Корисний тренер. Ми недооцінюємо роботу Карріка у МЮ

Мавпа із гранатою у руках менш небезпечна, аніж «не той» фанат зі статистикою у телефоні. Вчора натрапив на таку: після приходу Карріка тільки «Арсенал» та «Ман Сіті» набрали більше очок в АПЛ, аніж «Ман Юнайтед». Ну звучить же! Третій найкращий результат у чемпіонаті – а його звільнили. Лиходії. А насправді трохи не так. Реальність така, що у новому сезоні «МЮ» у зоні вильоту та його треба рятувати. Ще факт: у тій таблиці набраних очок після призначення Карріка «МЮ» випереджає найближчих переслідувачів на чисто символічні 1, 1 та 4 бали. І ще таке: на відрізку «дияволи» набирали у середньому по 1.74 пункти за поєдинок. Це не так багато: 2 сезони тому такого темпу набору балів не вистачило б для фінішу у топ-4 таблиці. Просто реальність АПЛ така, що тільки 2 клуби здатні набирати тут бали стабільно впродовж року. Статистика не бреше сама по собі – але без гідної інтерпретації не вартує уваги.

У Карріка не вийшло у «Манчестері». Він абсолютно точно впорався із роллю тимчасового наставника, кваліфікація до ЛЧ за підсумками минулого сезону – топ-результат. Ідеальна праця після Аморіма. А далі – невдачі у якості головного. Коли «Юнайтед» затвердив Майкла своїм повноцінним тренером, клуб точно розраховував жити довго та щасливо – а у підсумку жодного щастя та нове коло пекла вже у листопаді. Не спрацювало. «Дияволи» у зоні вильоту АПЛ зі складом під кваліфікацію до ЛЄ, з урахуванням проблем конкурентів – під вихід до ЛЧ на новий сезон. Різниця між очікуваннями та реальністю фантастична. Не варто повністю знімати всю відповідальність за невдачу команди з Карріка. Щонайменше тому, що тренер так і не запропонував футболістом якоїсь цілісної ідею. Це не був пазл, котрий не склався, бо наставник навіть не мав картинки, котру планував зібрати. Каррік не впорався…

… як і всі його попередники. Від Мойєса до Аморіма. Кожен ішов під акомпанемент коментарів уболівальників про те, що потрібен дещо інший наставник. То більш сучасний. То більш зірковий та авторитетний. То наш+свій. Останніми днями звідусіль несеться «проблема не у тренері». Ймовірно. Бо плюс-мінус один і той же костяк команди чомусь страждає на полі роками, а всі «найгірші футболісти», котрі залишали Манчестер, у своїх нових клубах раптово згадували про те, як грати у футбол. Цій команді потрібен перезапуск. Почати спочатку. Влаштувати «чистку». Можна навіть продавати просто заради продажів влітку та все, що погано і навіть непогано лежить. Косметичних змін недостатньо. Обрати нового тренера недостатньо. Будь-яка спроба «м’яко та обережно» – недостатня та прирече «МЮ» на ще декілька років страждань.

Але попередні тренери йшли після аналогічних серій невдач… і всі звинувачували їх. А тепер чомусь по-іншому. Тепер ніби навіть здається, що рішення щодо «лікування» дияволів – якщо не очевидні, то щонайменше близькі до таких. Тепер навіть пересічний фанат розуміє, що нічого не буде тут і зараз. Тепер навіть уболівальник не вірить керівництву команди. Є відчуття, що Каррік зробив щось цінне. Розкрив очі всім нам. Завдяки Майклу ми зрозуміли, наскільки «Манчестер» зараз – погане місце. Тут футболісти грають лише тоді, коли мають настрій. Іноді роблять те, що хочуть, замість виконання інструкцій тренера (привіт, Бруно!). Проблемні позиції залишаються проблемними роками. Гроші витрачаються нераціонально. Ви знайдіть ще бодай один клуб, який програє вдома 0:3 – а трибуни аплодують тренеру. Тільки у «МЮ» це можливо. Дійсно особлива команда.

Дайте фанату «МЮ» нового тренера, і він буде щасливим максимум сезон; дайте фанату «МЮ» Карріка, і він отримає надію на щасливе майбутнє. Людина, якій не байдуже, створила диво минулого розіграшу АПЛ. Довела, що бажання допомогти своїй команді може бути достатньо для успіху. Не завжди, але іноді – цілком. Майкл спочатку став месією для вболівальників, а цього сезону – мучеником, який міг би піти після перших невдач та шквалу критики… але залишався, намагався перемагати та боровся за цей клуб. Марно. Бо був приречений із самого початку. Але продовжував. А міг влаштувати скандал та піти як Аморім рік тому – із посмішкою на обличчі у момент від’їзду з бази. Натомість Каррік полишав її зі сльозами на очах. Бо він, на відміну від своїх попередників, у Манчестері не виживав – а просто намагався зробити як краще.

Здається, вдалося. Вболівальник і досі за Карріка. І швидко стане на бік нового головного тренера, бо той також буде сприйматися як той, хто один проти всіх – гравців та босів. Влада у «Манчестері» витікає з рук футболістів та стікається до ніг наставника. Почеттіно не вирішить всіх проблем… але має досвід довгострокової роботи в Англії. Вже будував команду з нуля. І був достатньо успішним, аби навіть після прощання із ним «Тоттенгем» продовжував перемагати якийсь час навіть просто за інерцією… Не Конте, аби вигравати тут і зараз. Не Нагельсманн, який програв роздягальню у збірній Німеччини та «Баварії». Аргентинець – хороший вибір, бо відповідає потребам цієї команди. Бодай спробує привити їй культ праці на тренуваннях та на полі. Призначення Почеттіно не виглядає рандомним рішенням та планом «а давайте спробуємо ще й так» – вже крок уперед.

У правильному напрямку. І раптом це спрацює… Тоді багато у чому це буде завдяки Карріку, котрий, можливо, підсумував цю еру постійних змін тренерів у «Манчестері». Не планував – але визначив винних. Вказав на проблеми. Переконав найбільш вибагливих до тренера фанатів, що це жахливий клуб для роботи. Каррік провалився та не врятував «МЮ» – але дав «дияволам» надію на краще та перезапуск. І, мабуть, варто визнати: не всі тренери у футболі потрібні клубам для перемог. Деякі – аби пережити важкий період та пройти «чистку». А деякі, як Каррік, необхідні, аби розставити всі крапки над «і». Дати відповіді на всі можливі питання. Каррік не герой «Манчестера», але без нього це порочне коло не було б розірвано. Майкл дав вболівальникам команди та футболу загалом надію. І цього достатньо.

Не впевнений, що «МЮ» зрештою одужає: забагато проблем. Забагато необхідних дій: від відмови від послуг Фернандеша до зміни половини людей, відповідальних за ухвалення рішень у клубі. До Реткліффа довіри нема та не буде ще довго. Почеттіно здатен на дива, але не Клопп чи Гвардіола, тож не гарантує вам успішний проект на роки. Ризиків чимало. Все може знову розвалитися. У будь-який момент. Від будь-якого дурного рішення, до яких схильні у «Манчестері». Але цей клуб більше не виглядає приреченим. «Юнайтед» може стати командою, яка пережила найгірше, аби нарешті зробити висновки. На «дияволів» очікує довгий-довгий шлях навіть до стану «все у нормі», але тепер у клубі знають, куди треба йти. Перші правильні кроки – призначення Почеттіно – вже зроблені. Тепер треба просто не зупинятися та не звертати з цієї дороги.

Як же пощастило, що пан Каррік ціною своєї кар’єри тренера вистелив потрібний напрямок жовтою цеглою…