Не при справах, або Як Коноплянці реанімувати кар’єру

Повідомленнями на кшталт «Шальке» збирається розлучитися з Євгеном Коноплянкою» навряд чи когось можна по-справжньому переконати. Не далі, як в останнє трансферне вікно з'явилася цілком собі офіційна новина про те, що керівництво рурського клубу не розраховує на українського півзахисника і збирається виставити його на трансфер.

Більше того, називалося навіть нове робоче місце для Жені – чемпіонат Туреччини, а якщо конкретно – «Фенербахче». Але чи то стамбульці не змогли задовольнити фінансові апетити одного з лідерів збірної України, чи то головний тренер «кобальтових» Тедеско (головний на той час) змінив гнів на милість, але Коноплянка залишився в команді. Залишився, щоб, як і в першій частині сезону, міцно і надійно гріти лаву для запасних.

Проте недавня інформація відносно 29-річного українця «Шальке», поширена авторитетним «Bild», примушує подивитися на ситуацію інакше. За даними джерела, Євген нібито вже дозрів для того, щоб покинути команду з Гельзенкирхена. Дозрів – і повідомив кого потрібно. І начебто як «Шальке» не утримуватиме українця, контракт якого з німецьким клубом закінчується у кінці наступного сезону.

***

В принципі, чи довіряти цьому повідомленню – кожен вільний вирішувати сам. Але це якраз той випадок, коли диму без вогню не буває. Точніше, дим видно за версту. Навіть їжакові зрозуміло, що у Коноплянки і «Шальке» не склалася повноцінна співпраця. В принципі, вона не могла скластися за визначенням, тому що у Бундеслізі треба пахати, пахати і пахати, а вже потім феєрити, але зараз не про це.

Коноплянка не був достатньою мірою основною частиною рурскої команди в минулому сезоні, коли вона несподівано для багатьох фінішувала на другому місці в чемпіонаті, не є основною частиною і зараз, коли «кобальтові» за шість турів до кінця першості займають, теж, до речі, несподівано, чотирнадцяте місце. Українець в першій частини сезону провів лише вісім матчів (зовсім не повних), в яких зумів відзначитися тільки одним асистом. Після зимової перерви Коноплянка зіграв за «Шальке» у Бундеслізі тільки п'ять матчів (теж неповних), забивши один м'яч. Він втратив довіру вже колишнього тренера команди Тедеско, не отримав цю саму довіру і у новопризначеного наставника Стевенса.

Чому так сталося? В принципі, питання цікаве, до пори, до часу, але зараз воно сформульоване неправильно. Вже в минулому сезоні оглядачі Бундесліги в один голос стверджували, що Коноплянка хоч і талановитий футболіст, але дуже і дуже одноманітний. Його забіги по флангу з обов'язковим зміщенням в центр для удару давно перестали бути таїнством. А окрім цього «джентльменського набору», в арсеналі українця - зяюча порожнеча. Та і в обороні він рішуче не збирається відпрацьовувати. Так що, при усій повазі, за що його ставити в основу команди, що декларує амбітні завдання?

Хоча, з іншого боку, є за що. Річ у тому, що до «Шальке» Коноплянка приходив в статусі якої-неякої, але зірки, володаря Кубку Ліги Європи, що забивав самій «Барселоні». У «Шальке» на нього серйозно розраховували. І еквівалентом цього очікування стала зарплата нашого півзахисника. З чуток, вона складає від чотирьох до п'яти мільйонів євро в рік. Бюджет у «Шальке» не самий «гумовий», хоч і ходить там «Газпром» в головних спонсорах. Нібито 55 мільйонів євро на сезон. І ось 11-12 частина від усієї суми з'їдає «допомога з безробіття» Євгена Коноплянки, який дуже рідкісний гість в основному складі команди.

Тому не дивно, що «Шальке» хотів усіма правдами і неправдами позбавитися від високооплачуваного «лавкаря». Напевно, статус дорогого тягаря набрид і самому українцеві. Як би не було комфортно в день зарплати отримувати на картку свої сотні тисяч, Женя розуміє, що кращі футбольні роки безповоротно йдуть, немов очерет під весняним стихійним вогнем. Врешті-решт, може розбурхалася банальна гордість. Мовляв, я ще не збитий льотчик, я ще доведу і покажу.

Бачиться, що відхід Коноплянки з «Шальке» в літнє трансферне вікно був би ідеальним варіантом для обох сторін. Клуб би зітхнув від того, що позбавився від дорогого, але не дуже потрібного гравця, гравець би зітхнув і розпрямив плечі, в надії перезапустити свою кар'єру. 

***

Якщо ситуація розвиватиметься саме так, то дуже цікавим є питання, де Коно може продовжити свою футбольну ходу. Цілком можливо, що він зможе домовитися про розірвання контракту за взаємною згодою сторін, тому за його трансфер його новому клубу платити не доведеться. А якщо так, в українця є можливість працевлаштуватися на хороших умовах. Тільки ось навряд чи вони, ці умови, будуть такими ж, як в «Шальке». Тому що в серйозні клуби з топ-п'ятірки його вже навряд чи покличуть - давайте будемо об'єктивними, а в інших лігах подібні зарплати - в дивину. А коли так, гідних варіантів для «реанімації» не так уже й багато.

Перший з них - Туреччина. Незважаючи на невелику кризу в турецькому футболі, тамтешні гранди із задоволенням підписують вікових гравців, що засвітилися в Європі. Можна не сумніватися, що умовні «Галатасарай» або «Бешикташ» з «Фенербахче» зможуть запропонувати українцеві 2,5-3 мільйони євро в рік. І Коноплянка там буде, немов риба у воді. Це не Бундесліга, там не потрібно «зірці» упиратися в захисті, і в їх Суперлігі Женя буде на хорошому рахунку.

Порівняно непоганий варіант - Греція. У ПАОКу, АЕКу або в «Олімпіакосі» теж можуть розщедритися на два мільйони, але все-таки тамтешній чемпіонат дещо слабший буде турецького. Хоч і спокійніший. В принципі, на цьому, мабуть, і все. У Бельгію, Португалію або Голландію він навряд чи піде - зарплати там не дуже, та і в ведучих клубів інші пріоритети - молодь, а не почесне «заслання». Звичайно, залишається ще варіант з посередніми командами з Іспанії або тієї ж Німеччини, але він теж навряд чи зацікавить Женю. Укалувати доведеться ще більше, зарплата – в рази менша.

Але навіть на цьому, не дуже райдужному фоні, варіант з українською Прем'єр-лігою бачиться вже дуже нереалістичним. У «Динамо», де Женя напевно згодився б, його контракт навряд чи «потягнуть». А якщо і зможуть, то аж надто великим буде дисбаланс між зарплатами. Воно їм потрібно? У «Шахтарі» він би згодився рік тому, але не зараз, коли набрали силу-силенну молодих і перспективних. З точки зору перспективи напевно, краще награвати Соломона, чим чекати, чи впишеться в гру 30-річний (у вересні у Коноплянки буде ювілей) півзахисник. «Дніпро-1» в якості продовження кар'єри для Коноплянки розглядати ще рано, як би кому цього не хотілося. 

Так, залишається ще варіант з Росією. Там би могли запропонувати одному з лідерів збірної України хороший оклад. Дуже хороший. Просто зробили б це з принципу. Але в такий сюжет вірити, відверто кажучи, не хочеться. А хочеться думати, що і сам Коноплянка його не розглядає.

Як підсумок: при усьому уявному багатстві вибору, вибору як такого не так вже і багато. На даний момент оптимальною здається Туреччина. І відхід Жені в один із стамбульських клубів був би логічним практично з усіх точок зору. Тільки ось Коноплянка не завжди керувався у своїй кар'єрі логікою. Це не докір. Це констатація. Може, він і цього разу зможе здивувати?

Валерій ВАСИЛЕНКО