Назар ДОМЧАК – про дебют в ЛЧ: «Це стимул працювати далі»

Український воротар празької «Славії» Назар Домчак прокоментував поразку від лондонського «Арсенала» (1:2) у матчі 4-го туру основного етапу Ліги чемпіонів, який став для нього дебютним у головному єврокубку.

– Назаре, вітаю вас із дебютом у Лізі чемпіонів! Чи встигли вже усвідомити, що у 19 років зіграли проти «Арсенала» в найпрестижнішому клубному турнірі світу? Які емоції залишилися після цього вечора?

– Емоції залишилися тільки позитивними, адже здійснилася моя така маленька-велика мрія. Чи усвідомлюю? Ну, якось для мене це був день після гри, а зараз це стимул ще більше працювати й наполегливіше тренуватися, щоб було побільше таких ігор.

– Коли ви дізналися, що вийдете у старті? Рішення тренерського штабу стало для вас несподіванкою чи ви знали про нього заздалегідь? Адже ваш конкурент Марковіч уже відновився після травми, але тренер, зрештою, довірив місце у воротах вам.

– Дізнався я вже точно десь за півтора дня до гри. Чи очікував? Напевно, що так, адже грав напередодні у досить непростому матчі з «Яблонцем», який ми виграли. У мене в підсвідомості, звісно, була надія, але щоб на сто відсотків знати – про це стало відомо за півтора дня до гри. Був дуже радісний, що матиму таку можливість зіграти дебютний матч у Лізі чемпіонів проти «Арсенала».

– Відчували хвилювання перед виходом на поле? Якщо так, то як вдалося впоратися з емоціями?

– Перед виходом на розминку я взагалі не переживав, перед грою – також. Напевно, у перші 10 хвилин після початку матчу був такий легкий, приємний мандраж, а потім усе забулося. Я просто грав і показував клас, на який здатний.

– Ваша команда, на жаль, поступилася «Арсеналу» з рахунком 1:2. Що переважало після фінального свистка – розчарування через поразку чи все ж гордість за можливість дебютувати на такому високому рівні?

– Звісно, прикро, що програли. Але в другому таймі ми показали хороший рівень командної гри. Я дуже задоволений командою, адже нам вдалося продемонструвати якісний футбол проти такого суперника. Звісно, цей день мені запам'ятається ще й тим, що це був мій дебют у найпрестижнішому, як я вважаю, футбольному турнірі. Я запам'ятаю його на все життя.

– Чи спілкувався з вами особисто головний тренер після матчу? Якщо так, то що сказав про ваш виступ?

– Після матчу ми перекинулися кількома словами. Він похвалив мене, насамперед привітав із дебютом. А вже після того, коли емоції трохи вщухли, десь через пару днів, сказав мені ще кілька слів про гру. І все.

– А наскільки ви самі задоволені своєю грою?

– Можна було краще, але вже нічого не зміниш. Це стимул працювати далі, щоб у наступних матчах показувати кращу гру.