5 висновків після гри Україна – Сербія

Справжнє футбольне свято наші вулиці в останні роки не особливо балує. Однак те, що сталося в п'ятницю, сьомого червня, у Львові, в грі Україна – Сербія, інакше, ніж всеукраїнським футбольним карнавалом, і не назвеш. Тут деякі вже настирливо рекомендують записати цю гру в кращі з кращих з нашої не такої вже й довгої історії, і повісити її в красиву рамочку. Заклик зрозумілий, передумови для цього є серйозні.

Але поспішати все одно не варто. А чим чорт не жартує – може, в подібному стилі ми винесемо і діючих чемпіонів Європи. Від цієї нашої банди тепер можна чекати чого завгодно. Так що з самими-пресамими епітетами, а головне – ярликами, давайте трішечки почекаємо. Тому що на носі – черговий матч. І хоч суперник не такого саженю в плечах, як у нещадно битих сербів, очікувана перемога над ним принесе все ті ж три очки. А без них блискуча вікторія на «Арені Львів» буде вже і не такою блискучою. Так що давайте трохи почекаємо з нашою книгою рекордів. І спробуємо зрозуміти, за рахунок чого і кого нам вдалося створити це рукотворне диво.

Зізнатися, після 5:0 на твою користь висновки робити легко. Але, в той же час, досить складно піти від емоцій і знаків оклику. Все це добро буде тут присутнє. І заслужено. Бо дійсно заслужили!

Отже, висновок перший: блискуча тренерська робота



Перед матчем капітан сербів Коларов акцентував увагу на тому, що Шевченко вніс в гру збірної України італійський акцент. Мовляв, наша команда дуже сильна, перш за все, в обороні. Саша як у воду дивився. Наш тренерський штаб вздовж і поперек вивчив свого опонента. Їх горезвісній майстерності ми могли протиставити характер, божевільний настрій, мотивацію і швидкість. І, як з'ясувалося, майстерність теж. Всі п'ять наших забитих м'ячів – це вам не через коліно ламати. Це все шик, блиск і краса.

Але в першу чергу, це, звичайно ж, Шева. Саме так скандувала «Арена Львів». Шева, в миру Андрій Миколайович Шевченко, зі своїми асистентами блискуче впорався зі, здавалося, нашою слабкістю  – прогнозованим через втрати, пов’язані з травмами, складом. Кожен вийшов на поле битися і за себе, і за того хлопця, і, як часом здавалося, за всіх нас. А ще Шевченко повністю переграв свого опонента.

Висновок другий: Крстаїч і Шевченку програв, і себе перехитрив

У молодої і амбітної збірної Сербії є явна ахіллесова п'ята – захист. Зокрема, її фланги – Рукавіна  та Коларов. Розуміючи це, наставник гостей захотів перехитрити свого візаві. Сербський тренер вирішив зіграти в три центральні захисники з двома латералями. У такій схемі не знайшлося місця для Рукавіни, але Коларов виявився в обоймі. Лінійних зіграли Гачіновіч і Костич. Сама по собі ідея Младена була хорошою. Але чи то підопічні її повністю провалили, чи то тренер не зумів до них достукатися, чи то і перше, і друге разом. Як би там не було, серби повністю провалилися в обороні. За рахунок швидкості і пресингу українці змели всі захисні редути суперника. Особливо по-свійськи наші себе почували між структурними побудовами суперника. Не можна також виключати і той факт, що триколірні дозволили собі недооцінити свого опонента. Вони напевно збиралися закидати нас шапками, але в підсумку залишилися і без шапок, і без штанів.

Висновок третій: герої з героїв



Вельми складно в цьому тріумфі цілком яскравих фарб шукати окремі напівтони. Це як раз той випадок, коли перемогла її величність команда. Це у них там були типу зірки. А у нас – команда-зірка! Тільки так, і не інакше. Але навіть в цьому злагодженому і майже ідеальному механізмі дозволимо собі виділити трьох наших гравців, які зіграли через край. Це, безумовно, Циганков. Ось він, новий лідер збірної. Як там себе почуває Марлос? Це, безумовно, Караваєв, який «з'їв» самого Костича, та й усіх інших, хто по шляху попадався. І це Миколенко. Пацану двадцять років, а він грає, немов Роберто Карлос в кращі роки.

Висновок четвертий: магія «Арени Львів»



Тут однозначні респект і уважуха. Львів був і залишається справжнім форпостом для нашої національної збірної. Сімнадцять поєдинків провела головна команда країни на «Арені Львів», і лише два з них закінчилися нічиїми, а у всіх інших випадках – перемоги. Так тримати!

Висновок п'ятий: доживемо до понеділка

Якою б феноменальною, іскрометною і майже ідеальною не була б перемога збірної України над сербами, її справжній зміст, її справжню ціну всі ми можемо пізнати тільки укупі з матчем проти Люксембургу. Успішним матчем, ясна річ. Власне, Шевченко почав готуватися до гри проти «герцогів» вже з другого тайму проти Сербії, знімаючи з гри провідних виконавців. Хочеться, щоб феєрія продовжилася і в понеділок, 10 червня. Після цього – по-справжньому зможемо собі дозволити радіти.

Фото - twitter.com и ffu.ua

Валерій ВАСИЛЕНКО