Золотий м’яч-2026. Аргументи за кожного з претендентів

Реформи Золотого м’яча мають продовжуватися. Декілька років тому від голосування за переможців усунули країни поза топ-100 рейтингу ФІФА – і долю нагороди припинили вирішувати журналісти, котрі дивляться футбол раз на 10 років на старенькому телевізорі. Церемонія вручення Золотого м’яча «переїхала» з січня на осінь. А головне – тепер найкращого обирають за підсумками не року, а конкретного сезону. Це все на краще. Але і досі не ідеально. Ось, наприклад, цього року голосування за ЗМ тривало до 28-го вересня – а 26-го у матчі Англії та Іспанії Кейн не забив пенальті, а Ямаль став героєм зустрічі. Чи мають це враховувати журналісти? Ні. Чи врахують? Імовірно. Бо геть свіже враження. Враження, що Ламін виграв особисту дуель у Гаррі. А отже, найкращий. А могли б просто закрити голосування ще влітку…

Але, як би сильно ми не критикували ЗМ з різних причин, церемонія його вручення відбудеться. Переможця буде названо. Кого саме? Невідомо. Нижче – аргументи за кожного із головних претендентів.

Кварацхелія: король Ліги чемпіонів

Перший в історії футболіст, котрий оформив гольову дію у 7 поспіль матчах плейофу ЛЧ упродовж одного сезону. 7+3 на відрізку сумарно. І все це не проти ноунеймів – у матчах із «Монако», «Челсі», «Ліверпулем» та «Баварією». Серія перервалася лише у фіналі ЛЧ проти «Арсеналу»… який також не зміг спинити Кварацхелію: Хвіча заробив рятівний для своєї команди пенальті та став героєм матчу для «ПСЖ». Якби не він, не було б другого поспіль титулу для парижан. Імовірно, не було б навіть фіналу. Хвіча – із запасом найкращий гравець плейофу ЛЧ. Декілька років тому за таке ледь не нагородили Золотим м’ячем Вінісіуса… Бо якщо сяєш на фоні найкращих – і є найкращим. Та й узагалі: Хвіча затьмарив у ПО Дембеле – чинного володаря ЗМ. Що ще мав зробити грузин, аби отримати нагороду?

Олісе: плеймейкер року

За версією декількох статистичних порталів провів сезон 25/26 на рівні із Кейном. Забив менше – але став найкращим футболістом Бундесліги. Не загубився у тіні більш зіркового партнера. А потім вирушив на мундіаль – і не став непомітним навіть на фоні Мбаппе. Віддав 19 асистів у чемпіонаті, за сезон загалом – 33. Майже повторив рекорд Мессі за кількістю гольових пасів у сезоні – дорогого вартує. Побив рекорд за кількістю асистів за один ЧС, оформивши 7. У сезоні 25/26 жоден футболіст у світі не створював моментів для своєї команди настільки стабільно, як це робив Майкл. В епоху, коли помічають здебільшого бомбардирів, Олісе закохує у себе своїми навичками плеймейкера. При цьому встигає забивати і сам – 20 голів у самих лише Бундеслізі та ЛЧ. Статистично попередній сезон Олісе – сезон на ЗМ.

Родрі: такий же, як 2 роки тому

Пропустив значну частину попереднього сезону… аби повернутися на пік форми навесні та повернути «Ман Сіті» у чемпіонську гонку АПЛ. Без нього «містяни» страждали цілий рік – а з ним двічі вклали на лопатки «Арсенал» в особистих зустрічах. Так, залишилися без титулу АПЛ – але були близькі саме завдяки іспанцю. Потім той вирушив на ЧС та став найкращим футболістом турніру за версією ФІФА. 8 сильних матчів у США поспіль. Ідеальний плейоф без жодного слабкого поєдинку. Праймовий Родрі повернувся! Той самий, котрий декілька років тому виграв ЗМ. І він знову був переконливим. Конкретно на великому турнірі – можливо, навіть більш переконливим, аніж 2 роки тому на Євро. І якщо той Родрі отримав свій ЗМ зокрема й за домінування у півзахисті на рівні Європи, то чому б цьому Родрі не отримати нагороду за таке ж домінування – але вже на світовій арені?

Мессі: останній танок мрії

Після 2022 року та тріумфу у Катарі здавалося, що це фінал для Лео. Все виглядало так, ніби вже не може бути краще. Але Мессі вкотре довів, що всі помиляються. Цілий рік набивав статистику у слабкій МЛС, приїхав на ЧС у якості радше легенди минулого та зіркового ветерана… і став найкращим. Не за версією ФІФА, але на думку більшості вболівальників та статистичних порталів – так. Оформив 12 гольових дій у 8 матчах турніру! Відзначився голом або асистом у кожному поєдинку, окрім фінального. У плейофі Аргентина страждала у кожному матчі – і щоразу її рятував саме Лео. Геройські камбеки проти Єгипту та Англії – справа його ніг. У 2022 Мессі вів за собою команду Аргентини, але у 2026 він протягнув її на своїх плечах до вирішальної гри. Можливо, історично найкращий сольний перформанс в історії ЧС. Ніби як цього має бути достатньо для виграшу ЗМ, хіба ні?

Мбаппе: найкращий фінішер

Найкращий бомбардир чемпіонату Іспанії. Найкращий бомбардир Ліги чемпіонів. Найкращий бомбардир і конкретно взятого ЧС, і чемпіонатів світу в цілому. Мбаппе був максимально успішним як форвард у кожному з великих турнірів, у котрому брав участь упродовж сезону. Сумарно забив лише у них 50 голів – показник елітного нападника. Котрим, тепер вже стверджуємо впевнено, є Мбаппе. Нарешті Кіліан провів не просто сильний сезон – а історичний. Сезон, у якому він статистично домінував над усіма іншими форвардами. Зокрема над Кейном, Голандом, Дембеле. Був найкращим у своєму амплуа. А ще забив ледь не всім топовим суперникам, проти яких грав: «Барселоні», «Баварії», збірним Марокко та Англії. Сезон 25/26 у виконанні Мбаппе довів, що його не зупинити. Жодним захистом. Найкращий нападник заслуговує на визнання.

Ямаль: статистика та естетика

Рік тому Ламін став другим у голосуванні за ЗМ. За підсумками топового сезону Рафіньї. А після того бразилець провів слабкий за своїми найвищими стандартами ігровий рік через пошкодження. Тож Ямаль дещо вимушено, але нарешті став одноосібним лідером «Барселони». Топ-1. Головним футболістом. Тим, від якого найбільше залежать результати команди. Що у підсумку? «Барселона» виграла Ла Лігу без зайвих проблем. Сам Ямаль оформив 27 результативних дій у 28 матчах турніру – багато, враховуючи те, що Ламін не тільки фінішер, але ще й готує, розганяє атаки команди. Робив різницю іспанець і у ЛЧ – 6+4 за гол+пас у 10 поєдинках. Переконлива статистика. І вона була б ще кращою, якби не травма навесні.

Футболіст встиг відновитися від неї до ЧС, аби допомогти своїй збірній зрештою його виграти. Так, на мундіалі не сяяв… як і будь-хто у складі Іспанії. Команда де ла Фуенте була єдиним організмом, де нема одноосібного лідера. Ямаль не випадав. Забив свій гол. Заробив важливий пенальті у матчі із Францією в 1/2 – «достроковому фіналі» турніру. Ламін не перетягував та не намагався щось довести. Продемонстрував зрілість. І підняв над головою трофей – це головне. Більше це не перспективний хлопець із яскравим футболом – статистичний топ, зірка із виграними титулами за плечима. Але так: ще й головний постачальник хайлайтів у сучасному футболі. Найбільш успішний у сезоні серед тих, хто грав красиво. Або найбільш успішний загалом?

Кейн: статистика рівня Мессі

Я б міг перераховувати статистичні здобутки Гаррі речення за реченням… Але чи варто? Зупинюся на одному: за попередній сезон англієць забив 73 голи. Сезонний рекорд Мессі – 82. У Роналду менше. Гаррі був близько. Підібрався до досягнення Лео настільки впритул, наскільки не підбирався жоден інший. Того самого Лео, який виграв 8 Золотих м’ячів. Тобто фіксуємо: Кейн провів сезон на рівні Мессі. Щонайменше за кількістю забитих м’ячів та внеску у гру команди. Так, Гаррі віддав менше за Лео асистів – але був не менш корисним у підготовці атак. Піковий Мессі був усюди попереду, але Кейн пішов далі та час від часу допомагав «Баварії» розігрувати м’яч ледь не з позиції лівого захисника. Гаррі провів видатний сезон не лише як фінішер – ще й як глибинний плеймейкер.

Забив шалені 36 голів у Бундеслізі. Відзначався бодай голом у кожному з 7 останніх матчів «Баварії» у ЛЧ-25/26. Зокрема й у 4 з 4 поєдинків проти «Реала» та «ПСЖ». Тобто не провалив жодного топ-матчу. У соло врятував Англію у матчі ПО ЧС проти ДР Конго. Якщо рік тому ми казали, що Кейн має лише статистику на дистанції, то тепер можемо впевнено заявити: він хороший проти будь-якого суперника у будь-який окремо взятий день. У сезоні-25/26 завдяки Гаррі ми пережили ті самі емоції, котрі раніше переживали через Мессі та Роналду, коли вмикали будь-який їхній матч та знали: герой заб’є свій гол та буде сяяти. Що б там не сталося та хто б не був опонентом. Гаррі подарував нам таке забуте відчуття приємної передбачуваності під час перегляду футболу.

Раніше за подібне нагороджували Золотим м’ячем.