День Бабака. Чому чергова тренерська відставка не змінить Динамо

Усе потрібно робити вчасно, інакше постійно виправдовуватимешся або надолужуватимеш втрачене. Банальне, дуже банальне неписане правило, проте динамівські власники про нього, схоже, ні слухом, ні духом. Тому й змушені весь час надолужувати, а виправдання для них стали настільки надмірною та зжитою темою, що вони вже й перестали червоніти. А який сенс?

Посміятися б зараз, хоч би на кутні зуби. Нещиро так посміятися, зло. З глузуванням. І неодмінно дозволити собі нагадати - мовляв, а я ж говорив, я ж із першої хвилини призначення цього тренера (прізвище можна підставляти будь-яке за останні років сім) стверджував, що це до добра не приведе, а то й зовсім стане провалом.

Але динамівські брати завзято, вперто, непохитно мають намір або довести ситуацію до абсурдного абсурду, коли призначати на вакантну посаду головного тренера доведеться, за відсутністю інших варіантів, нинішнього динамівського голкіпера під прізвищем Суркіс, або ж довести клуб до ручки, коли команда цього клубу буде міцним ноунеймом на рівні ЛНЗ чи «Епіцентру», вибачте мені за таке порівняння. Це я перепрошую у ЛНЗ та «Епіцентру», якщо що.

А що ще можна думати з цього приводу? Одна лише нісенітниця в голову і лізе. А як вона може не лізти, якщо те, що відбувається в київському клубі – це і є нісенітниця, і нісенітницею поганяє.

Хоча хто я такий, щоб таке говорити про найкращу команду країни, і в цьому випадку я зовсім без глузування. Колись я вболівав за цю команду. Досі перед очима переповнений НСК «Олімпійський» під час першого півфінального матчу Ліги чемпіонів проти «Баварії» - того пам'ятного матчу, коли динамівці могли забезпечити собі фінал, але «побоялися самих себе», - як скаже після того матчу незабутній Лобановський.

«Побачити «Динамо» у фіналі Ліги чемпіонів - і померти», - ці слова, написані білою фарбою на сірому фасаді того, ще старого «Олімпійського», теж у мене перед очима.

Що ж, мабуть, доведеться жити вічно, бо нинішньому «Динамо» не те що у фінал, йому зараз навіть до основного раунду ЛЧ не пробитися.

А ще я згадую Григорія Суркіса під час перебування президентом ФФУ. Багатьом він крові попив тоді, але був дуже ефективним главою ФФУ. А які він «багатоходівки» провертав – досі згадую з розчуленням, хоч і був його позаштатним критиком.

І що, чорт забирай, змінилося з того часу? Так, незабутнього Валерія Васильовича вже немає, але незабутній Григорій Михайлович живіший за всіх живих!

Тоді може собака інакше порився? Може, у динамівських братів замало грошей? У сенсі на нові трансфери? Та теж не те. Такого собі Кеассе Ба з «Лозанна-Уші» нещодавно купили за більш ніж два мільйони євро, а на трансферах Брагару та Яцика заробили чотири мільйони. Отже, проблема не в цьому.

То в чому ж тоді, Господи? Адже й сліпий бачив, що Костюк не тягне. Не тренер він для першої команди. Так буває: чудовий наставник для дубля, а для основи - поганий наставник. Раз облажався, два, три. Терплять, бо нікуди подітися, адже з самого початку було в молоко. Потрібно ж дати тренеру самостійно провести міжсезонну підготовку, закласти, так би мовити, фундамент.

Заклав. Провал у єврокубках. Провал у чемпіонаті. Якраз пауза перед тривалою паузою для збірних – саме час поміняти, подякувавши за терпіння та старанність. Та ні, вирішили далі тягнути. А чом би й ні, адже виправдовуватися все одно вже не потрібно, як відчайдушному двієчнику в школі. Усі і так знають, що з нього нічого вже не витягнеш.

І ось черговий провал, вже і пальці для ніг можна застосовувати для рахунку, і динамівські брати нарешті дозріли для різкого рішення. Костюка відправлено у відставку. Його асистента Кендзьорека призначено виконувачем обов'язків.

Напевно, Кендзьореку дадуть можливість завершити календарний рік на чолі. Той, напевно, вже на першій своїй прес-конференції заявить, що команда не готова, насамперед фізично, і попросить дати йому час для усунення недоліків, а водночас команда кілька разів програє якомусь заштатному аутсайдеру.

Далі Кендзьорек наб'є руку, його підопічні підтягнуть «фізику» й особливо «стандарти», і йому дозволять самостійно готувати команду під час зимового антракту.

Не виключено, що у команді з'являться нові гравці. На кшталт Кеассе Ба. І на морально-вольових чи ще на чомусь «Динамо» фінішує у зоні єврокубків. Ура, молодці, йдемо правильною дорогою до святкування сторіччя клубу.

Але як тільки почнеться новий сезон, команда попливе, і її новий тренер, хоч би хто їм був, теж. І все потім почнеться по-новому, але з того самого місця, як у тому пам'ятному фільмі «День бабака».

І вибратися із цього замкнутого кола – не судьба. Чому? Та хрін його знає! Начебто й аж ніяк не дурні люди керують «Динамо», але їм чомусь не дано зрозуміти, що таке добре, а що таке погано в контексті футбольного клубу, і що за вікном уже не 1999-й, а 2026-й, і що по клацанню пальця чемпіонами вже не стають, і що суперники вже давно обидва, і що суперники вже давно обскакали, двічі випередивши на колі, і що потрібен серйозний скаутський відділ, і що потрібна серйозна клубна вертикаль, і що потрібен спортивний і генеральний директор, і що потрібно, врешті решт, зняти корону і подивитися на те, що відбувається з боку, або хоча б почути, що говорять уболівальники та просто розумні люди.

Хоча про що я? Все одно все лишиться так, як і є. Як і було. «На цвинтарі розстріляних ілюзій уже немає місця для могил»…