Чому Канело не великий? Руйнуємо головний міф сучасності

Трохи більше тижня тому Сауль Альварес впевнено переміг Крістіана Мбіллі і знову став чемпіоном світу. Мексиканець пройшов свого суперника більш ніж упевнено і знову змусив усіх говорити про свою велич.

Проте тут хочеться поставити запитання, а чи реальна взагалі велич Канело чи він все ж таки більшою мірою продукт чудового піару та командної роботи? У цьому матеріалі позначимо кілька сюжетів, які ставлять досягнення Сауля під сумнів.

Трилогія з Головкіним

Почнемо не за хронологією, а відштовхуючись від гучності тієї історії. Сходження Сауля Альвареса на пік слави збіглося із праймом Геннадія Головкіна. Казахстанець довгий час не отримував заслуженого визнання. Його численні дострокові перемоги сприймали як належне, оскільки калібр суперників явно бажав кращого.

Навіть яскрава перемога над Келлом Бруком у 2016 році в деяких викликала питання, оскільки британець заради того поєдинку перестрибнув через одну вагову категорію і був явно дрібнуватим для того, щоб конкурувати з таким панчером.

Однак у боксерських колах усі чудово розуміли рівень Головкіна, а тому не дивно, що промоутер Сауля Альвареса Оскар де ла Хойя не горів бажанням підставляти свого зіркового клієнта під GGG.

Наслідком цього стало те, що у травні 2016 року Сауль Альварес без видимих причин відмовився від титулу за версією WBC у середній вазі, залишивши його вакантним. Тоді це трактувалося як явне небажання розділити ринг із Головкіним, який жадав об'єднання.

«Після довгих роздумів я сьогодні дав розпорядження Golden Boy Promotions продовжувати переговори про організацію бою з Геннадієм Головкіним і домовитися якнайшвидше.

Я також повідомив, що звільняю титул WBC. Протягом своєї кар'єри я приймав бої, які ніхто не хотів приймати тому, що нікого не боюся. Я битимуся з Головкіним і розіб'ю його. Але я не виходитиму на ринг через штучні терміни», — заявляв тоді Канело.

Низка експертів тоді вирішила, що Сауль затягує зустріч із Геннадієм, щоб дочекатися спортивної старості опонента. Тим не менш, до неї ще було далеко і в 2017 році їхній бій все ж таки відбувся.

Тут я не переказуватиму хід тієї зустрічі, але зазначу, що більшість експертів побачили в ній перемогу Головкіна. Підрахунок ударів також виявився на користь GGG, неофіційний перерахунок очок за допомогою експертів DAZN також визначив одностайну перемогу казахстанця (115:113, 116:112, 115:113).

Проте офіційне рішення суддів показало нічию з рахунком 118:110 (Альварес), 115:113 (Головкін) та 114:114. Очевидно, що рахунок 118:110 викликав окремий скандал, але й загалом рішення було притягнуте за вуха і критикувалося практично всіма.

Другий бій із Головкіним мав відбутися вже через півроку, у травні 2018 року, але у березні допінг-проба Канело дала позитивний результат на кленбутерол, через що мексиканця було відсторонено до серпня того ж року.

У результаті другий поєдинок відбувся у вересні 2018 року. Тут Головкін знову бив частіше і за кількістю влучень був кращим, але відсоток точності був на боці Канело. Це, мабуть, трохи полегшило завдання фанатам Альвареса виправдати свого улюбленця. Судді цього разу, при більш рівному поєдинку, побачили перемогу Сауля рішенням більшості суддів – 114:114, 115:113, 115:113, що знову викликало запитання і змусило говорити про прихильність до Сауля.

Третій бій у команді мексиканця намагалися подати як остаточне вирішення питання про те, хто все ж таки сильніший у цій парі. Проте це було відвертим лукавством. До вересня 2022 року Геннадію було вже 40 років, і тоді він явно виходив за чеком. Це була єдина зустріч, коли Сауль справді переміг казахстанця, але чи свідчить це, що Альварес справді був колись сильнішим за Головкіна? Питання риторичне.

Ігри з вагами

Сауль Альварес дуже часто за роки своєї кар'єри був неприхильним до своїх суперників з погляду переговорної позиції та нав'язував їм кабальні умови. Розуміючи, що він завжди є стороною А, а також те, що поєдинок із ним стане золотою житловою майже для будь-якого опонента, він вибивав максимально зручні умови.

Наприклад, можна згадати поєдинок із Хуліо Сезаром Чавесом-молодшим у 2017 році. Вже тоді, всього 31 рік Чавес був далеко не на піку форми. Проте, незважаючи на це, команда Сауля шукала для себе максимально комфортні умови.

Альварес домовився провести бій із співвітчизником у проміжній вазі, оскільки сам виступав ще в середньому дивізіоні, тоді як Чавес, який уже тоді мав проблеми з дисципліною та вагою, встиг себе спробувати і в другому середньому, і в напівважкому дивізіоні. Але Сауля ці проблеми мало цікавили. Поєдинок необхідно було провести в ліміті 164,5 фунтів (проміжна вага), при цьому за кожен зайвий фунт Чавес, за чутками, позбавлявся б $1 млн гонорару.

У підсумку на бій Хуліо вийшов сам не свій та виживав від першого до дванадцятого раунду. Глядачі це дійство зустріли незадоволеним гулом, а Альварес здобув обережну перемогу без жодних ризиків для себе.

Ще один приклад жорсткої переговорної позиції з максимальним комфортом для себе – Сергій Ковальов. Полюючи за поясами ще в одній ваговій категорії, мексиканець замахнувся в 2019 році на напівважку вагу і вибрав на той момент найзручнішого з чемпіонів - Сергія Ковальова. Росіянину на той момент було 36 років, за плечима були важкі бої, але, що найголовніше, буквально за три місяці до зустрічі з Саулем він провів виснажливий поєдинок з Ентоні Ярдом.

Тоді Ковальов був близький до поразки, але в 11 раунді зумів нокаутувати настирливого британця. Після такої сутички будь-який боксер у віці 36 років вимагає відпочинку, але челябінцю надійшла грошова пропозиція від команди Канело і він на неї спокусився.

Буквально одразу Сергій мав розпочати ще один тренувальний табір. Мало того, Альварес знову загнав суперника у суворі ліміти категорії, оскільки росіянин у день бою не мав перевищувати певної ваги. Очевидно, що в таких умовах Ковальов виходив із малим запасом сил та програв нокаутом у 11-му раунді. Саме таким чином Сауль став чемпіоном світу у четвертій для себе ваговій категорії. Що то було? Читерство чи велич?

Збір поясів

В останні 2-3 роки значення чемпіонських поясів значно знецінилося, але раніше все було не так. Альварес був одним із тих боксерів, який хотів колекціонувати досягнення і робити він це хотів у різних дивізіонах.

Зрештою, в історії боксу є лише один чемпіон світу у восьми категоріях (Менні Пакьяо), один – у шести (Оскар де ла Хойя), і чотири в п'яти. Альварес на певному етапі кар'єри явно мав на меті стати першим в історії мексиканцем – чемпіоном світу в п'яти вагових категоріях.

Тоді у його команди визрів план поєдинку у першій важкій вазі з чемпіоном світу за версією WBC Ілунгою Макабу. Мексиканець, розглядаючи цей план, думав спрацювати за тими самими лекалами, що й у напівважкій вазі – вибрати найвразливішого чемпіона і записати собі в рекорд титул у п'ятому дивізіоні.

До того ж, багато фанатів боксу підкреслювали, що Макабу, з урахуванням високого гонорару і рідкісної можливості засвітитися, може просто погодитися «лягти», аби тільки отримати такий бій.

Благо, той задум не реалізувався, інакше це було б просто черговим плювком у бокс.

Проте історія зі збиранням поясів для Альвареса була системною завжди. Окрім згаданого випадку з Ковальовим, був і всіма забутий поєдинок із Роккі Філдінгом. У 2018 році Канело, сам не усвідомлюючи, наскільки йому буде комфортно у другій середній вазі і лише пробуючи себе тут, вибрав собі в опоненти "тимчасового" чемпіона світу за версією WBA у цьому дивізіоні і просто його не помітив, нокаутувавши у третьому раунді.

Таким чином, мекс став чемпіоном світу у третьому для себе дивізіоні. Скажіть, хтось зараз пам'ятає такого боксера, як Філдінг? А тим часом він був тим, хто прокладав шлях до розрекламованої величі Канело.

Прихильність суддів

Сауль Альварес завжди був улюбленцем суддів. Зараз у професійному рекорді мексиканця три поразки – від Мейвезера, Бівола і Кроуфорда. Скільки їх має бути насправді?

Я сказав би, мінімум шість. Перший поєдинок із Головкіним, про який говорилося вище, був явно програний. Також Сауль мав програти бої Остину Трауту та Ерісланді Ларі.

Якщо в бою з американцем ще можна було побачити перевагу Сауля (за рахунок нокдауна і досить непоказної роботи Траута в атаці), то з Ларою все було очевидно. Кубинець у тій сутичці чудово рухався на ногах, провалював суперника та створював Канело безліч проблем. Але тоді судді побачили перемогу Альвареса рішенням більшості.

Крім цих випадків, питання викликає і перемога Сауля у протистоянні з на той момент уже ветеранистим Мігелем Анхелем Котто. Великий пуерториканець упродовж усього бою тиснув на опонента та викинув більше ударів, ніж Канело.

Проте рішення суддів виглядало так, наче глядачі переглянули односторонній бій – 119:109, 118:110, 117:111. Водночас, низка експертів побачила перемогу мексиканця з різницею в один раунд, хтось нарахував нічию. ESPN виставили рахунок 115:113, таку ж картину побачили й у Guardian. Частина оглядачів вважала, що успіх був за Котто.

Сам Мігель після оголошення вердикту не затримувався в рингу і демонстративно залишив його, тим самим висловлюючи незгоду з оцінками суддів.

Але це ще не все. Можна згадати, що вщент програному бою з Флойдом Мейвезером один із суддів побачив нічию з рахунком 114:114.

Отже, можна впевнено констатувати, що Сауль ще на ранніх етапах кар'єри був у явному фаворі у суддів. Чи будується реальна велич на таких сумнівних перемогах? Запитання до читачів.

Кого з найкращих Альварес справді побив?

На сьогоднішній день на рахунку Сауля Альвареса 69 поєдинків та 64 перемоги. Він чемпіон у чотирьох вагових категоріях. Він був абсолютним чемпіоном світу у другій середній вазі. Продаж його боїв приносить колосальні суми. Але при цьому, кого з зіркових боксерів він побив у їхньому праймі?

Почнемо з категорії, в якій Сауль був абсолютом – друга середня вага. Тут серед реально зіркових суперників він мав лише Теренса Кроуфорда, якому він програв в одну хвіртку. За всієї поваги до досягнень Каллума Сміта, Калеба Плента або Біллі Джо Сондреса, записати їх у зірки першої величини не вийде.

Третій бій із Головкіним (минув у другій середній вазі) вже згадувався. Противники калібру Авні Йилдирима чи Джона Райдера зовсім не потребують якихось пояснень.

Якщо говорити про напівважку вагу, то тут у Канело два бої. Ситуацію із Сергієм Ковальовим ми вже згадали, Дмитру Біволу ж мексиканець програв без питань.

Тепер інші значущі перемоги – Геннадій Головкін, Деніел Джейкос, Мігель Котто, Амір Хан, Шейн Мослі. Майже за кожним є питання. Головкіна та Котто ми вже згадували.

Що стосується Мослі, то на момент бою з Канело йому було вже 41 рік. Бій із Ханом складався для Альвареса дуже важко, але кришталева щелепа пакистанського британця вкотре зіграла з ним злий жарт, та й не треба бути експертом, щоб розуміти, що Хан тоді заліз банально не у свою вагову категорію.

Мабуть, єдина перемога зі згаданих, яка не викликала запитання – Деніел Джейкобс. З тим викликом Канело впорався на ура, чим підтвердив свою майстерність, яка в нього, безумовно, на найвищому рівні.

Інше питання, чому протягом стільки років він не намагався її демонструвати на однакових умовах із суперниками, що зробило б його справді великим. Тепер же, коли кар'єра на закаті, а справді топових перемог у кишені не так вже й багато, до легендарного статусу Альвареса мають виникнути питання.