Включити Реброва. Чому останні матчі ЛН найважливіші для Андреа Мальдери

Призначення на посаду головного тренера збірної України іноземця – італійця Андреа Мальдери – наша широка футбольна громадськість сприйняла з неприкритим ентузіазмом. Власне, інакше і бути не могло, адже попередник колишнього асистента Андрія Шевченка виявив себе досить закостенілим і прямолінійним фахівцем, якому були чужі як нові ідеї, так і фактично нова кров у його команді.

А тут прийшов такий привабливий, такий комунікабельний фахівець, з такими виразними й усміхненими поясненнями на всі випадки футбольного, і не лише футбольного, життя. Наче ковток свіжого повітря став він для нашої широкої футбольної спільноти.

Однак, приступаючи до офіційної частини програми, тобто, напередодні дебюту в Лізі націй, Андреа Мальдера щодо оголошення завдань на цей турнір вирішив, не мудруючи лукаво, «включити» Сергія Реброва. Мовляв, «Одного завдання немає. Існує цілий комплекс завдань. Головне – сформувати потужну групу гравців, створити технічну та тактичну ідентичність, бо якщо вдасться сформувати фундамент, то на цьому фундаменті легко будувати збірну».

За два тури до фінішу турніру під назвою Ліга націй Андреа Мальдера на питання про завдання його команди був уже не настільки хитромудрим, заявивши, що «було б приємно виграти групу», проте «головне завдання – залишитися в групі В». Хоча найважливіша мета – це «кваліфікація на Євро».

Усі три завдання на даному етапі, повторюся, – саме на даному етапі – виглядають дуже складними для реалізації. Цілком може статися так, що вже після найближчого поєдинку «синьо-жовтих» (виїзного проти збірної Північної Ірландії) всі три основні завдання в інтерпретації нинішнього головного тренера збірної здаватимуться цілком собі робочими моментами (зрозуміло, як божий день, що таке може статися лише у разі нашої перемоги), але зараз...

Але зараз, після чотирьох турів, ситуація не на нашу користь. На жаль, але так воно і є, якщо говорити об'єктивно і поклавши руку на серце. І в тому, що після чотирьох турів ситуація така, якою вона є, не в останню чергу винен і нинішній керманич нашої головної команди країни.

***

Відразу тридцять гравців потрапили до основного списку Мальдери на стартові тури ЛН, і ще десять опинилося в резерві.

У жодному разі не намагаюся поставити під сумнів необхідність і тим більше право головного тренера «боротися, шукати, знайти, не здаватися», бо коли все це робити, як не під час турніру, начебто як за визначенням покликаного «закладати фундамент» і «формувати потужну групу гравців».

Проте, потрібно чітко розуміти, що грань між «грати» і «загратися» дуже тонка, практично невидима сторонньому погляду. Зрослося начебто б все в тебе в першому поєдинку, проти, здавалося, головного опонента по групі (це я про збірну Угорщини), так і продовжуй акуратно, але міцно тримати за хвіст птаха удачі, без шарахань убік.

Але ні, наступний матч – проти Грузії – був відданий на відкуп нагоди. Точніше, його було принесено в жертву – заради наступних двох матчів.

Що сталося у підсумку - не хочеться зайвий раз і нагадувати, але я все-таки нагадаю: у грі з Сакартвело відскочили, у двох наступних поєдинках отримали по бублику.

Я повністю солідарний з Мальдерою щодо того, що наша група «дуже збалансована», і ні явного фаворита, ні явного аутсайдера в ній немає. Але якби наш італієць справді виходив з цього розрахунку, то тоді напевно виставив би на гру в Тбілісі не експериментальний, а основний склад, і ми напевно тоді мали б шість очок у двох стартових поєдинках. І навіть з урахуванням двох наступних невдач не все було б так сумно.

Я схильний у зв'язку з цим вважати, що ту тонку грань, про яку я згадав вище, Мальдера з якоїсь причини не помітив. Ну, чи не захотів помічати. Знов-таки, я ні краплі не сумніваюся, що Андреа справді вклав всього себе в той перший свій офіційний список, що він справді «робив вибір дуже уважно, з урахуванням безлічі деталей».

Однак так уже виходить, що у нашого головного тренера зараз начебто і є час на розгойдування (читай: експерименти), але насправді цього часу немає. І зараз я спробую пояснити, чому нема.

Одна річ, коли новий головний тренер збірної Німеччини викликає на стартові поєдинки ЛН майже три рівноцінні склади, і крутить цими складами, як циган сонцем, і, на жаль, зовсім інша справа, коли зі схожими лекалами підходить до творчості наставник збірної України.

Бо яке б у підсумку не зайняла місце нинішнього сезону Ліги націй команда Клоппа, вона все одно кваліфікується на Євро-2028. Цій команді навряд чи будуть потрібні «запасні аеродроми», бо вона жеребкуватиметься на найближчому ЧЄ напевно з першого кошика.

У нас же такого привілею апріорі немає, тому що рейтинг нашої команди дуже чутливий і ще більш залежний від результатів цього сезону ЛН. Після двох поспіль поразок наша команди випала з другого кошика посіву під час жеребкування Євро-2028, і опинилася вже у третьому.

А це автоматично означає, що якщо наша команда не виправить ситуації у двох найближчих поєдинках, то зрештою на «найважливішу мету» Мальдери – кваліфікація на Євро – опиниться у групі не з однією, а з двома умовними Німеччинами. І я тут не хочу сіяти паніку, але майже переконаний, що в такій ситуації нам навряд чи світитиме місце вище третього, яке, крім розчарування, нічого не дасть.

***

Нагадаю, що на Євро-2024 наша команда відбиралася у групі з двома грандами – Англією та Італією, і у підсумку виявилася прогнозовано третьою. І в тому випадку нам страшенно допоміг запасний аеродром у вигляді перемоги у своїй групі Ліги націй.

Ось тому я продовжую наполягати, що яким би «другорядним» не був цей турнір, яким би не був він полігоном для обкатки нових осіб і схем, саме для нашої команди він залишається дуже важливим, адже через безліч причин ми сьогодні не можемо покладатися ні на власну велич, ні на волю випадку. І дуже розумний аналітик і тактик Андреа Мальдера цю просту істину розуміє анітрохи не гірше за нас.

Ось чому мені досить прикро і, за великим рахунком, не дуже зрозуміло, чому, розпочавши у цьому турнірі за «здоров'я», ми до його екватора підійшли із заупокійними молитвами.

Віддана на відкуп або принесена в жертву майбутніх перемог гра в Тбілісі була б сприйнята правильно, якби далі були успішні поєдинки. Але далі був провал. Спочатку – приголомшливий, а потім ситуативний. З острів’янами Мальдера отримав показовий удар під дих, спробував виправитися, врахувати помилки та загладити свою провину, але з погляду результату все одно опинився у відвертому мінусі.

«Дивовижний тактик, який за п'ятнадцять хвилин налаштував збірну Шевченка на гру проти Португалії», виявився просто тренером, який ще не набив руку, який просто набиває гулі, як будь-який тренер, який не мав досі самостійної практики.

Мальдера на повірку виявився вразливим фахівцем, якому потрібен час і для маневру, і для зміни тактики, і для вникнення в ситуацію, в якій відкрилися нові деталі і подробиці. Він виявився не чарівником, хоча наша широка футбольна громадськість бачила в ньому першочергово саме мага.

І ось тепер, коли маски в певному сенсі скинуті, коли Мальдера-нечарівник, і коли не маємо права ні на експерименти, ні тим більше на помилку, ми всі, включно з головним тренером збірної України, повинні побачити трансформацію, перевтілення, змужніння.

Загалом, у двох фінішних матчах цієї ЛН ми маємо побачити на чолі нашої футбольної збірної зрілого тренера, якому чужі романтика і хитромудрість, і який у хорошому розумінні цього слова буде прагматиком. Як був прагматиком, до речі, головний тренер збірної Північної Ірландії, - лідера нашого квартету, - який за чотири матчі вніс лише точкові зміни до стартового складу своєї команди.

Так, чорт забирай, я хочу, щоб Андреа Мальдера в двох матчах цієї ЛН, що залишилися, знову «включив», але вже в хорошому сенсі цього слова, Сергія Реброва. Адже щоб там не було, у Сергія Станіславовича була непогана особливість – налаштовувати своїх підопічних на вирішальні матчі (на жаль, Євро-2024 у цю формулу не вписується).

Я хочу сподіватися, що Мальдера зробить все, що від нього залежить, і навіть більше, щоб після гри зі збірною Грузії наша команда як мінімум залишилася у другому кошику посіву на Євро-2028.

А якщо ні, то «головна мета» Андреа може виявитися ілюзією, а він сам в історії «синьо-жовтої» команди – випадковим пасажиром.