Роман ГРИГОРЧУК: «Це просто неможливо»

Головний тренер одеського «Чорноморця» Роман Григорчук прокоментував поразку від «Кудрівки» (0:1) у матчі 12-го туру Української Прем'єр-ліги.

– Ми не хотіли пропускати на початку, а потім відігруватися. Ми багато говорили про те, що ми проспали початок гри з «Вересом», і сьогодні робили все можливе, щоб ми почали з першої секунди грати в футбол, але знову нам це не вдалося, можна сказати. Але ми мали ще дуже багато часу на те, щоб забивати м’ячі. Найбільший наш мінус у тому, що ми створили величезну кількість моментів і не використали їх. Хоча це такі вже були моменти, що їх не використовувати – це просто неможливо. Просто неможливо, щоб з цих моментів нічого не забити – напевно, таке стається раз на рік.

– Це нефарт, недопрацювання, нестача індивідуальної майстерності?

– Напевно, говорити зараз про нефарт, звичайно, можна, бо щоб виграти, звичайно, має бути гарний збіг обставин. Але такі моменти не забивати – тут крім нефарту, звичайно, і… Є декілька складових майстерності. Для того, щоб виконати, треба бути постійно в правильному психоемоційному стані, до цих моментів нападник повинен бути готовим, ти мусиш правильно аналізувати, що відбувається, яке треба рішення прийняти і як треба забити цей м’яч. Але сьогодні були такі моменти, що їх не забивати – це просто неможливо.

– Після якого промаху Ви найбільш шоковані були?

– Я вже не знаю. Коли нападник виходить сам на сам з воротарем і просто б’є у воротаря – напевно, такі моменти найбільше розчаровують, бо нападник мусить… З таких моментів, як ми сьогодні мали, ми мусили забивати.

– Потрійна заміна одразу по перерві, далі через 15 хвилин ще одна. Цими замінами що Ви намагалися внести, чого досягти?

– Ми хотіли просто додати тиску, бо перший тайм, на мій погляд, був якийсь трохи в’ялуватий у нашому виконанні. Я не говорю, що він був зовсім поганий, але хочеться, щоб було більше конкретики, більше гостроти біля чужих воріт, більше напору. В другому таймі це було, бо ті всі заміни і так, як ми перебудувалися – нам це допомогло. Але ми не забили – що зараз про це говорити?