Футбол поблизу ворога. Як проходить Перша ліга на прикордонні?

З початком повномасштабного вторгнення рф Сумська область прийняла на себе ледь не найбільший удар руйнівної сили ворога і продовжує його приймати. Втім, попри це життя тут продовжується, і футбол – не вийняток. Sport.ua бере вас з собою у подорож до Тростянця, який вимушено став центром футбольного життя Сумщини.

Саме це місто з осені 2025 року, окрім однойменної команди, стало домівкою і для сумської «Вікторії». Після введення сегрегації тривог по районах тут, а конкретніше у Охтирському районі, стало значно легше з тривогами, тож і ймовірність зіграти матч протягом однієї доби набагато вища.

Перший сезон після повернення до професійного футболу «Вікторія» проводила у Сумах, але погіршення безпекової ситуації змусило сумʼян шукати собі інший стадіон замість красеня «Ювілейного»: спочатку ним став «Колос» у Борисполі, а з вересня 2025 року – стадіон імені Володимира Куца у Тростянці.

Саме тут і пройде матч 12-го туру Першої ліги з «Черніговом» – ще однією командою, яка доволі часто страждає від тривог.

Вийшовши з автобусу (залізничне сполучення, особливо на Сумщині наразі пунктуальністю не вирізняється, тому їдемо автобусом, щоб точно не спізнитись на матч), одразу видно шрами, яких Тростянець зазнав під час російської окупації у лютому-квітні 2022 року: від колись красивої привокзальної площі не лишилось і сліду, залізничний вокзал частково пошкоджений, а автовокзал і геть зруйнований.

Утім, місто з населенням у 40 тисяч людей досі має свою вагу, адже тут все ще функціонує фабрика Mondelez, що виробляє каву, крекери та солодощі відомих марок. Хоч вона і теж зазнає ворожих атак, як і будь-яке велике підприємство в Україні.

Саме біля неї і знаходиться стадіон, до якого ми вирушаємо. Названий іменем видатного олімпійця та земляка Володимира Куца, він, звісно, вирізняється аскетизмом, але на пфлівські умови і цього достатньо: все одно навряд хто дозволить грати УПЛ на Сумщині, тому і чогось більшого тут не треба.

Під час окупації Тростянця постраждала і арена: отвори чи-то від влучань, чи-то від куль досі видно на фасаді стадіону. Але косметичні вади не є на перешкоді. Навпаки, вони підкреслюють, через що довелось пройти і арені, і місту, щоб сюди повернувся великий футбол.

Сам матч з турнірної очки зору не те щоб принциповий: «Вікторія» до гри була перша, а «Чернігів» – 14-й, а команди розділяли аж 11 очок. Утім, сумʼяни і так втратили багато очок, щоб продовжувати їх втрачати і могти вільно лишатись лідером.

«Чернігів» ж у попередньому турі одержав перемогу у Івано-Франківську 1:0, тож підопічні Андрія Поляниці у разі перемоги підвищувалися б на 13-те місце.

Попри скромні умови та дощовий жовтень, газон у Тростянці доволі пристойний. Звісно, не ідеальний, але і бували газони у Першій лізі і гірші.

Розпочався матч рівно об 11:00 – не сказати б, що рідкість для Охтирщини, але все ж інколи дивує, що і на прикордонні матч може початись вчасно. І почався він стрімко, вже на початку «Вікторія» зусиллями Матвія Харченка відкрила рахунок, але господарі недовго вели.

Уже на 18-й хвилині рахунок став 1:1 – Андрій Новіков зрівняв цифри на табло. Утім, за три хвилини сталась подія, яка порушила першочерговий план чернігівців: «хайповий» Максим Татаренко отримав пряму червону за грубий фол і залишив свою команду в меншості.

Його змінник, Денис Герасименко доволі непогано давав собі раду, беручи удари Руслана Дедуха зі штрафних і впоравшись з дальнім та доволі підступним ударом Станіслава Шарая.

«Вікторія» у більшості, звісно, володіла перевагою, яку реалізувати у гол за підсумками першої половини не змогла. Натомість, «Чернігів» дуже гарно огризався і міг взагалі вийти уперед, але удар дивом розминувся з воротами. На перерву команди пішли за нічийого рахунку 1:1.

Уже на початку другого тайму Валерій Рогозинський вискочив віч-на-віч з воротарем, але чемпіон світу U-20 Владислав Кучерук «Вікторію» від пропущеного голу врятував. Саме «Чернігів», як не дивно, володів ініціативою, що породило питання у тих, хто дивився матч поруч зі мною: «так а хто грає у меншості?».

А згодом сталось пенальті, яке з висоти трибуни стадіону в Тростянці однозначно оцінити не вдалось.

Навіть спостерігачу арбітражу, поруч з яким я дивився матч, довелось щонайменше тричі відмотати цей епізод у трансляції, щоб оцінити рішення арбітра Віталія Маляра. Утім, сталось як сталось, адже у Першій лізі VAR нема, а про заявлену перед початком сезону систему відеопідтримки нічого не чути, тож рішення вже не скасуєш.

До мʼяча підійшов Владислав Хамелюк, і він впевнено впорався з ударом – рахунок став 2:1 на користь «Вікторії». Сумʼяни взяли ініціативу в рахунку, але на полі все і далі було рівним.

Емоційний Андрій Поляниця намагався завести свою команду, але в підсумку все завершилось для нього поразкою – «Вікторія» перемогла 2:1. І так, матч пройшов узагалі без тривог, з чого потім наставник «Чернігова» дуже порадів у післяматчевому коментарі.

Після матчу футболісти обох команд радо фотографувались з дітлахами – це юні гравці сумської «Барси», яких привезли на поєдинок. Особливу увагу вони приділили Олександру Чернову, за право сфотографуватись з яким дітлахам довелось аж боротись.

Такі приємні кадри вселяють оптимізм у те, що, навіть у, здавалось, мертвій зоні життя продовжується. У тому числі – футбольне і навіть на рівні другого за силою українського дивізіону.