Жозе БОТУ: «Не уявляю, щоб Шахтар заплатив 30-40 млн за гравця»

Керівник селекційної служби «Шахтаря» Жозе Боту, який вважається одним з найбільш сильних фахівців у своїй сфері діяльності в даний час, розповів про принципи роботи донецького клубу, а також деякі свої погляди на сучасний футбол і систему розвитку молодих талантів.

- Нападники зазвичай добре знають та пам'ятають, скільки голів забили в кар'єрі. Ви, як скаут, знаєте, скільки футболістів привели до своїх клубів?
- У мене немає жодного уявлення (сміється). Але в «Шахтарі» їх було 8, а в «Бенфіці» - 25 або 30. Я говорю так, але як насправді, ніколи не рахував.

- Баланс більш позитивний або негативний?
- Вважаю, що все-таки більш позитивний.

- «Шахтар» ось вже багато років відомий своєю ставкою на бразильців. Протягом декількох останніх місяців їх там стало ще більше, причому багато новачків за віком молодше 20 років. Чому?
- У «Шахтаря» завжди була традиція старанно працювати на бразильському ринку, у нас вже є історичний зв'язок з цим регіоном. Багато хто з бразильців домігся успіху в клубі, тому ставка на гравців цієї національності все ще дуже серйозна. Той факт, що ми найняли багато молодих гравців, особливо після мого приходу в клуб, пов'язаний з тим, що ми відчули необхідність трохи оновити команду. Ми не думаємо про цей сезон або наступний. Ми думаємо про майбутнє, проектуємо вперед на два-три роки. Ми найняли «дублерів», щоб вони з часом були готові замінити тих, хто є основою команди сьогодні.

- «Шахтар» вже показав, що володіє фінансовими умовами, щоб наймати головних талантів з Бразилії. Але чому більшість таких футболістів все ж таки віддає перевагу більш традиційним напрямкам? Вінісіус Жуніор, Родріго, Лукас Пакета...

- Я вже говорив, що ми зробили ставку на «дублерів» - молодих гравців, здатних рости і розвиватися. Проблема в тому, що більш майстерні й розвинені футболісти, такі як Лукас Пакета або Родріго... Я маю на увазі тих юніорів, які рано завойовують місце в основному складі. Вони дуже швидко стають надмірно дорогими і за них просять стільки, скільки ми не хочемо платити в даний момент.

- Але ж у клуба є на це гроші, чи не так?
- Так, але це не політика «Шахтаря». Я не уявляю, щоб наш клуб заплатив за гравця 30 або 40 мільйонів євро. Крім того, у гравців, які виходять на такий рівень, вже є більш привабливі варіанти з клубами, де їм готові платити стільки ж, скільки й ми. Такий гравець, як Пакета, наприклад, якщо йому доведеться вибирати між італійською лігою і українською, віддасть перевагу італійській. Це нормально. Ми все частіше це сприймаємо саме так, тому працюємо на перспективу. Ми хочемо найняти талантів до того, як вони вийдуть на топ-рівень.

- Але це є великим ризиком...
- Без сумніву. Це завжди ризик, так як ми маємо справу з перспективою, а не з гравцем, який вже довів свої таланти та здібності.

- Чи можна сказати, що «Шахтар» так багато інвестує в молодих бразильців, тому що вони підходять під вектор гри команди?
- Бразилія є країною, яка дає найбільше талантів в сучасному футболі. Це країна, де таланти є на всі позиції. Якщо ми зможемо швидко й якісно зробити свою роботу, то обов'язково знайдемо кращих для себе. Бразилець - це гравець, який за своїм технічним профілем дуже підходить під стиль гри «Шахтаря». Наша команда грає агресивно, швидко, вміє діяти на обмеженому просторі. Бразильські таланти є для нас пріоритетним варіантом. Я дуже добре знаю збірні команди Бразилії в вікових групах від U-16 і до U-20. Є багато гравців, які нам цікаві, але я не буду називати їхні імена.

- Чому у вас мало або майже немає бразильців на позиції захисників? У клубі, наприклад, ніколи не було бразильського воротаря...
- За регламентом ми зобов'язані грати з чотирма українськими футболістами в стартовому складі. Протягом багатьох років так повелося, що ці четверо - переважно захисники. Творчість і атакуючу агресію ми шукаємо за кордоном. Але це не означає, що в майбутньому клуб не може купити бразильського воротаря або захисника. Це буде залежати від наших потреб.

- Сьогодні тренером «Шахтаря» є португалець Паулу Фонсека, що, безумовно, є великою перевагою для бразильських гравців. Але чому в клубі ще не було бразильського тренера? Ви ніколи не замислювалися над цим?
- Слід пам'ятати, що у «Шахтаря» був тренер, який перебував на своєму посту тривалий час. Мірча Луческу пропрацював з 2004 по 2016 рік і був дуже успішний. Коли Луческу пішов, то клуб запросив Фонсеку, який також дає результат. Ми дійсно не думаємо про бразильського тренера. Кажу так, бо всередині клубу ми ніколи про це навіть не обговорювали. Думаю, перш за все, це через те, що бразильські фахівці мають в цілому поганий імідж в європейському футболі. Сьогодні в Європі немає успішних бразильських тренерів. Це дійсно так.

- Не так давно в пресі писали, що в «Шахтарі» була «зіпсована маленька група», в яку входили деякі бразильці, зокрема, Фернандо, Дуглас Коста, Луїс Адріано і Тайсон. Було багато критики, навіть з боку уболівальників. У бразильців, які сьогодні в «Шахтарі», однакові умови з іншими?
- Я завжди згадую фразу колишнього тренера збірної Португалії Жозе Марії Педроту: «Бразильці в команді - це добре, але тільки, коли їх не більше трьох осіб, інакше все перетворюється на школу самби». Сьогодні в «Шахтарі» у нас 12 бразильських гравців. Цікаво, але це зовсім не доставляє нам проблем. Всі вони - відмінні професіонали. Незважаючи на те, що їх 12, їх коло спілкування не закрите. Всі наші футболісти прекрасно інтегровані в команду, причому неважливо йдеться про бразильців, або українців. Наш тренер знає, як працювати з усіма. Наше головне завдання - якомога швидше інтегрувати в колектив новачка.

- З нинішніх бразильців «Шахтаря» хто, на вашу думку, буде наступним великим продажем клубу?
- Всі молоді бразильці, які у нас є, з точки зору потенціалу можуть досягти вершин європейського футболу. Але для цього потрібны терпіння та час. Я не хочу переходити на персоналії, але я думаю, що у нас є два або три гравці, які досить швидко вийдуть на такий рівень. Це видно по їх манері гри, по менталітету... Я повторюся - потенціал є у кожного. У нас є дуже молоді таланти, як Маркос Антоніо, якому лише 18 років, або 19-річний Тете. У них обох є неймовірний потенціал, тому я впевнений, що вони продемонструють це в найближчі роки.

- Чи багато між скаутами сварок та заздрощів?
- Ні. Я часто кажу, що з усіх професій в футболі наша - сама згуртована. Ми завжди разом подорожуємо, завжди обмінюємося ідеями...

- Навіть не віриться…
- Тренери, наприклад, часто зачіпають один одного, тому відносини між ними не настільки хороші. Взаємини між скаутами не такі. У мене є чудові друзі-колеги, які часто бувають у мене вдома в гостях. Ми провели багато років разом, можна сказати, це моя друга сім'я.

- Зазвичай ті, хто старанно працює над складанням своїх спостережень, в кінцевому підсумку здаються зарозумілими. Ви відчуваєте себе таким?
- Ні. Але вам потрібно мати впевненість в собі і дар переконувати інших. Для когось ці риси можуть здатися проявом зарозумілості, це правда. Але я вважаю, що скаут за своєю суттю не зарозумілий. Навпаки. Це дуже товариські, доброзичливі люди, які прислухаються до думки інших. Наше завдання - дати відгук про потенційних новачків, причому мова йде про мільйони євро. В основному ми несемо відповідальність за роботу з клубами, які витрачають дуже багато грошей.

- Багато скаутів називають вас одним з кращих в світі в цій професії. Ви згодні з цим?
- Якщо чесно, то ні. Без удаваної скромності, я ніколи так не думав. Але якщо говорити, що є топ-скаути, то десь серед них є і я. Мені пощастило працювати з великими клубами, особливо з тими, де багато уваги приділяється скаутингу. Природно, професіонал, що працює в клубі, де робиться ставка на розвідку талантів, частіше з'являється на ринку і в засобах масової інформації. Наприклад, «Бенфіка» завжди робила акцент на покупку невідомих гравців, які потім раптово ставали зірками. Один з моїх кращих друзів в цій сфері - Бен Манга з франкфуртського «Айнтрахта». Визнаю, що вважаю його більш якісним фахівцем, ніж я сам.

- Як думаєте, чому в португальському футболі завжди так багато пліток?
- Тому що в Португалії дуже люблять футбол і все, що діється навколо нього. Спортивні передачі в Португалії постійно обговорюють суддів або трансферні чутки. Гра? Про неї говорять дуже мало. Я відчуваю, що португальцям сама гра подобається не так сильно. Якщо судити по соціальним мережам, то в Португалії понад 9 мільйонів людей, які знаються на суддівстві і не менше 10 мільйонів футбольних скаутів та менеджерів. Тут у кожного є своя думка на будь-яку проблему. Звичайно, преса користується цим. Вона дає те, що від неї хочуть отримати. Одного разу в «Бенфіці» ми за сезон підрахували кількість гравців, яких преса сватає в клуб. Їх вийшло близько тисячі. Вдумайтеся: тисяча імен за один сезон! З них усіх був дуже малий відсоток тих, хто нам дійсно був цікавий. А підписали ми ще менше цього.

- Португальські клуби - єдині, наскільки мені відомо, які оприлюднюють список скаутів, які знаходяться на стадіоні, і клубів, інтереси яких вони представляють. Чи можна вірити цим списками? Ці люди реально бувають там?
- Так, скаути на іграх дійсно є і їх чимало. Як правило, всі списки вірні. Я бачив багато скаутів, які запитують: «Навіщо португальці поширюють це? Такого ніде немає». Але це роблять самі клуби. Навіщо? Я не можу дати відповідь. Клубам цікаво робити таку інформацію публічною. Але бувають і цікаві ситуації, які межують з комічністю. Іноді в пресі з'являється заголовок на кшталт: «Манчестер Юнайтед» відправив скаута, щоб переглянути гравця X». Насправді, на грі сидить відразу три скаута «Манчестер Юнайтед» і вони там тому, що це їх робота. Нікого персонально, як правило, такі хлопці не дивляться.

- Хто став вашим найбільшим успіхом при роботі скаутом?
- Думаю, що з точки зору довіри з боку клубу, то Вітсель. Протягом лише одного року він отримав величезне визнання, принісши величезний прибуток клубу. Він відплатив за довіру.

- А провалом?
- Кілька разів говорив про це, але до сих пір важко це прийняти. Моя найбільша помилка - Джурічіч (Філіп Джурічіч нині грає за «Сассуоло» - прим.).

- Чому він не виправдав сподівань?
- Можливо, через психологічні проблеми. Іноді гравцям не вдається добре заграти в Португалії, але вони здатні робити це в інших чемпіонатах. Завжди є свого роду втіха, коли відібраний нами гравець виявляється в іншому клубі і доводить, що ми в ньому не помилялися. Лука Йович, який чудово грає за «Айнтрахт» зараз, є тому яскравим прикладом. Мені приємно розуміти, що футболіст, який не заграв в «Бенфіці», виявився здатний домогтися успіху в Бундеслізі. Однак Джурічіч не зміг проявити себе ніде. У нього був величезний талант, технічні можливості вище середнього, відмінне розуміння гри... Але він не пішов розвиватися далі.

- І на закінчення пару слів про Жоау Феліша. Це майбутнє португальського футболу?
- Жоау Феліш - один з найбільших талантів португальського футболу і я думаю, що він навряд чи надовго залишиться в країні. Зараз в Португалії спостерігається ефект снігової кулі, коли мова йде про юні таланти, які цікаві топ-клубам Європи. Ніхто не хоче втратити такого перспективного гравця, тому йде серйозна боротьба на ринку. Часом клуб інвестує серйозні кошти в купівлю футболіста, якого з ігрової точки зору не потребує абсолютно. Часто це питання его. Зараз Жоау Феліш - гравець вже рівнем вище середнього. Але потрібно бути спокійним, тому що він ще дуже молодий і потребує послідовного розвитку.

Розмовляв - Бруно АНДРАДЕ, Goal.com

Переклад та адаптація на українську мову - Олексій СЛИВЧЕНКО