Скрипник в Зорі: гірше бути не повинно, має бути краще

Святе, тобто «вернидубове» місце порожнім було недовго. Лише через пару днів після відставки Юрія Вернидуба з поста наставника «Зорі» «за обопільною згодою сторін», луганський клуб оголосив ім'я наступника Юрія Миколайовича. І ним став не Роман Санжар, про призначення якого в «Зорю» не говорив, хіба що, самий ледачий. Ним несподівано став Віктор Скрипник.

***

Ключове слово в цій новині – несподівано. Напевно, багато хто очікував побачити на цій посаді вітчизняного фахівця, який вже світився в УПЛ. Ну, якщо не Санжара, то хоча б Грицая. Або Попова (той, який Сергій). Але ситуація вирішилася ось таким кардинальним способом.



Друге ключове слово в цій новині – особистість самого новоспеченого тренера луганців. І особистість ця на даний момент наскільки цікава, настільки й приваблива. Якщо судити з коментарів луганських (та й не тільки їх) футбольних «симпатиків» після цього призначення, «Зорі» однозначно вдалося зловити «велику рибу». Якщо називати речі своїми іменами, більш статусного тренера в нашому клубному футболі прямо зараз немає. Так, поки що є Паулу Фонсека з його трьома поспіль чемпіонствами й кубками, але ким він був до призначення в «Шахтар»? А тут відразу – головний тренер «Вердера», хоч і колишній, визнаний, до того ж, найкращим тренером сезону (сезону, в якому, до речі, в бундеслізі працював Гвардіола), кращий тренер Латвії минулого року (не аби яке досягнення, але вкупі з іншими все одно додає вістів). Скрипником не так давно предметно цікавилися російські «Уфа» та «Локомотив», збірна Білорусі, львівські «Карпати». А під час перебування його керманичем «музикантів», відразу кілька клубів АПЛ хотіли ангажувати українця. Одним словом, тренер на слуху. Тренер кваліфікований. І напевно знає собі ціну. У зв'язку з цим керівництво «Зорі» можна лише похвалити за оперативність. І прозорливість.

***

З чуток, контакти з Віктором Анатолійовичем у керівництва луганського клубу почалися на початку року, коли керована Вернидубом «Зоря» почала сипатися, а сам тренер раптом втратив і мотивацію, і здатність «запалити» колектив. За інформацією цих же джерел, Скрипник очолив би «Зорю» після закінчення сезону в будь-якому випадку – навіть якщо б команда посіла четверте місце в чемпіонаті. Пов'язано це з тим, що між президентом клубу і вже колишнім головним тренером пробігла кішка.

Чим все-таки «Зорі» вдалося спокусити Скрипника? Це зовсім не просте запитання, так як 49-річний тренер встиг дістати славу дуже кваліфікованого фахівця з європейським менталітетом. І вже коли ми почали шукати ключові смисли, то в даному випадку ключовим є саме європейський менталітет. Такі характеристики в чемпіонаті України – бібліографічна рідкість.

Віктор Скрипник в самому розквіті сил перебрався з «Дніпра» в чемпіонат Німеччини. У «Вердер». До речі, до «Дніпра» Віктор встиг засвітитися в запорізькому «Металурзі», в якому грав пліч-о-пліч зі своїм попередником по «Зорі» – Юрієм Вернидубом. До речі, для «Зорі», яка проводить домашні матчі в Запоріжжі, вельми непогано, що і її новий тренер міцно пов'язаний з цим містом за дніпровськими порогами. Можливо, публіка підтягнеться.



За «Вердер» Скрипник в якості гравця (захисника – або лівого, або центрального) провів цілих вісім сезонів, ставши не тільки чемпіоном Німеччини та володарем кубка країни, але і своєю людиною в Бремені. Після завершення кар'єри футболіста Віктор відразу ж перейшов на тренерську роботу в клубі – очолював молодіжні команди. Працюючи з підростаючим поколінням, Віктор був на своєму місці. Його поважали в клубі, його поважали вболівальники. Та й тренер першої команди – знаменитий Томас Шааф, під керівництвом якого українець грав за «музикантів», дуже часто консультувався з ним з приводу того чи іншого юного обдарування.

Напевно, Скрипник і далі б працював на благо «Вердера» в структурі клубу, якби не випадок. А точніше – криза. На початку десятих років «Вердер» втратив статус фаворита бундесліги. Сталося це не в останню чергу тому, що команда втратила серйозного спонсора. Почалися проблеми з фінансуванням. Почався відтік кваліфікованих кадрів. Почалися і суто ігрові проблеми. Шааф не зміг витягнути команду з крутого піке. У травні 2013 року шляхи «Вердера» та Шаафа розійшлися. Легендарний тренер, а перед тим не менш легендарний футболіст бременської команди назавжди покинув «біло-зелених». Спочатку тренерський пост було довірено людині із зовні Робіну Дутту. Але освіжити команду, поліпшити її результати новачкові не вдалося. Відставка, і погляди клубних босів звернулися у бік Скрипника. Так Віктор і став головним тренером «Вердера».



Пробув він на цій посаді без малого два роки – з 2014 по 2016-й. І якщо спочатку він справив фурор – команда під його керівництвом прогресувала, і лише випадковість завадила його підопічним в першому сезоні пробитися в Лігу Європи, то наступний чемпіонат закінчився невдачею. «Вердер» боровся лише за збереження елітної прописки, багато пропускав і мало забивав. Розбиратися в причинах таких метаморфоз клубні керівники не стали, і Скрипник був звільнений. Шансів виправити ситуацію йому так і не дали.

***

Потім була невелика творча відпустка, і робота в «Ризі». Цю команду Віктор зумів за півроку привести до золотих медалей чемпіонату Латвії. Особливо значним був фінішний спурт команди – 12-матчева переможна серія і Кубок країни. Рижани пропонували Скрипнику залишитися, але він вирішив піти. Далі, як було сказано вище, конкретний інтерес до нашого тренера проявляли російські клуби. Але він вирішив витримати паузу. І з’явився в «Зорі».



Відповідаючи на питання – чим же луганцям все-таки вдалося зацікавити настільки досвідченого і затребуваного тренера – слід зазначити, що в даному випадку воєдино склалися відразу кілька обставин. Скрипник не приховував, що хотів би попрацювати на Батьківщині, де його пам'ятають лише в якості футболіста. Українські варіанти з його прізвищем час від часу спливали, але тренер міг собі дозволити бути перебірливим. Варіант з «Зорею» його підкупив єврокубками та реальною можливістю боротися за медалі в національній першості, а ще – непоганою, як за нашими мірками, зарплатою.

Чи вийде у Скрипника в «Зорі»? Не в образу його попередникові буде сказано, гірше бути не повинно. За підбором виконавців луганська команда – в трійці кращих в УПЛ, але для того, щоб в цій трійці реально бути, їй постійно чогось не вистачає. Або хтось заважає. До того ж, Скрипнику не звикати міняти «фергюсонів» місцевого розливу. Знань, амбіцій, емоцій для плідної роботи на новому місці у Віктора Анатолійовича має вистачити. До того ж, йому, за наявною інформацією, обіцяли посилення складу. І невтручання в командні справи. Так що на даний момент цей союз бачиться вельми і вельми перспективним.

Але щоб зрозуміти, яким він, цей союз, стане в дійсності, потрібно подивитися на людину в роботі. Поговоримо про це більш детально в кінці року.

Валерій ВАСИЛЕНКО