СІМЕОНЕ: «Для того, щоб увійти в історію клубу, потрібен інший рівень»

Головний тренер «Атлетіко» Дієго Сімеоне поспілкувався зі ЗМІ після переможного матчу восьмого туру Ла Ліги проти «Алавеса» – 2:1.

– Наскільки важливо, що навіть захисники забивають голи?

– Завжди важливо, щоб гол забив будь-хто, головне – щоб він був. Окрім голів Грімальдо та Ромеро, у першому таймі команда провела хороший матч, намагалася діяти різними способами, добре стримувала атаки суперника та створювала хороші комбінації. Ми залишилися за рахунку 1:1 після пенальті, і нам здавалося, що це замало з огляду на те, що ми робили на полі.

У другому таймі вони дуже добре захищалися, діяли організовано. Матч тривав, а ми продовжували наполягати, використовуючи Баену, Кан Ін Лі, Джуліано, Серлота, Хуліана… Після вилучення стало ще складніше, адже суперник почав грати ще глибше в обороні. Здається, що все простіше, коли в них на одного гравця менше, але суперник стає уважнішим, а тобі потрібно знаходити вільні зони. Ми шукали можливості всіма способами. Гол говорить сам за себе: Баена виконує подачу, а Ганцко та Ромеро вриваються до штрафного майданчика й приносять нам перемогу, якої ми хотіли та потребували.

– Чи можете ви спокійно зітхнути після цього результату?

– Коли робиш усе правильно, то маєш більше шансів на перемогу, але іноді навіть дуже хороша гра не дозволяє виграти. Як у першому таймі: ми діяли дуже добре, але пропустили гол, який міг би бути в іншому матчі, хоча пенальті справді був. Таке трапляється. Потрібно намагатися й надалі грати так, як ми провели другий тайм, і якомога краще розподіляти ігровий час футболістів, щоб вони приносили користь. Ми поступово додавали команді нові можливості.

– Що вам найбільше сподобалося в команді?

– Реакція всіх, хто вийшов на поле, – усіх 16 гравців, які взяли участь у матчі. Кожен прагнув досягти того, чого ми хотіли. Ми підготувалися до матчу саме так, як він і проходив, дотримувалися нашої ідеї, і все вдалося, адже ми забили гол. Якби ми зіграли внічию, наші слова не надто відрізнялися б, хоча перемога, звісно, надає всьому більшої ваги.

– Що змінилося в таких матчах, які в інші роки не вдавалося вигравати?

– Можливо, ця інерція… Пам’ятаю матч, у якому ми перемогли завдяки голу Суареса біля дальньої стійки… Не пригадую, щоб ми спокійно вигравали тут. Завжди було важко, а «Алавес» завжди добре грає та створює нам багато проблем. Команда діяла з наміром атакувати й перемогла.

– Скільки ще потрібно команді, щоб досягти свого максимуму?

– Я й надалі вважаю, що ми перебуваємо на етапі становлення, намагаємося знайти правильний підхід до гравців, які адаптуються до «Атлетіко» та розуміння того, що потрібно робити, аби залишити слід в історії клубу. Для гри в «Атлетіко» потрібен один рівень, а для того, щоб увійти в історію клубу, – інший. Сподіваюся, ми зможемо рухатися цим шляхом.