ЛЮБЕНОВИЧ: «Краще раз програти 0:6, ніж шість раз - по 0:1»

Поєдинок 20 туру між «Тавріею» та «Іллічівцем» став для сербського легіонера симферопольського клубу Желько Любеновича сотим у рамках чемпіонатів України. Так, до рекордсмена чемпіонатів України Олександра Чижевського, котрий у нинішньому чемпіонаті відіграв 400-й матч, Желько далеченько. Однак слід визнати, що Чижевський свою унікальну професійну футбольну стежину починав далекого 1992 року, а Желько в Україну переїхав 2006-го. Тобто свій ювілей у 100 матчів Любенович відзначив в четвертому повному сезоні в українському футболі. Для порівняння: одноклубник Любеновича Лакі Ідахор на сьогоднішній день відіграв 135 матчів. А в Україні нігерійський футболіст з'явився 2000 року, на шість років раніше, коли підписав контракт із київським «Динамо».

Без Любеновича важко уявити «Таврію». Після переїзду Едмара в «Металіст» Любенович зумів сповна замінити бразильського диригента. Причому молодий серб одразу став головною фігурою в схемах кримського наставника Михайла Фоменка. Третій рік поспіль Желько стабільно проводить усі поєдинки в чемпіонаті, пропускаючи за сезон один-два матчі через перебір жовтих карток. Взимку кримські вболівальники визнали Любеновича найкращим гравцем першої частини сезону. А минулої першості Желько допоміг Ковпаку стати найкращим снайпером, адресуючи «кримському Руні» голеві передачі. Цього сезону Любенович допоміг вийти «Таврїї» до фіналу Кубка України. І може подарувати кримчанам заповітний трофей, а з ним - і повернути '«Таврію».до еврокубків після 18-річної паузи.

У «Таврії» підписують короткострокові контракти

-Якби не було футболу, ким би став Желько Любенович?
-Першим запитанням поставили мене в глухий кут (усміхається). Ким же я міг бути (довга пауза)? Можливо, водієм. Мій батько - за професією водій і, напевне, я б пішов його стежиною.

- Ви задоволені тим, як складається кар'єра?
- Фіфті-фіфті. Я гадав, що гратиму в сильнішій команді, ніж «Таврія». Можливо, в чемпіонаті Голландії чи Бельгії. Але так я раніше думав, коли був молодшим, а зараз я задоволений. Мене все влаштовує в Симферополі.

- До України ви переїхали взимку 2006 року. Могли уявити, що Україна стане майже рідною країною?
- Ні. Не думав, що настільки затримаюся.

- Майже кожен сербський футболіст, переїжджаючи в Україну, казав, що нічого не знав про нашу країну. Ви теж?
-Брехати не буду. Мав уявлення лише, що Україна розташована поблизу Росії, і що Київ - столиця.

-Як на горизонті з'явився «Кривбас»? Чим зацікавив?
-Мій агент працював в Україні. Сказав, що «Кривбас» не проти, щоб я приїхав на оглядини в Кривий Ріг. Я погодився, адже впродовж довгого часу виступав у Сербії, і було бажання змінити прописку. Після семи днів перегляду «Кривбас» виявив бажання придбати мене.

-З Тришовичем познайомилися в Кривому Розі, чи застали його ще в белградському ОФК?
-Рік ми грали разом в ОФК. Потім я перейшов у «Младост», а він залишився ще на пару років в ОФК. і ось за п'ять років наші шляхи знову перетнулися. Коли я дізнався про зацікавленість «Кривбасу», відразу зателефонував Олександру, щоб він дав мені розгорнуту інформацію про клуб і чемпіонат.

-І що ж він розповів?
-Говорив, щоб я, не роздумуючи, їхав сюди. Фінансовы умови в Україні на порядок кращі за сербські, та й рівень чемпіонату - сильніший.

-За чотири місяці після вашого переїзду, в «Кривбасу» виникли серйозні фінансові проблеми. Напевне, подумали: «О, це я вляпався»?
-Не встиг ще (всміхається). Коли «Кривбас» потрапив у скрутне становище, його керівництво не стало мені на заваді й легко відпустило в «Таврію». До «Кривбасу» я переходив на правах вільного агента. Аналогічно я опинився й у Симферополі. Трирічний контракт із криворізькою командою було розірвано, і «Таврії» я дістався безкоштовно.

-Із «Таврією» не боялися підписувати довгостроковий контракт?
-А я й не підписував довгострокову угоду. Спочатку - на один рік. А потім пролонгував на два роки, далі - ще на два. Політика симферопольського клубу полягає в тому, що жоден футболіст не підписує контрактів більш ніж на два роки.

-У «Таврії» тоді грали чотири серби - Саша Тодич, Марко Мілованович, Саша Цилиншек і Желько Любенович. До сьогодення «дотягли» лише ви. Про долю інших знаєте?
-Був ще молодий Перич, але він не зіграв жодної гри. А вам цікава доля інших?

-Так. Тодич, здається, в першоліговій «Кримтеплиці» зараз виступає?
-Ні. Він залишив «Кримтеплицю». Посварився з керівництвом: його не влаштовували фінансові умови. Наразі він грає в першій лізі чемпіонату Сербії в команді з однойменного міста «Нові-Сад». Марко Мілованович і Саша Цилиншек виступають за середняків вищої ліги. Мілованович - у «Яворі», а Цилиншек
- у «Ягодині». Цилиншек після «Таврії» два роки грав у латвійському «Вентспілсі».

Пучков не штрафує

-Майже три роки в «Таврії» ви попрацювали під керівництвом Михайла Форменка й вже більше року слухаєте настанови Сергія Пучкова. Вони абсолютно дві різні людини?
-Ви не уявляєте наскільки! У них і розуміння футболу, і характер, і підхід до роботи кардинально відрізняються.

-Ковпак розповідав, що за Фоменка футболісти були як солдати, все розписано по хвилинах. Така армійська дисципліна не втомлювала?
-Ні. Тому що в Сербії переважна більшість тренерів працюють саме за таким принципом. На дисципліні будується колектив, і це нормальне явище. Жодних проблем.

-Той же Ковпак розповідав, що йому частенько перепадало від Михайла Івановича. Одного разу «кримський Руні» двічі не забив пенальті, так потім дізнався від Фоменка, хто він такий і де він народився. За що вам діставалося від імпульсивного тренера?
-Ні за що. Він був задоволений моїми діями на полі. Я виконував усі його вказівки. Фоменко, справді, занадто багато кричав, причому - на всіх. Однак на мене Михайло Іванович жодного разу не підвищував голос. Спасибі йому за це. Напевне, він розумів, що криками мені не допоможеш.

-Що є в Пучкова, чого ви не зустрічали в інших тренерів?
-У Пучкова ніколи не буває двох тренувань на день. Де б я і з ким не працював - завжди було, як мінімум, по два тренування кілька разів на тиждень. А в Пучкова - ніколи.

-Чим він це пояснює?
-У Пучкова своя методика. У нього тренування проходять тільки з м'ячем. Навантаження невеликі, відповідно. Він хоче навчити нас грати у розумний і атакувальний футбол. Пучков націлює нас застосовувати пресинг на половині поля суперника і прагнути якомога більше забивати. Хоче, щоб ми постійно тримали м'яч і в кожному матчі забивали.

-Коли в «Таврїї» була серія невдалих матчів, керівництво ввело штрафи. Наразі вони теж існують?
-Ні. Штрафи відмінили, коли прийшов Пучков. Навіть коли погано граємо, нас не штрафують. Президент «Таврії» сильно кричить і дуже незадоволений, коли ми програємо, однак грішми не карає.

-За Фоменка штрафи були великі?
-Дуже. Кілька разів мені довелося витрясти гаманець. Першого разу, коли я після травми грав у дублі в поєдинку проти київського «Динамо» і ми програли 1:7 чи 1:8 (взагалі-то 1:9, а за тиждень до цього фіаско дублери «Таврії» разом із Любеновичем влетіли «Шахтарю» - 2:9. - Прим. авт.). Тоді я отримав найбільший штраф у своєму житті. Вдруге довелося викласти гроші за поразку в чемпіонаті від якоїсь слабкої команди. Сума теж була чимала.

-Індивідуальні штрафи Фоменко практикує?
-Тільки за запізнення на тренування.

-Добре, що 0:6 програли «Динамо» вже не при Фоменкові...
-Справді (всміхається), бо врізали б добряче по грошах. Після ганебного фіаско з нас взяли слово, що ми виправимося в наступному ж поєдинку. І ми виконали обіцянку. У наступній грі обіграли «Чорноморець», а потім упродовж восьми турів не знали гіркоти поразок.

-Чого ж у Києві кримчани так провалилися?
-Поганий день. Усе пішло шкереберть. Краще раз програти - 0:6, ніж шість разів - по 0:1.

-Чим поясните серію з трьох поспіль матчів з рахунком 0:0 у першому колі проти донецького «Металурга», «Металіста» та «Зорі»?
-У нас не йшла гра в атаці. «Таврія» грала проти хороших команд, і пригнічення після цих результатів ми не відчували. Тим паче, що нам вдавалося не пропускати у власні ворота.

-Парадокс в тому, що минулого сезону в цих же турах «Таврія» тричі поспіль зіграла внічию, але 1:1 - з «Кривбасом», ФК «Харковом» та «Зорею». Випадковість?
-Ви перший, хто повідомив мені цю інформацію. Справді, цікаво. Думаю, це - випадковість.

-А, можливо, все-таки хтось в букмекерських конторах на ставочках наживається?
-Про інших не можу нічого сказати. Особисто я не ставлю.

-Якось ви сказали: «Якби не «Таврія», я хотів би пограти в «Металісті». Чому саме в Харкові, а не, скажімо, в «Динамо» чи «Шахтарі»?
- Тому що мені влітку виповниться 29 років. А «Динамо» й «Шахтар» купують молодих футболістів, до того ж, віддаючи перевагу бразильцям. Плюс у «Металісті» грають багато моїх товаришів - Девич, Обрадович, Едмар.

-Проти кого з цих команд складніше грати?
-Проти «Шахтаря».

-Найпам'ятніший матч у футболці «Таврії» провели проти «Динамо» три роки тому, коли відзначилися дублем у ворота Шовковського?
-Він пам'ятний, але не найкращий. Я тоді забив перші два голи в поєдинку, однак їх не вистачило навіть для нічиєї. «Динамо» розігралося і в підсумку святкувало перемогу - 4:2.

-Найприкрішої поразки зазнали від «Ренна» в Кубку Інтертото?
-Я досі не можу забути цього матчу. Через мене «Таврія» програла. Я бив п'ятий пенальті в серії і схибив. Якби забив, ми пройшли б далі. Довелося бити додаткові удари. Щасливий квиток витягли французи в лотереї - 9:10.

Ковпак - найшвидший

-Фінал Кубка України для вас буде першою можливістю завоювати перший у житті трофей?
-Так.

-У півфіналі ви хотіли отримати в суперники «Волинь». Отримали й обіграли її. Тиждень тому мені сказали, що в фіналі мрієте зустрітися з донецьким «Металургом», і саме так воно сталося...
-Але ж ми їх ще не обіграли. Відверто кажучи, я не очікував, що «Металург» зможе пройти «Шахтаря». Нас це потішило, адже «гірників» було б важко здолати в фіналі.

-Сили «Таврії» й «Металурга» рівні?
-Абсолютно.

-У «Металурга» є Мгуні та Мхитарян. «Таврія» має виконавців такого рівня?
-У нас є Лакі Ідахор. Попри те, що Лакі зараз грає не постійно, він все одно залишається одним із лідерів команди. А також ми можемо розраховувати на найкращого снайпера минулої першості, капітана команди Сашу Ковпака.

-Як ви думаєте, яка ваша трансферна вартість за оцінками авторитетного футбольного ресурсу transfmarket.de?
-Півтора мільйона євро. Я знав. І я задоволений, що стільки за мене дають (всміхається).

-А знаєте, хто входить до трійки найдорожчих футболістів «Таврії»?
-Можу спрогнозувати. Найдорожчий - Ковпак (1,8 - Прим. авт.), другий - Голайдо (1,75 - Прим, авт.), а третій - сподіваюся, я!?

-Браво! Так воно є насправді. Хто найшвидший гравець симферопольського клубу?
-Ковпак.

-Хто відповідає за гумор?
-Слободан Маркович. Пелетон далеко позаду.

-Чи збирається команда разом поза футболом?
-У нас є така традиція. Майже після кожної вдалої гри усі (!) футболісти йдуть до ресторану святкувати перемогу.

-Яке у вас прізвисько в команді?
-«Люба». Маркович і Джуричич мене називають Любеном. Всі інші - Любою. Для українців так простіше.

-Кого ще як називають?
-Джуричича - Джурою, Марковича - Марі.

Нінкович не гратиме в основі

-Кого вважаєте найкращим сербським/югославським футболістом всіх часів?
-Драгана Стойковича.

-На що здатна нинішня збірна Сербії?
-Я ніколи не чекав початку чемпіонату світу, так як цього року. Сьогоднішня збірна Сербії здатна на фурор. Це довели матчі відбіркового турніру до ЧС-2010. Серби посіли перше місце в складній групі. Ми програли лише французам на виїзді і литовцям, коли вже достроково завоювали путівку. Сербія двічі обіграла румун, причому вдома аж - 5:0. Сподіваюся, що в ПАР Сербія покаже все, на що здатна.

-Із групи серби, на вашу думку, вийдуть?
-Повинні. Ми потрапили в непросту групу з німцями, ганцями та австралійцями, але принаймні з другого місця маємо кваліфікуватися до 1/8 фіналу. Я вірю в те, що Сербія добереться до півфіналу.

-Хто зіграє у фіналі ЧС?
-Бразилія та Іспанія. Бразилія - моя улюблена збірна, а Іспанія наразі демонструє красивий футбол. Думаю, що титул ушосте здобуде Бразилія.

-Чимало сербських футболістів грає в українському чемпіонаті. Чому в Сербії не транслюють український чемпіонат?
- Мене це теж дивує. Але є передумови, що в найближчому майбутньому почнуть транслювати український чемпіонат. З минулого року почали транслювати російську прем'єр-лігу.

-Як часто вам телефонують сербські журналісти?
-Раз у два місяці. Дзвонять, зазвичай, після того, як я забиваю.

-Ви спостерігаєте за чемпіонатом Сербії?
-Аякже. Після кожного туру дізнаюся результати. Зараз лідирує «Црвена Звєзда», яка випереджає одвічного конкурента «Партизана» на два очки. Моя колишня команда ОФК йде п'ятою.

-На кого б радили звернути увагу селекціонерам «Таврії»?
-У сербському чемпіонаті, як ніде, грає багато молоді. Така політика багатьох клубів, адже в більшості з них скромний бюджет. Доводиться виживати за рахунок продажу провідних футболістів. Найдорожчі футболісти в «Партизана». До речі, це моя улюблена команда. А порадив би я придбати лідера ОФК Ніколу Симича. Він грає на позиції лівого атакувального півоборонця. Йому 28 років, і ціна на нього невисока.

-Вас здивувало, що воротар донецького «Металурга» Владимир Дишленкович напередодні Кубка світу прийняв українське громадянство?
-Для мене це стало несподіванкою. Він був другим воротарем у збірній і цілком міг взяти участь у ЧС. У випадку травми основного кіпера Владимира Стойковича Дишленкович був би першим номером на мундіалі.

-Ви з Дишленковичем говорили на цю тему?
-Так. Після того, як він змінив громадянство.

-І чим він мотивував своє рішення?
-Він сказав, що втомився викликатися до збірної в якості другого воротаря. Владимир хоче сконцентруватися на клубній кар'єрі.

-Ви теж, здається, збиралися колись змінити громадянство, але потім передумали?
-Бо я спочатку думав, що в Україні дозволено мати два громадянства. А коли дізнався що ні, відмовився від такої ідеї.

-Як думаєте, хто з сербських футболістів нашого чемпіонату міг би бути викликаний до збірної, окрім Нінковича, звісно?
-Якби Девич не прийняв українське громадянство, думаю, він би грав на ЧС-2010 за Сербію. Антич стовідсотково покликав би його до збірної. Колишній тренер сербської збірної Хав'єр Клементе не викликав Девича, от Марко й вирішив стати українцем.

-А Мілан Обрадович?
-Я поважаю Обрадовича, і для мене він найкращий захисник в українському чемпіонаті. Але він занадто старий для збірної, розумієте. Тому його не запрошують.

-Думаєте, Мілош Нінкович гратиме в основі на ЧС?
-Ні. У нього сильні конкуренти - Станкович та Красич.

-Хто, на вашу думку, лідер збірної Сербії на сьогодні?
-За думкою багатьох, - Деян Станкович. Але, як на мене - армієць Мілош Красич і нападник «Стандарду» Мілан Йованович, який уклав контракт із «Ліверпулем» на наступний сезон.

Вікторія Бекхем - найкрасивіша!

-Як ви познайомилися з майбутньою дружиною Бояною?
-Знайомство відбулося в новорічну ніч. Я зустрічав 2004 рік у товариша. Зібралася велика компанія - майже 20 людей. Після святкування Нового року з Бояною зустрічатися почали відразу, а одружилися за два роки.

-Чи правда, що пропозицію стати дружиною ви зробили Бояні прямо під час футбольного матчу?
-Так (сміється). Ви це на моєму сайті прочитали?

-Так. Там було написано наступне. «Рад» играл против «Пролетер». Гости в 84 минуту решили метч, стрелок был Желько, который в великой радости для победы снял дрес под которьім носил майку, на которой было написано сватовство. Так Желько оригинально сватал свою девушку. Весь сценарий с перстеньом, которьій стоял на скамейки, майки под дресом и попаданием сам вьідумал, режиссировал, и так показал абсолютную уверенность в себе и свои способности и в свою игру, он умел предвидеть результат матча и планировать конец. Тогда судья ему показал вторую желтую и красную карточку, и Желько с ульїбкой покинул с футбольного поля...»
-Я грав за «Пролетер». У тому матчі я забив єдиний і переможний гол. Я сказав собі: «Якщо заб'ю гол, дістану обручку і прямо під час матчу зроблю пропозицію Бояні, яка перебуватиме на стадіоні». Все сталося за планом.

-Тобто і червону картку ви навмисно отримали, щоб достроково піти з поля?
-А як би я тоді зробив пропозицію?! Суддя показав мені другу жовту картку за те, що я зняв футболку під якою красувалася майка з написом: «Бояна, станеш моєю дружиною?».

-Дітей маєте?
-У нас одна донька - Аня. їй два роки і три місяці. Ім'я обирав я. Якби народився хлопчик, ім'я б дала Бояна.

- І як назвала б?
-Марко.

-На честь Девича?
-Ага (всміхається).

-В Україні дівчата симпатичніші, ніж в Серби?
-Раніше думав, що ні. Але коли розгледів, то, справді, в Україні дівчата красивіші.

- Еталон краси?
-Мені дуже подобається Сандра Баллок. Але найкрасивіша жінка в світі - Вікторія Бекхем.

-Кого з відомих українських осіб ви знаєте?
-Януковича (всміхається). Він усіх влаштовує в Симферополі. Знаю багатьох ваших співачок - Ані Лорак, Руслану і Світлану Лободу. Лобода мені сподобалася на Євробаченні.

- Українську мову хоча б трішки розумієте?
-Погано. У Сербії кажуть, що українська мова більше схожа на сербську, ніж російська. Однак я не погоджуюся з думкою більшості. Тому що російську легше зрозуміти, ніж українську.

-Скажіть щось українською?
- Дякую, до побачення, будь ласка...

-Як виникла ідея створити власний сайт?
-Це був сюрприз від моєї дружини. Я поїхав на збори, а коли повернувся до Симферополя, вона мені дала картку й попросила поглянути. Так несподівано в мене з'явився власний сайт.

- Знаю, що ви полюбляєте подорожувати. По Україні багато їздили?
- Майже всюди був. Крим, Карпати, інші міста.-Львів мені не дуже сподобався, оскільки він нагадує міста Австрії та Німеччини. А до вподоби мені - Одеса, Київ і Донецьк.

- А в Криму яке найулюбленіше місце?
-Симферополь. Відпочивати їжджу до Ялти, а купатися люблю в Євпаторії. Там пісок і найкращі умови для моєї доньки.

-Крим весь вивчили?
-Майже. У Керчі не був.

-Яка головна відмінність між Сербією та Україною?
-Я навіть не знаю. Ми майже однакові.

-Чому серби нервують більше, ніж українці?
-Я це помітив, коли тільки-но переїхав до України. Наш народ якийсь імпульсивний у порівнянні з вами. Варто чомусь трапитися, серби відразу панікують, а українці в аналогічній ситуації зберігають спокій.

-У Симферополі ви вже чотири роки. Місто стало рідним?
-Так.

-Часто впізнають на вулицях?
-Постійно. Одного разу мене сплутали з іншим гравцем «Таври», от тільки не пам'ятаю, з ким. Підійшов хлопчина з проханням залишити автограф. Я розписався, а він вилупив очі й здивовано каже: «А ти що не ... хтось там?»

-Учора стало відомо, що фінал Кубка України пройде в Белграді. Мотивують це тим, що і в «Таврії», і в «Металурга» по два серби в команді. І цей матч повинен викликати неабиякий ажіотаж в Сербії. Чули про таке?
-Це жарт, так (сміється)? Ви думали мене спіймати на перше квітня?

-Не вдалося.
-У мене дружина полюбляє різні жарти. Ви б знали, скільки разів я потрапляв на гачок! У мене не так добре виходить розігрувати людей, як у неї.

-З прийдешнім святом!
-І вас, щоб добряче розіграли. (Всміхається).

Валерій ПРИГОРНИЦЬКИЙ, газета «Український футбол»