Шахтар проти АЕК: політ нормальний, але дуже далекий

АЕК виявився дуже організованою і дуже кусючою командою. Не дарма ця команда наразі вважається найкращою в Греції. Та й не програвали афіняни ще нинішнього сезону. У сенсі до гри з «Шахтарем». Тож перемога чемпіона України у цьому сенсі вдвічі приємніша.

Хоча якщо перерахувати всі небезпечні моменти, створені біля воріт Різника, то й гіпотетична нічия теж могла б бути закономірним підсумком цього протистояння. Проте Різник цього разу зіграв значно краще, ніж у своїй останній грі за збірну України.

Сподобалося, що в цьому поєдинку обидві команди намагалися грати у футбол, і в обох команд це місцями виходило. Греки не закрилися, навпаки, намагалися грати у свою гру, намагалися грати з позиції сили. Приємно, що «Шахтар» витримав і непоганий темп, запропонований опонентом, і його відчутний пресинг.

А ще сподобалося, як «Шахтар» вибігав у атаки. І у зв'язку з цим хочеться віддати належне Педріньйо: дуже вчасно він оговтався від травми.

Обов'язково треба віддати належне й Арді Турану за його заміни. Особливо на тлі попередніх дивацтв турецького фахівця з цього приводу. Гравці, що вийшли на поле, помітно посилили гру, а Мендоса до того ж забив ефектний гол.

Та й за функціональну готовність нашої команди також хочу віддати належне тренерському штабу. Адже зазвичай як було: «Шахтар» активно діє в першому таймі, ну максимум – в першу годину гри, а потім «Шахтар» помітно втомлюється, чим і користувалися опоненти.

Поки що виходить якраз навпаки. В обох поєдинках ЛЧ «гірники» помітно додавали й у русі, і в активності після 60-65 хвилини.

За фактом підсумковий рахунок не тільки налаштовує на дуже оптимістичний лад, а й дає підстави стверджувати, що команда, яка перемогла, змогла перемогти і впевнено, і закономірно, і з запасом, хоча насправді це зовсім не так. Ну, як мінімум, просто не так.

Повторюся ще раз про те, що було сказано вище: якби АЕК реалізував усі свої моменти, то могла бути як мінімум нічия, але АЕК свої моменти не реалізував, і особисто я разом із Педріньйо найкращим гравцем матчу вважаю Різника, а також стверджую про не найкрутішу кваліфікацію гравців атаки грецького чемпіона.

Проте вкотре хочу відзначити помилки захисту «Шахтаря». Чемпіон України візуально просто створює моменти біля чужих воріт, але так само просто дозволяє супернику створювати моменти біля своїх воріт, і в такому випадку не дуже важливо, як називається цей суперник – ПСВ, «Харків», «Верес» чи АЕК: роботи у Різника завжди більше, ніж достатньо.

З цим напевно потрібно щось робити, бо, при всій повазі до грецької команди, до грандів європейського футболу її складно віднести, а ось гранди європейського футболу, з якими «Шахтар» має зустрітися далі, напевно реалізують свої моменти біля воріт «Шахтаря» - з тієї простої причини, що атака в цих грандів навряд чи поступається за кваліфікацією атаці «Шахтаря», а оборону «Шахтаря» за кваліфікацією перевершує в рази.

Тому мені дуже тривожно за майбутні матчі «Шахтаря» проти «Інтера», «Реала», «Спортинга», «Лейпцига» і навіть «Фенербахче», оскільки атака цих команд навряд чи довго панькатиметься з Матвієнком і компанією.

Тепер про те, що не дуже сподобалось. На всі номінально домашні матчі у нинішній Лізі чемпіонів нашій команді доведеться діставатися довше, а подекуди значно довше, ніж на виїзні поєдинки. І це проблема, яку поки що у клубі виставляють, як досягнення. Мовляв, Лондон – столиця європейського футболу і таке інше.

Я розумію, що Ринату Ахметову треба вигуляти свій парадний костюм, а вигулювати приємніше у «футбольній столиці Європи», ніж в умовних Кракові чи Кошице.

Але ця, здавалося б, лицьова сторона медалі все одно матиме свій зворотний бік. Втома від довгих перельотів у команди все одно накопичиться, і я зовсім не здивуюся, якщо на тлі накопиченої втоми команда почне втрачати очки в чемпіонаті, і Туран зрештою ризикне назвати речі своїми іменами.

Так, втома б все одно накопичувалася, навіть якби «Шахтар» проводив матчі ЛЧ на польському кордоні. Але ж ми знаємо, що на такому рівні важлива кожна дрібниця. І якщо можна заощадити десятки годин (про фунти стерлінгів я зараз не говорю) для відпочинку команди або для підготовки до інших матчів, то навіщо ними нехтувати так відверто?

А ще не дуже сподобалися одразу семеро бразильців у стартовому складі «Шахтаря». Я аж ніяк не обстоюю жорсткість ліміту на легіонерів, особливо в цей важкий час, але що стосується донецької команди, то в мене склалося стійке враження, що наразі «Шахтар» перетворюється на «бразильці та інші».

Так, грати в основі має найсильніший, хто б ним не був. Але якщо в команді зібрано бразильців на півтора складу, і за більшість із них сплачено серйозні гроші, то так чи інакше доведеться саме їх ставити до складу, адже вибору то й немає. А це вже перебір, як на мене.

Але щоб не здаватися буркотуном, закінчити хочу таки на мажорній ноті. Мені хоч справді тривожно за наступні матчі «Шахтаря» у ЛЧ, і я контурно пояснив, чому, проте за два перші поєдинки у цьому турнірі команда заслужила на похвалу. Команда залишається у грі, команда взяла «свої очки», команда тягне наш рейтинг, і це, мабуть, поки що найголовніше.