Тарас МОРОЗ: «Цього достатньо, щоб отримати проблеми»

Півзахисник київської «Оболоні» Тарас Мороз прокоментував поразку від житомирського «Полісся» (0:3) у матчі 10-го туру Української Прем'єр-ліги.

– Тарасе, важке протистояння в Житомирі. «Полісся» зараз набирає ходу, тож, мабуть, ви готувалися до непростого матчу. Ти вийшов на поле в другому таймі. Наскільки складно було входити в гру за такого перебігу подій?

– «Полісся» – команда високого класу, яка, на мою думку, цього сезону боротиметься за чемпіонство. Я вийшов на поле за рахунку 0:3, коли доля матчу фактично вже була вирішена. Хотілося додати команді енергії та допомогти, чим зможу. Входити в гру було непросто, адже після трьох пропущених м’ячів емоційний фон у команді зовсім інший. У такі моменти важко швидко зібратися, але я намагався зробити все, що від мене залежало.

– Якщо дивитися на матч із лави запасних, перший тайм у виконанні «Оболоні» був доволі непоганим: команда створювала моменти. Чому після перерви цього стало менше?

– Як я це бачу, після швидкого першого гола «Полісся» трохи заспокоїлося, і ми почали додавати. Нам справді вдалося вирівняти гру. Однак після перерви суперник, імовірно, вніс певні корективи, змінив акценти й почав створювати нам більше проблем. Десь ми не встигали підлаштуватися, десь програвали окремі епізоди. Проти команди такого рівня цього достатньо, щоб отримати проблеми. Їм не потрібно багато нагод: виграти крок, правильно поставити корпус, знайти потрібну позицію – і майстерності вистачає, щоб завершити атаку. Вони вміють доставляти м’яч туди, де нападнику залишається зробити свою справу. Це і є високий клас.

– Сьогодні у складі «Полісся» грав наш колишній одноклубник Ігор Краснопір, який уже доріс до національної збірної України. Чи вдалося поспілкуватися з ним?

– На жаль, перетнутися не встигли. Але для мене Ігор зараз – футболіст національної збірної, нападник високого класу. Він сам себе створив. Коли Ігор прийшов до нашої команди, то вже вирізнявся працьовитістю та відповідав усім вимогам професійного футболу. Ми тоді грали в Першій лізі, а він продовжував працювати над собою й розвиватися. Я називаю його українським Кріштіану Роналду – настільки захоплююся його шляхом і тим, скільки праці він вклав у себе. Це приклад для наслідування для кожної дитини, яка не потрапила до академій «Шахтаря», «Динамо» чи «Руху». Футбол не обмежується академіями провідних клубів. Можна пройти через чемпіонат області, Другу та Першу ліги й зрештою дістатися професійного рівня. Історія Ігоря це чудово демонструє.

– Наразі Краснопір перебуває серед лідерів бомбардирських перегонів. Як гадаєш, чи зможе він поборотися за звання найкращого голеадора чемпіонату?

– Я в це вірю й упевнений, що він здатен зробити такий крок. Мені здається, зараз для нього саме той етап, коли можна поставити перед собою мету стати найкращим бомбардиром. Для мене Ігор – неймовірний нападник. Усі говорять про його відкривання, але він також дуже добре працює з м’ячем, має якісний перший дотик. Якби запитати захисників, думаю, багато хто назвав би його одним із найскладніших суперників. Він постійно створює проблеми оборонцям, і проти нього надзвичайно важко грати.

– Наступний виклик «Оболоні» – донецький «Шахтар». Легше точно не буде. Як команді відійти після цієї поразки та підготуватися до наступного матчу, щоб поборотися за результат?

– У матчах проти таких суперників, як «Полісся» та «Шахтар», не варто надмірно тиснути на футболістів саме через результат. Ми розуміємо, проти яких команд граємо: це клуби, які борються за найвищі місця. Водночас потрібно виходити на поле сміливіше. У попередньому матчі із «Шахтарем» ми побачили, що ця команда не лише демонструє дуже високий рівень футболу, а й дає супернику можливість грати. У нас були свої напівмоменти, забив Максимчук, наприкінці зустрічі виникали й інші нагоди. Тому я впевнений, що й наступного разу ми матимемо шанси. Головне – надійно зіграти в обороні, правильно організувати командні дії та попрацювати над створенням моментів. Думаю, саме це може стати нашою запорукою успіху.

– Наскільки мотивує можливість проявити себе на тлі суперника такого рівня?

– Звичайно, дуже мотивує. Грати проти таких команд – це те, до чого прагнуть футболісти. Ще не так давно ми виступали в Першій лізі, а тепер маємо можливість регулярно перевіряти себе в матчах проти найсильніших клубів країни. Тут інша атмосфера, інший рівень. Футболісти по-іншому працюють із м’ячем, часто грають в один-два дотики. Усе нагадує шахи: багато рухів продумані заздалегідь, і часом ти просто не встигаєш за темпом. Але саме тому це цікаво. Такі матчі дають змогу зрозуміти, на якому рівні ми перебуваємо зараз і над чим потрібно працювати. Для футболіста це справжнє задоволення – грати проти суперників такого рівня. «Шахтар» нещодавно виступав у Лізі чемпіонів проти «Інтера», а тепер ми готуватимемося до зустрічі з ним. Ми ще не відбирали очок у «Шахтаря», тож, дай Боже, наступного разу це вдасться вперше.