Хто вигравав АПЛ у першому сезоні у команді та хто може поповнити список?
Згадаймо всіх тренерів, які вигравали АПЛ у дебютному сезоні в клубі і у кого ще це може вийти
У цьому сезоні АПЛ знову очікується протистояння між «Манчестер Сіті» та «Арсеналом», які готові додати до своєї колекції черговий трофей. Щоправда, їм цілком можуть скласти конкуренцію «Брайтон», «Ліверпуль», «Челсі» і навіть «Борнмут» разом з «Астон Віллою» та «Тоттенгемом». До нашої теми підходять лише Андоні Іраола, Хабі Алонсо та Марко Розе, хоча якщо хтось із решти здивує, навряд чи не захочеться їх відзначити й, звісно ж, похвалити. І так, якщо «Манчестер Сіті» не виженуть з АПЛ або не обкладуть санкціями, то Енцо Мареска теж у гонці! Ну й Маурісіо Почеттіно долучився – чи будуть сенсації? Давайте розберемо чергову цікаву тему, без довгих розмов і філософії.
Топ-7 обраних в АПЛ: кому це вдалося?
Після заснування сучасної АПЛ лише 7 тренерам вдалося прийти одразу в клуб і виграти чемпіонат. Як не дивно, у списку немає Арсена Венгера, Пепа Гвардіоли та інших легенд. Але є суперзірки, які залишили в Англії свій слід. Що цікаво, у топ-7 тричі фігурує «Челсі», а також є казковий «Лестер» імені великого Клаудіо Раньєрі. Поїхали дивитися, як то кажуть: «who is who».
Символічно, що першим в історії став сер Алекс Фергюсон, якому, можливо, й пощастило, адже в «МЮ» великий шотландець уже встиг достатньо попрацювати. Реформа чемпіонату та шедевральне нове покоління гравців академії разом дали чудовий результат: +36 за різницею м’ячів при 67:31 і +10 очок відриву – крім талантів купували й зірок, а мудрий тренер настільки грамотно налагодив гру, що кубки сипалися на «Манчестер Юнайтед», немов дощі восени, разом із грибами. Далі довелося почекати, хто ж продовжить справу найвидатнішого Фергюсона, а кому це вдалося, читайте далі:
Жозе Моуріньо, «Челсі» 2004/05 – перший прихід «Особливого» до «синіх» виявився вдалим, і почали надходити трофеї, разом із титулом чемпіона АПЛ та безліччю рекордів на той час. Звісно, хотілося виграти ЛЧ, але й два чемпіонські титули поспіль теж порадували вболівальників, разом з іншими досягненнями. У Прем’єр-лізі вони першими набрали 95 очок, а в тому сезоні навіть пропустили лише 15 голів, що на 11 менше, ніж «Манчестер Юнайтед». Ще й Френк Лемпард розкрився ще краще і став лідером: 13+19 на той час неабияк здивувало абсолютно всіх, але навіть це не було максимумом для Френкі. Моуріньо ж не соромився хвалити самого себе, і, в принципі, Жозе тоді заслуговував на найвищу похвалу, незважаючи на невдачі.
Карло Анчелотті, «Челсі», 2009/10 – не встиг ще зникнути дух перемог Жозе Моуріньо, як керівництво «синіх» накинуло мільйон кандидатів на посаду головного тренера, щоб розвивати династію Романа Абрамовича. Зухвалий Моуріньо не став терпіти вказівки босів, але менеджмент знайшов саме того, хто залишатиметься спокійним навіть посеред урагану. Анчелотті потрібно на гру пачку жуйок і все – зате словами міг заспокоїти ті самі тайфуни в роздягальні, внаслідок чого «Челсі» здобули чемпіонство. Знову «сині» першими встановили рекорд: 100+ голів раніше ніхто не забивав, та й +71 у різниці м’ячів теж спостерігали не завжди. Як же інакше, якщо у складі були суцільні суперзірки, які розкривалися саме в Лондоні та у складі «пенсіонерів».
Мануель Пеллегріні, «Манчестер Сіті», 2013/14 – у цьому сезоні керівництво вирішило замінити Роберто Манчіні та головний «секрет» у особі Браяна Кідда на тренера «Малаги», і хоч перед назвою команди треба було поставити «якоїсь», хоча ще тоді команда була на підйомі, і так ображати її не хочеться. Навіть сер Алекс Фергюсон критикував вчинок керівництва, але отримав за це згодом – «МЮ» посів 7-ме місце, а «МС» став чемпіоном із неймовірним рахунком 102:37! Далі все йшло не так впевнено, тому «містяни» почали «полювати» за Пепом Гвардіолою і їм вдалося підписати іспанця, який хоч і не виграв чемпіонат у перший рік, зате приніс клубу більше титулів, ніж усі інші раніше.
Антоніо Конте, «Челсі», 2015/16 – про головного героя АПЛ розповімо окремо, а поки що про ще одного італійця у складі «Челсі», який починав чудово, але завершив стандартно. Зате чемпіонство здобув і дуже впевнено, хоча в тому сезоні конкуренція була неймовірною, а суперники могли дивувати. Статистика 85:33 демонструє, наскільки «Челсі» був в чудовій формі. Але що цікаво, кращим по обом показникам тоді став «Тоттенхем» (86:26)!
Арне Слот, «Ліверпуль», 2024/25 – «найсвіжіший» новий чемпіон АПЛ, який так само швидко взяв ініціативу в свої руки, як і віддав її. Допомогло й керівництво, адже від заяви про те, що тренер залишається, до оголошення нового не минуло й тижня. Буває й таке: навіть за 9 днів тренерів звільняли, не кажучи вже про якісь солідні серії чи трофеї. Слоту ж обіцяли, а в підсумку «вкрали» Андоні Іраолу, і кар’єра нідерландця пішла під укіс.
Звісно ж, головна казка та герой №1 заслуговують на окремий розділ, і, пане Арне, це не про вас! Сезон 2015/16 показав, що герої й казки існують, а для АПЛ тоді трофей для «Лестера» став справжньою несподіванкою, якщо ще м’яко сказати. Та й не лише для Прем’єр-ліги, адже такий успіх в історії футболу спостерігався не так часто. Хто б міг подумати, що «Лестер» після шикарного сезону та чемпіонства в Чемпіоншипі боровся за виживання в наступному чемпіонаті, після чого здобув один із найцінніших кубків у світі. У цьому й полягає казка на ім’я Клаудіо Раньєрі, який майже у 65 років став найстаршим, кому вдалося це зробити у дебютному сезоні. Топ-1 він не очолює, адже лідирує Алекс Фергюсон – АПЛ він виграв у віці 71 року та 112 днів. Навряд чи його рекорд хтось уже поб’є, з огляду на моду на молодих тренерів. Формально топ-клуби можуть найняти Роя Ходжсона (78), Валіда Халілходжича (73), Мануеля Пеллегріні (72) або Жорже Жезуша (71), але інтересу до них немає, а перший і зовсім неодноразово заявляв, що втомився і настав час йти на пенсію. Цікавих тем не стає менше, продовжуємо розбиратися!
Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту і натисніть
ВАС ЗАЦІКАВИТЬ
Експерт – про матч Україна – Грузія (1:0) у Лізі націй
Коуч збірної України дав ексклюзивне інтерв'ю Sport.ua