряд чи потрібно. Тому що поспішати нікуди. Потрібно «обрости м'язами». А може, і титулами. Спробувати ментально вийти за межі «казарми», підучити англійську. Тобто, хоч частково змінити ауру. Стати більш схожим на Зінченка, а не на Гармаша. І тоді, десь через рік, можна сміливо йти, наприклад, в АПЛ. Або Ла Лігу. Йти в команду, де можна вирости в справжнього майстра. Йти до тренера, який може не тільки прибирати з каменю все зайве, а й ліпити щось нове.

Але зараз поспішати не потрібно. Щоб не було різкого розриву шаблону. Ну, хіба що, раптом в «МЮ» відкриється вакансія...

Валерій ВАСИЛЕНКО