Тарас КАЧАРАБА: «Відмовив Динамо. Мріяв грати за Шахтар»

Йому лише вісімнадцять років, а Тарас Качараба уже встиг дебютувати в Лізі чемпіонів, скандально перейти з «Карпат» в «Шахтар» і стати одним із найбільш перспективних захисників України. Вісімнадцятирічний футболіст розповів Sport.ua про своє інтенсивне життя та про плани на майбутнє.

- У «Шахтаря» прекрасна академія, але до першої команди потрапляють одиниці. Ти продовжиш пробиватись до команди Луческу чи плануєш пограти в оренді?
- Я не боюсь оренд. Якщо молодого футболіста беруть в оренду або купують його контракт то інколи це йде на користь. Для мене яскравим прикладом є Гречишкін. Він був в академії «Шахтаря», потім відправився в оренду до «Іллічівця» і зараз постійно грає за «гірників» і навіть дебютував за національну збірну України.

- Це правда що Ракицький твій кумир?
- Так. Мені дуже подобається як Ракицький грає у відборі. Та й перший пас у нього класний. Персональних уроків від нього я ще не отримував, але поступово хочу наблизитись за рівнем гри до Ракицького. До речі, Ярослав теж є прикладом того, як з юнаків стати футболістом основи «Шахтаря».

- На кого ще рівняєшся з основи «Шахтаря»?
- Близько спілкуюся з Даріо Срною. Мій агент, Івіца Піріч, вже багато років із ним дружить. Коли я переходив у «Шахтар», то Івіца пообіцяв що познайомить з Даріо. Спершу я в це не вірив, не міг і мріяти про таке. Але зараз ми з ним товаришуємо, я рівняюсь у багатьох аспектах на капітана «Шахтаря». Я частенько розповідаю Даріо про те, що в мене не виходить на футбольному полі, а він допомагає покращити якісь елементи і дає різні поради. Але під час кожної зустрічі повторює: « Працюй і ніколи не зупиняйся».

- Івіца Піріч в одному з інтерв'ю казав, що за два роки ти гратимеш в основному складі «Шахтаря». Наскільки ти віриш у ці слова?
- Думаю, це мені під силу. Все залежить лише від власних зусиль. Я розумію що вам хочеться почути конкретну дату мого дебюту, але якщо я працюватиму в кілька разів інтенсивніше ніж інші, то незабаром матиму шанс потрапити до першої команди. Із Містером Луческу я ще не говорив про свої перспективи, але мені дуже подобається грати в Донецьку. Тут все на найвищому рівні: умови, тренери, навіть психологи. Все доступно і зрозуміло. З академії «Шахтаря» потрібно брати приклад не лише клубам в Україні. Тому я хочу і далі продовжувати саме тут свою кар'єру. У мене залишився рік контракту з «Шахтарем» і клуб пропонує продовжити угоду ще на три роки. Зараз із агентом вирішуватимемо це питання.

- Твій перехід із «Карпат» до «Шахтаря» викликав багато суперечок і скандалів. Перші звинувачували других у переманюванні одного із найкращих футболістів академії без нормальної компенсації. Як все насправді трапилось?
- Зараз уже все добре. Я думаю, скандал вичерпано. Я не знаю деталей конфлікту, але зрозуміло що «Карпати» хотіли грошової компенсації за мій перехід. Я підписував із «Карпатами» непрофесійний контракт, так званий «договір про спортивну підготовку». Там було зазначено, що я міг покинути «Карпати» за певну грошову компенсацію.

- 30 тисяч доларів?
- Не знаю. Це не мої справи. Це вже було питання клубів. Але я міг опинитися в «Шахтарі» значно раніше і безкоштовно. Вперше я приїхав до Донецька у 12-річному віці. Тоді намагався вступити в академію «Шахтаря». Але мене не взяли і я пообіцяв собі і батькам, що колись таки гратиму за «Шахтар». Я поступив до Львівського училища фізкультури без іспитів. За рік вже викликався у збірну України. В матчах за юніорську збірну мене і помітили селекціонери «Шахтаря» та запросили в команду.

- Як проходили перемовини?
- Підійшли до мене після одного з матчів фінальної частина дитячо-юнацької футбольної ліги. «Карпати» тоді дійшли до фіналу, де програли київському «Динамо». Тоді мене визнали найкращим захисником змагань і покликали в «Шахтар». Мене довго вмовляти не потрібно було. Згодом і до батьків зателефонували.



- І ти одразу переїхав до Донецька?
- «Карпати» ще півроку мене не відпускали. А взимку я в складі збірної України 1995-го року народження поїхав у Хорватію на відбірковий етап до юнацького Євро. Там якраз і познайомився з Пірічем. Після закінчення відбору він прилетів до Львова, поговорив із батьками, усім сподобався, насамперед, як людина, і ми підписали контракт. Одразу обговорили варіант із «Шахтарем» і Пірич організував мій перехід.

- Були інші варіанти продовження кар'єри?
- Одночасно із «Шахтар» з батьками зв'язувалися і скаути київського «Динамо». Але я хотів грати за «гірників».

- Ти не шкодуєш, що не залишився у «Карпатах»? Зараз там грає багато молоді, власних вихованців, міг би грати в основному складі команди Прем'єр Ліги.
- Хто його знає, чи грав би? Нинішня українізація «Карпат» дає можливість навіть вісімнадцятирічним футболістам грати в основному складі, але в «Шахтарі» у мене більше можливостей для розвитку. Я ніколи ні про що не шкодую в своєму житті. Якщо перейшов у «Шахтар», значить, так і повинно було трапитись. Звичайно, йти з «Карпат» було важко. У команді було багато друзів, тренери допомагали розвиватись, я доріс до рівня збірної України саме у Львові, це була вагома частина мого життя. Потім я дуже важко звикав до нової команди, нового міста, життя без батьків, але такі зміни роблять людину тільки сильнішою.

- Твоїм тренером у «Карпатах» був Іван Павлюх, один з наймолодших дебютантів в історії «Карпат». Які напутні слова він тобі сказав?
- Підтримав у виборі. Зі свого досвіду казав, що головне не зупинятися на досягнутому і далі розвиватися. Дуже хотів, щоб в подальшому я став гравцем основи донецького «Шахтаря

- Тренер юнацької збірної України, Олександр Петраков, не надто схвально говорив про твій трансфер в «Шахтар». Боявся, щоб перші зароблені гроші тебе не зіпсували?
- Можливо. Але я не з тих пафосних футболістів які раз влучивши по м'ячу ловлять зіркову хворобу. Олександр Васильович Петраков зі мною мав тривалу розмову. Він говорив, щоб я не дивився на цифру в контракті, щоб надалі працював і залишався тим, ким він мене знає. Він наводив приклади гравців, його вихованців, яких перші серйозні гроші розслабили і вони так і не реалізували себе. Я вдячний йому за ту розмову і не планую повторювати подібних помилок.

- Але ти погоджуєшся, що солідний контакт може негативно вплинути на такого юного футболіста як ти?
- Це залежить від людини та її виховання. Від тих хто тебе оточує. На мене подібні речі негативно не впливають.



- У нинішньому сезоні була заснована Ліга чемпіонів для юнаків. Які емоції від турніру?
- Це перший серйозний європейський досвід на клубному рівні. У юнацькій Лізі Чемпіонів грають футболісти не старше 1995 року народження. Тому кожен в таких змаганнях може себе показати або першій команді або скаутам зі всього світу.

- Як так сталося, що ти, будучи гравцем дублю, залучаєшся до матчів U-19?
- У юнацькій ЛЧ грають футболісти і з дублю, і з першої команди: Едуард Соболь, Богдан Сарнавський, В'ячеслав Танковський, Віктор Коваленко. Тренери хочуть випробувати нас на більш серйозному, ніж чемпіонат України, рівні.

- Яка атмосфера на матчах юнацької ЛЧ?
- Не суттєво відрізняється від дорослих змагань. Єдине, що відразу помітили - перед початком матчу не лунає гімн Ліги чемпіонів. Але відсутність цієї вже легендарної пісні, повірте, суттєво не впливає на настрій футболістів. Звичайно, матч знімає не так багато телекамер, значно менше вболівальників, на дебютний матч «Шахтаря» у Сан-Себастьяні прийшло близько двох тисяч глядачів.

- Наступний матч із МЮ. Це буде старт євротурніру в Донецьку. Хвилюєшся?
- Останніми днями ми тільки про цей матч і думаємо. «Манчестер Юнайтед» - це команда-легенда. Не важливо, чи це основа, чи дублери, чи юніори. Але ми граємо в Донецьку, нас прийдуть підтримувати рідні вболівальники. Думаю, що тисячі 2-3 має бути на трибунах. Тому я вважаю, що «Шахтар» - фаворит і повинен перемогти.

Василь ПЕХНЬО, спеціально для Sport.ua