Шахтар & Фонсека: три роки успіхів і час для змін

Коли в кінці травня 2016 року «Шахтар» очолив мало кому відомий в Україні португалець Паулу Фонсека, який змінив на тренерському містку легендарного в історії «гірників» Мірчу Луческу, знайшлося чимало скептиків, які вважали, що команді буде дуже непросто зберегти своє обличчя. Однак за три сезони з «Шахтарем» Фонсека домігся приголомшливих результатів – зробив три «золотих дубля» (перемога в чемпіонаті і Кубку України), а також виграв один Суперкубок країни. По суті, кращих досягнень і бути не могло – хіба що тріумф команди в єврокубках, але з урахуванням нинішніх реалій в українському футболі, подібне виглядає чимось з розряду фантастики.

Ще після другого успішного сезону Фонсеки в «Шахтарі», коли у португальця добігав кінця контракт з «гірниками», західна преса була наповнена масою чуток про інтерес до коуча з боку інших команд. Найактивніше писали про «Евертон», але сам Паулу згодом зізнався, що спектр пропозицій був значно ширшим: «У мене були пропозиції з Англії, Китаю, Туреччини, Німеччини та Росії. Було складно, але щоб змінити клуб має бути те, що буде набагато краще «Шахтаря» і не змусить мене навіть думати».

Таким клубом в результаті виявилася «Рома», що має серйозні амбіції, але невдало виступила в Серії А-2018/19. «Вовки» фінішували лише шостими і тепер в майбутньому сезоні зіграють у кваліфікації Ліги Європи. Втім, навіть цього для Фонсеки здалося достатнім, щоб відмовитися від ще однієї спроби проявити себе в груповому раунді Ліги чемпіонів, а також зробити четвертий поспіль «золотий дубль» в Україні...

Фонсека і спадщина Луческу

Всі три роки, які Фонсека провів в «Шахтарі», за ним не втомлювалася слідувати «тінь Луческу». Занадто багато вболівальників та фахівців при першій же зручній нагоді згадували, що португалець де-факто прийшов на «готовеньке». Мовляв, команда була зібрана і вибудувана задовго до Фонсеки і глобального втручання від португальця не було потрібно. Залізним аргументом на користь цієї версії виступала невдача «Шахтаря» в першому для Фонсеки сезоні в Лізі чемпіонів. Тоді «гірники», нагадаємо, не змогли пройти в кваліфікації «Янг Бойз», а головний тренер, який спробував змінити тактичну розстановку, зазнав першої серйозної невдачі.



Фонсеці довелося повернутися до того, що було в команді до нього. Однак вміння визнавати свої помилки аж ніяк не є слабкістю, а здатність зберегти і поліпшити напрацювання попередника – теж, свого роду, чималий талант. Історія футболу знає багато випадків, коли команди після відходу маститих наставників буквально «сипалися» і втрачали колишню велич. З «Шахтарем» такого не відбулося, і роль Фонсеки в цьому дуже істотна.

Не можна категорично стверджувати, що Фонсека відпрацював виключно на «багажі» Луческу. Ні, тактично команда змінилася – вона стала більш прагматичною, почала менше пропускати, хоча і з результативністю справи дещо змінилися в бік її зменшення. Але таким був баланс Фонсеки – цей тренер намагався максимально уникати перекосів в будь-яку сторону у своїй команді. Саме при Паулу заграв Бернард, який нарешті почав не тільки демонструвати свої багатогранні атакуючі вміння, а й бажання відпрацьовувати на оборону. Не можна не говорити і про колосальний прогрес Ісмаїлі – гравця, який при Луческу був резервістом, а при Фонсеці перетворився в одного з кращих лівих фулбеків континенту і кандидата до складу національної збірної Бразилії. А ще були Феррейра, Фред, Коваленко, Тайсон... Всі ці гравці були в «Шахтарі» і при Луческу, але однозначно робота з Фонсекою дозволила їм вийти на якісно новий рівень.

Фонсека і консерватизм

Втім, надмірна ставка на перевірені або добре вивчені кадри у Фонсеки простежувалася. Португалець вкрай неохоче йшов на широку ротацію, вважаючи за краще довіряти місце на полі тим, чиї можливості і здатності він добре розумів. Доходило навіть до того, що в малозначущих з турнірної точки зору поєдинках все одно як мінімум половина команди складалася з залізних футболістів основи.

Чому так поводився Фонсека? Причина на поверхні – для Паулу першочерговим мірилом роботи був результат, який виражається в трофеях. Молодий та амбітний тренер для того й переходив в стан «гірників», щоб обрости титулами і додати в своє резюме якомога більше позитивних оцінок. Розвивати команду і вибудовувати проект на довгі роки вперед – це не про Фонсеку. У цьому португалець разюче відрізнявся від Луческу, який разом з клубом намагався обов'язково бачити не тільки короткострокову, але і як мінімум середньострокову перспективу команди.

Багато в чому через надмірний консерватизм Фонсеки у тих, хто так і не прийняв ідеї цього тренера, і склалася думка, що Паулу в «Шахтарі» домігся всього виключно на плодах роботи Луческу. Але це не зовсім так – португалець просто визначив для себе коло ключових футболістів, навколо яких і була заточена гра його «Шахтаря». Коли ж клуб почав робити чергові інвестиції в майбутнє і купувати молодь в особі Майкона, Фернандо, Маркіньоса Сіпріано, Тете, Маркоса Антоніо, Соломона та інших, стало очевидним, що для якісного розвитку цих талантів потрібен інший головний тренер, який зможе «няньчитися» з новобранцями і ставати для них «другим батьком» – таким, яким для багатьох перспективних бразильців в «Шахтарі» був Луческу.

Фонсека і повернення на шлях перемог

Оцінюючи роботу Фонсеки в «Шахтарі», перш за все, мабуть, варто говорити про те, що цей тренер зміг повернути команду на шлях перемог. При Паулу «гірники» знову стали таким собі вітчизняним конвеєром з добування титулів, медалей, кубків, трофеїв і т.п. Але головне, про що не втомлювався говорити президент клубу Рінат Ахметов, та й сам Фонсека, – це три поспіль чемпіонські титули. Саме вони дозволяли «гірникам» регулярно брати участь як мінімум у груповому раунді Ліги чемпіонів і, як наслідок, суттєво поповнювати клубну казну бонусними та преміальними виплатами від УЄФА.



Можливо, хтось зараз посміхнеться, мовляв, то ще досягнення – стати чемпіоном у всерйоз ослабілій українській Прем'єр-лізі. Однак варто згадати два останні сезони «гірників» при Луческу, коли ситуація була не набагато іншою, а «Шахтар» стабільно опинявся позаду «Динамо» Сергія Реброва. Фонсека зміг переламати негативну для донеччан тенденцію, і важливо, що це було зроблено ще тоді, коли з «біло-синіми» працював Сергій Станіславович. Цим португалець довів, що його команда може бути краща за конкурента при колишньому наставникові, який вигравав два поспіль чемпіонства. Олександр Хацкевич та його «терплячий футбол» в Києві виникли вже після...

У зв'язку з цим Фонсека діяв за принципом «мета виправдовує засоби». Перед ним ставилося завдання вигравати чемпіонат України з року в рік, він його виконував. Все інше – додаткові критерії, які здатні впливати на оцінку роботи португальця лише побічно. У той же час Фонсека залишає «Шахтар» непереможеним – за час його роботи в Україні ніхто, крім «гірників», не ставав чемпіоном країни. І цей тиск ще належить витримати наступнику португальця, адже він буде починати новий сезон не в ролі претендента, як колись сам Паулу, а в статусі діючого чемпіона.

Фонсека і його напрацювання, що залишаються

До слова, наступнику Фонсеки в «Шахтарі» в будь-якому випадку буде не простіше, ніж самому Паулу три роки тому. Якщо португалець приходив на місце легендарного тренера і його першочерговим завданням було успішно замінити екс-наставника, не зруйнувавши багаторічні напрацювання клубу і самого Луческу, то у того, хто займе місце головного тренера «гірників» вже після Фонсеки, буде стояти завдання проводити максимально м'яку реконструкцію команди без втрати якості гри і трофеїв.

Після себе Фонсека, по суті, не залишає футболістів, про яких можна однозначно сказати, що вони є лідерами колективу зараз і будуть такими ще як мінімум найближчі п'ять років. Вікові П’ятов, Тайсон, Марлос, Ісмаїлі та Степаненко – це наріжні футболісти нинішнього «Шахтаря», але всім їм або під тридцять, або вже трохи за тридцять... Юні Тете, Маркос Антоніо та Соломон – гравці, беззаперечно, дуже талановиті, але їх адаптація та інтеграція в команду ще далеко не завершилася. Крім того, жоден з них не пройшов з «Шахтарем» школу Ліги чемпіонів, а це, як відомо, зовсім інший досвід та змагальний рівень.

Втім, для «Шахтаря» зараз не все так критично. Нинішні лідери здатні провести на досить високому рівні ще як мінімум один або два сезони, після чого настане час виходити на авансцену футболістам нової формації, завчасно придбаним клубом. Значить, у нового тренера «Шахтаря» ще буде кредит часу на те, щоб максимально плавно та успішно завершити розпочате клубом кадрове перезавантаження команди й прискорити його. Мабуть, саме відсутність планомірної роботи з молодими футболістами і є головним мінусом в «гірницькому» етапі тренерської кар'єри Фонсеки, але про причини подібного ми вже поговорили вище. А це означає одне – розставання Паулу і «Шахтаря» відбулося дуже до речі. Зараз настав хороший час клубові подякувати тренеру, а тренерові – клубу, після чого розійтися. У кожної сторони – свої амбіції, а тому логічно, що саме зараз настає час для змін...

Олексій СЛИВЧЕНКО