КАРЛЕНКО: «Ми не знаємо, де зараз Кільчицький, чим він займається»

Провідний тренер штатної збірної України з біатлону (науково-методична підготовка), віце-президент Федерації біатлону України Василь Павлович Карленко в ексклюзивному інтерв'ю Sport.ua поділився головними враженнями від сезону, оцінив роботу старших тренерів чоловічої і жіночої збірної, а також спрогнозував склад команди на Олімпійські Ігри в Пхьончангу.

- Василь Павлович, яка гонка цього сезону Вам запам'яталась найбільше?
- Безумовно, що «срібна» жіноча естафета на чемпіонаті світу в Хохфільцені , але і особисті гонки були хороші у Юлії Джими, у Сергія Семенова. Команда рухається вперед, піднімається поступово. При наших умовах не можуть щодня бути перемоги, як у Фуркада. До цього треба довго йти.

- У 2015-му році Міжнародна Федерація Біатлону (IBU) визнала Артема Тищенка найкращим новачком в біатлоні. Минуло 2 роки, зараз Артем виступає на Кубку IBU і поступається в результатах навіть більш молодим українцям, наприклад, Максиму Івку і Андрію Доценку. З чим пов'язаний спад в результатах Тищенка?
- Справа в тому, що в юніорському віці бувають неймовірні події - це, як правило, так. Наприклад, Анна Кривонос - чемпіонка світу, так само Юлія Журавок і багато інших. Це така категорія дітей, які можуть в шкільному ще віці показувати високі результати, але лише невеличка частина з них потім, дійсно, переходить у великий спорт і показує видатні результати. Наприклад, у Юлії Джими не складалося в юніорському віці так, як зараз, тому що це зовсім інший тип особистості. Тому я вважаю, що перша причина - це генетичні особливості Тищенка, а друга причина - це те, що Артем переніс велику травму: і психологічну, і фізичну, і моральну (2-го травня 2016-го року Артем Тищенко разом зі своєю дівчиною - біатлоністкою Сніжаною Тисеєвою потрапив в аварію. В Артема був струс мозку і легкі опіки, у Сніжани 12% опіків шкіри і багаточисельні травми, - прим. Sport.ua). Це вплинуло на його результати. Ця травма складається з багатьох складових, але це - дві основні причини. Можливо, Артем ще через рік-два повернеться на належний рівень, тому що майстерність не втрачається.

- Чи здивувала Вас стабільність виступів чоловічої команди в естафетних гонках? З чим пов'язаний такий прогрес в цьому сезоні?
- Знову ж таки я хотів би сказати, що є філософські категорії: причина і наслідки, сутність і явища. Нічого не буває так, що сьогодні десь воно взялося. Результат чоловічої команди, в тому числі естафетної - це робота багатьох складових і тренерів, які працювали до того. Якщо брати Семенова, то він ще 7 років тому дебютував на Олімпійських Іграх в Ванкувері, Підручний, який 5 років тому прийшов в основну команду, Артем Прима приблизно так само. Візьміть будь-якого спортсмена. Наприклад, Мартен Фуркад спочатку займав 60-ті-70-ті місця на Кубку світу. Це велика копітка робота колективу українських тренерів, організаторів, федерації, держави. І сьогодні ці хлопці, як ми кажемо, «зварилися у міжнародній каші», мають належний досвід і вийшли на високий рівень. Але не можна тут, безумовно, уникати старшого тренера, який сьогодні працює з командою - Юрай Санітра. Він має добрий професійний, методичний, міжнародний досвід, і зумів підняти цю команду на більш високий рівень. Хоча, якщо брати той олімпійський цикл, коли працював Урбанович, я йому допомагав як головний тренер, безумовно, нам доводилося складно, бо в нас були тільки Андрій Дериземля і Сергій Сєднєв, з якими можна було отримувати результати, інші йшли до цього результату. Тому тут є вклад всіх тренерів, які останні 6-8 років працювали з командою, а також особистих тренерів. В цьому олімпійському циклі 2 роки з командою працювала Надія Бєлова. Безумовно, вона теж зробила внесок у підготовку команди, але так склалося, що якесь несумісництво призвело до того, що вона сьогодні не працює. Тому це багатокомпонентна система, і сказати, що сьогодні прийшла одна людина і одразу пішов результат - ні. Це тільки в футболі буває так: сьогодні поміняли тренера, а завтра команда виграла. Але ж ця команда, знову ж таки, готувалася багато років. Безумовно, майстерність тренера - це ключова позиція. Не буває досягнень спортсмена без професійної підготовленості тренера.

- Віталія Кільчицького тренерський штаб не поставив в естафету на етапі Кубку світу в Антхольці. За словами Віталія, його відправили на автобусі в Буковель, після чого сезон для нього автоматично був завершений. Як Ви можете прокоментувати цю ситуацію?
- Для того, щоб сьогодні сказати причину, треба знати які наслідки або який кінцевий результат. Поки що ми не знаємо, де зараз Кільчицький, чим він займається, чи він був на лікуванні, які висновки, щоб можна було сказати, чи це було випадково, чи це, дійсно, закономірність така. Але я можу сказати, що Кільчицький - це така особистість, до якої потрібна потрібна була особлива увага. Мабуть, так склалися якісь обставини, що призвели до такого психологічного зриву. Це буває не тільки в нього, а і у багатьох спортсменів, навіть у простої людини також такі моменти бувають. Тому не треба сьогодні драматизувати цю ситуацію. Якщо в нього все добре, то він нікуди не дінеться і повернеться в біатлон.

- Можна стверджувати, що місце Кільчицького в естафетній четвірці на чемпіонаті світу в Хохфільцені дісталось Володимиру Сємакову. Чи є на Ваш погляд проблема в тому, що останнім часом ФБУ часто «натуралізує» російських біатлоністів, надає їм більший кредит довіри, ніж нашим?
- Ні, не можна так говорити. Справа в тому, що в нас теж є хороші спортсмени, які можуть сьогодні замінити і Сємакова, і Жирного, але не треба скидати можливості цих спортсменів. Я завжди кажу, що російські спортсмени, чемпіони Росії - це рівень IBU. Сьогодні багато спортсменів і спортсменок, які стартують на Кубку світу, не справляються, тому що в них немає цього досвіду. А от Кубок IBU - це так, у Росії там по 2 подіумних місця, а коли і увесь п'єдестал. Тому Жирний і Сємаков - це спортсмени того рівня. Для того, щоб вони стали рівнем вище, їм потрібно ще багато стартувати на етапах Кубку світу. Щодо пріоритету, чому екс-росіянам дають більший кредит довіри: я не схильний так казати. Вони приїхали самі, їх ніхто сюди не закликав. Вони приїхали шукати можливість реалізувати себе. Це їм дозволяє і Міжнародна Олімпійська Хартія і міжнародне законодавство. В тому, що вони до нас переходять, на мою думку, немає нічого поганого.

- Так сталося, що спортсмени не тільки приходять до нас, а і переходять до інших збірних. Чи не дарма, на Вашу думку, відпустили Тисеєву, Гиленко та Ничипоренко в Молдову?
- Ці спортсменки не знайшли своє місце в команді, тому що в жіночій команді потужна конкуренція, ми це бачимо, і вони хочуть реалізувати себе. Це нормальне явище, коли вони йдуть в іншу країну, працюють там, реалізують себе. І колишні російські спортсмени, як було у нас 2 приклада - Петрова і Єфремова, які допомогли українському біатлону (Олена Петрова - срібна призерка Олімпійських Ігор в Нагано-1998, Лілія Єфремова - бронзова призерка Олімпійських Ігор в Турині-2006, - прим. Sport.ua), але найвидатніші досягнення нашого біатлону часів незалежності - це наші чотири олімпійські чемпіонки Сочі: Віта Семеренко, Юлія Джима, Валя Семеренко і Олена Підгрушна. І це не якась національна політика, а планова робота. Якщо ми хочемо працювати у необхідному напрямі, то це буде так. Так що те, що вони поїхали в Молдову - це їхнє право, ми не можемо цьому суперечити. Погано, коли виникають інші моменти, наприклад, захотів приїхати до нас Лапшин - російська федерація біатлону не дає йому дозволу їхати в Україну, а в Корею дає дозвіл. Це вже є момент. Це право спортсмена, якщо він захотів, ви в нього запитайте, чому він хоче. Тим паче, що в нього тут його майбутня дружина (Ольга Абрамова, - прим. Sport.ua). Але, знову ж таки, я не будую на цьому політику. Ті, хто суперечать волі спортсменів, вони в кінцевому варіанті програють.

- У Вас є методика дослідження індивідуальних особливостей спортсменів, яка дозволяє виявити, який потенціал у певного біатлоніста. Якось Ви казали, що у Ірини Варвинець цей потенціал один з найбільших в жіночій збірній. З чим може бути пов'язаний спад в результатах Варвинець в цьому сезоні?
- Я, знову ж таки, хочу повернутись до моменту особистості. Це є універсальна особистість, яка може все робити, і якби не було на її шляху тієї дворічної зупинки, пов'язаної з травмою, ця особистість би вже почувала себе значно краще на Кубках світу і чемпіонатах світу. Їй не вистачає цих 2 роки, які вона була «законсервована», тому що треба було лікуватись (В 2012-му році в Чернігові на тренувальну трасу виїхав автомобіль і практично збив Ірину. Через падіння у спортсменки був струс мозку і зламана ключиця, - прим. Sport.ua). Це головна причина. Друга причина: біатлон - це такий вид спорту, що потребує командної роботи, «одиночкам» дуже важко. Наприклад, Бьорндален теж працював з командою, а навіть якщо працював на відстані, то з тренером. Або, якщо він десь працював один, то він все одно приєднувався і бачив як готуються інші спортсмени. «Одиночки» виступають на більш низькому рівні. Після тієї травми Микола Миколайович (Зоц - особистий тренер Ірини Варвинець, - прим. Sport.ua) допомагав повернути Ірину до себе. Це не є правильно. Але, можливо, він відчував, що так треба зробити, тому що їй ще не вистачало кондицій. Сьогодні Ірина, якщо вона хоче мати результат, має тренуватись в команді, який тренер би не був, гарний чи поганий, вона повинна бачити суперників, тим паче, що наша команда - це суперниці, які можуть конкурувати, особливо в командних видах, з усіма, і не тільки в командних, а і в індивідуальних. Тому я пояснюю таким чином цей спад. Впевнений, що на Олімпійських Іграх Іра спрацює так, як це необхідно.

- Про роботу Юрая Санітри Ви розповіли, а як можете оцінити роботу старшого тренера жіночої збірної - Уроша Вєлєпєца?
- Оцінити роботу я можу просто подивившись на всі показники, які є: швидкості, стрільби і так далі. Його робота вже оцінена: видно, що він підготував і призерів Олімпійських Ігор, наша команда з ним здобула досить високі результати. Тому оцінювати, добре це чи погано - це не зовсім правильно. Це мають оцінити спортсмени, перш за все. Спортсмени кажуть: «Якщо він, дійсно, всім підходить, значить це є тренер». Але тут є момент: навіть якщо одному спортсмену підходить, наприклад, закордонний тренер, то на це теж треба зважати, тому що на Олімпійських Іграх не можуть всі виграти, хоча туди всі приїжджають за медалями, а виграють їх - одиниці. В рідкому випадку, скажемо, Домрачева в Сочі 3 золоті нагороди виграла. В сьогоднішній ситуації, я думаю, таке навряд чи буде. Тому, оцінюючи його роботу, я можу сказати, що Юлія Джима отримала хороший поштовх, інші спортсменки також підтягнулися. І на Кубку IBU, і на Кубку світу спортсменки, які працювали з ним, показують хороші результати.

- Чи готові Ви спрогнозувати склад на Олімпійські Ігри в Пхьончанг? Хто поїде, хто - ні?
- Знаєте, прогноз - справа невдячна, але я думаю, що в жіночій команді мало що зміниться, якщо всі будуть здорові. Тим паче, що повертається Віта Семеренко. Валя, я думаю, поверне свої кондиції. Це будуть: Підгрушна, Джима, Валя і Віта Семеренко, Варвинець, Абрамова і Меркушина - 7 чоловік. Ці спортсменки мають поїхати в Корею. На підхваті в нас ще є Бєлкіна, Журавок і Яна Бондар. Що стосується чоловічої команди, то я впевнений, що сьогодні для конкуренції підходить 3 спортсмена: Труш, Ткаленко і Дудченко - це найбільші конкуренти Сємакова і Жирного. Там і Доценко показав себе непогано на Кубку IBU. Це потужний спортсмен, просто в нього ще мало досвіду, йому потрібен час для того, щоб отесатися. Сьогодні в чоловічій команді є 3 хороших, стабільних спортсмена - Семенов, Підручний і Прима, а за інші 2 місця (Квота на олімпійський сезон в чоловічій збірній - 5 чоловік, - прим. Sport.ua) буде жорстка конкуренція між кількома спортсменами.