Хет-трик у меншості. Полісся переграло Динамо у вогняному матчі

У дев'ятому турі української Прем'єр-ліги житомирське «Полісся» на своєму полі приймало київське «Динамо».

Центральний матч туру, протистояння двох амбітних колективів, яких останніми сезонами пов'язує не лише турнірна боротьба, а й ціла колекція яскравих, емоційних, а подекуди й скандальних футбольних історій. Зустрічі цих команд давно перестали бути пересічними подіями чемпіонату, і чергове побачення в Житомирі обіцяло продовжити цю традицію. Однак навряд чи хтось із уболівальників, які зібралися на трибунах, міг уявити, який неймовірний сценарій приготував для них футбольний день. Сценарій, який, мабуть, не наважився б написати навіть найсміливіший драматург.

А починалося все для господарів гірше нікуди. Уже на п'ятій хвилині Олег Кудрик припустився фатальної помилки під час виходу з оборони. Голкіпер спробував знайти передачею партнера, однак Бражко прочитав його задум, перехопив м'яч і опинився сам на сам із воротарем. Кудрик зумів відбити удар, перевівши м'яч на кутовий, і на мить здалося, що неприємності для «Полісся» залишилися позаду. Але футболісти «Динамо» чомусь не поспішали заспокоюватися, наполегливо звертаючи увагу арбітра на дії голкіпера. Повтор розставив усе на свої місця – Кудрик зіграв рукою за межами штрафного майданчика. Червона картка. Беззаперечна й безжальна.

П'ять хвилин на табло, а житомиряни вже опинилися над прірвою. Руслану Ротаню довелося екстрено перекроювати плани, проводити дві заміни, випускати Волинця та перебудовувати команду з акцентом на оборону. Для «Динамо» ж усе виглядало подарунком долі. Майже весь матч у більшості, суперник деморалізований, трибуни розгублені. Здавалося, киянам залишалося лише грамотно скористатися такою щедрою перевагою.

І спочатку все справді розвивалося за найбільш очевидним сценарієм. Гості додали в русі, почали частіше з'являтися біля чужого штрафного майданчика, а на 19-й хвилині зуміли відкрити рахунок. Шапаренко виконав подачу з кутового, Михавко виграв боротьбу на другому поверсі та відправив м'яч у сітку. До двадцятої хвилини «Полісся» поступалося 0:1, до того ж залишившись удесятьох. Похмурішу картину для господарів намалювати було практично неможливо.

Але є у футболі речі, які не пояснити ані тактичними схемами, ані сухими цифрами статистики. Є характер. Є гордість. Є небажання схиляти голову навіть тоді, коли обставини буквально притискають тебе до газону. І саме ці якості «Полісся» вже неодноразово демонструвало в нинішньому сезоні, зокрема в переможному протистоянні із «Шахтарем». Житомиряни не збиралися перетворюватися на статистів на власному стадіоні.

На 26-й хвилині господарі отримали право на кутовий. Андрієвський виконав подачу, Краснопір злетів над захисниками та потужним ударом головою спрямував м'яч у ближній кут. Нещерет виявився безсилим. 1:1! І трибуни, які ще зовсім недавно перебували в заціпенінні, знову ожили. Виявляється, навіть удесятьох можна не просто чинити опір, а й змушувати грізного суперника нервувати.

ФК Полісся

Утім, невдовзі футбол відійшов на другий план. У Житомирі пролунала повітряна тривога, яка змусила команди вирушити до укриття. На щастя, пауза виявилася відносно нетривалою, і приблизно за пів години гра відновилася. Цікаво, що після вимушеної перерви саме «Полісся» виглядало енергійнішим. Краснопір знову опинився на вістрі атаки після стандартного положення, але цього разу Нещерет продемонстрував чудову реакцію та врятував гостей.

На перерву команди вирушили за нічийного рахунку. І якби не знати про події перших хвилин, за статистикою навряд чи можна було б здогадатися, що одна з них практично весь тайм провела в меншості. За ударами, кутовими та іншими показниками на полі спостерігалася майже рівна боротьба. «Полісся» не просто пережило початковий шок – воно зуміло пристосуватися до обставин і нав'язати киянам абсолютно незручний футбол.

Після перерви від «Динамо» чекали зовсім іншого. Усе-таки йдеться про одного з грандів українського футболу, команду, яка зобов'язана вміти користуватися подібною перевагою. Так, футбол – не хокей, де гра в більшості практично гарантує тривалу облогу чужих воріт. Але коли в тебе є зайвий футболіст, якісні виконавці та цілий тайм попереду, ти повинен знаходити способи розкривати оборону суперника.

Однак кияни немов загубили інструкцію до власної гри. Вони доходили до підступів штрафного майданчика й ніби впиралися в невидиму стіну, не розуміючи, що робити далі. Пономаренко пробив вище воріт, Шапаренко перевірив Волинця ударом здалеку, але голкіпер спокійно забрав м'яч. Ось, власне, і вся гострота гостей у дебюті другої половини. Володіння м'ячем не перетворювалося на загрозу, а чисельна перевага залишалася красивою цифрою в протоколі.

І поки «Динамо» намагалося розібратися у власних футбольних думках, господарі готували наступний удар. У середині другого тайму Нещерет невдало зіграв на виході після кутового, порушивши правила. Арбітр вказав на одинадцятиметрову позначку. До м'яча підійшов Краснопір. Жодного тремтіння в ногах, жодної тіні сумнівів – упевнений удар, і м'яч знову опинився в сітці київських воріт!

2:1! Житомирський стадіон вибухнув від захвату. Те, що ще зовсім недавно здавалося боротьбою за футбольне виживання, раптово перетворилося на історію про неймовірне повернення. «Полісся» не просто відігралося – воно вийшло вперед, продовжуючи грати вдесятьох проти київського «Динамо»!

ФК Полісся

Лише після цього гості, наче розбуджені холодним душем, нарешті згадали, що матч потрібно рятувати. Гра помітно пожвавилася, а Ба, який вийшов на заміну, додав атаці свіжості та гостроти. Практично відразу після пропущеного м'яча він отримав чудову нагоду відновити рівновагу, але з відстані близько п'ятнадцяти метрів не зумів влучити в ціль. А ще за кілька хвилин настав зірковий час Волинця. Голкіпер спочатку відбив небезпечний удар Дубінчака, а потім якимось неймовірним чином устиг підвестися й упоратися з добиванням Ба. Подвійний порятунок, який за своєю цінністю цілком міг зрівнятися із забитим м'ячем.

Здавалося, тепер «Поліссю» потрібно лише вистояти. Зціпити зуби, зібратися в єдиний оборонний кулак та втримати здобуту потом і кров'ю перевагу. Але в цього вечора були зовсім інші плани. А в Ігоря Краснопіра залишалося ще одне, найгучніше слово.

Михайліченко виконав передачу, яку впору заносити до підручників футбольного мистецтва. Краснопір вискочив сам на сам із Нещеретом, однак становище нападника було далеко не ідеальним. Гострий кут, голкіпер, який стрімко скорочував дистанцію, мінімум часу на ухвалення рішення. Але Ігор знайшов вихід там, де багато хто побачив би глухий кут. Ледь помітним, напрочуд тонким дотиком він спрямував м'яч повз воротаря – і той покотився в сітку!

3:1! Хет-трик Краснопіра! І ось тут слова справді починають програвати емоціям.

Те, що відбувалося на трибунах житомирського стадіону, було справжнім футбольним божевіллям. Люди схоплювалися зі своїх місць, кричали, обіймалися, не вірячи власним очам. Їхня команда, яка вже на п'ятій хвилині залишилася в меншості, а до двадцятої поступалася в рахунку, забила три м'ячі поспіль. І не кому-небудь, а київському «Динамо»! Це був не просто третій гол. Це був емоційний вибух, кульмінація історії, у якій відчай поступово поступився місцем надії, надія перетворилася на віру, а віра – на справжнє футбольне диво.

Для киян цей м'яч став нокаутувальним ударом. До фінального свистка залишалося ще близько п'ятнадцяти хвилин – часу більш ніж достатньо, щоб спробувати змінити перебіг подій. Але «Динамо», схоже, програло цю зустріч не лише на табло, а й психологічно. У рухах футболістів читалася розгубленість, в атакувальних діях – безпорадність, а в командній грі – цілковита відсутність колишньої впевненості. Ба більше, часом саме «Полісся» виглядало свіжішим і гострішим, знаходячи сили для швидких випадів навіть після такого виснажливого протистояння.

Уже в компенсований час матч знову перервала повітряна тривога. До завершення залишалося якихось дві хвилини, але командам знову довелося залишити поле. Ця вимушена пауза стала останньою зупинкою на шляху до історичного фіналу. Коли футболісти повернулися, змінити що-небудь гості вже не зуміли.

Фінальний свисток зафіксував не просто перемогу «Полісся» з рахунком 3:1. Він підбив риску під одним із тих матчів, заради яких люди й закохуються у футбол. Матчів, у яких руйнуються прогнози, перестають діяти звичні футбольні закони, а людський характер виявляється сильнішим за будь-які обставини.

«Полісся» подарувало своїм уболівальникам день, який вони згадуватимуть роками. Руслан Ротань і його команда пройшли шлях від катастрофи перших хвилин до справжнього тріумфу. А Ігор Краснопір вписав своє ім'я в історію цього протистояння хет-триком, цінність якого неможливо виміряти лише трьома забитими м'ячами.

Сьогодні «Полісся» майже весь матч грало в меншості. Але за характером, самовіддачею та бажанням перемогти житомирян на полі було набагато більше, ніж одинадцять. І саме тому ця перемога вийшла по-справжньому великою.

УПЛ. 9-й тур

«Полісся» – «Динамо» – 3:1

Голи: Краснопір, 26, 68 (пен.), 76 – Михавко, 19

Попередження: Майсурадзе, 45, Араухо, 45, Михайліченко, 50 – Дубінчак, 40, Рубчинський, 53, Нещерет, 67.

Вилучення: Кудрик, 5 (гра рукою за межами штрафного)

«Полісся»: Кудрик, Майсурадзе, Чоботенко, Сарапій, Михайліченко, Араухо, Леандро (Краснічі, 8), Андрієвський (Бабенко, 60), Брагару (Крушинський, 60), Велетень (Волинець, 8), Краснопір (Гайдучик, 80).

«Динамо»: Нещерет, Сич, Кендзьора, Михавко, Дубінчак, Бражко, Волошин (Ярмоленко, 71), Рубчинський (Михайленко, 83), Шапаренко (Лонвейк, 58), Кабаєв (Ба, 58), Пономаренко.

Стадіон: «Центральний» (Житомир)

Арбітр: Максим Козиряцький