Скандал у збірній Португалії. Повний текст заяви Кріштіану Роналду

6 жовтня португальський форвард Кріштіану Роналду відреагував на скандал, який супроводжує його після рішення залишити розташування збірної.

У зіркового форварда виник конфлікт із коучем збірної Португалії Жорже Жезушем.

41-річний утболіст розповів в офіційній заяві на шести сторінках про обставини, пов’язані з останнім збором національної збірної.

Читайте також:

Демарш Кріштіану Роналду в збірній Португалії. Усі подробиці

Повний текст заяви Кріштіану Роналду

Як і обіцяв, я вирішив розповісти від першої особи й прямо про обставини, пов’язані з останнім збором національної збірної.

Після чемпіонату світу 2026 року я підготував листа до португальців, який досі зберігаю, зі словами, які хочу їм сказати коли остаточно залишу нашу команду.

Наприкінці змагань, ще під час зворотного перельоту зі Сполучених Штатів, президент Федерації попросив мене й наполегливо переконував обміркувати рішення піти, оскільки FPF хотіла, щоб я залишився. Одразу після цього він попросив мене висловити думку щодо кандидатури нинішнього головного тренера збірної, яку розглядав поряд з іншими кандидатами, імен яких мені не назвав. Я відповів президенту Федерації, що, на мою думку, це був би правильний вибір.

Тому в день представлення нинішнього головного тренера я щиро зрадів цьому вибору. Це був правильний варіант, що підтверджують результати.

Через кілька днів я отримав перший контакт від нового головного тренера національної збірної. Він сказав, що хотів би особисто зі мною зустрітися. Я погодився, і ми домовилися про зустріч наприкінці моєї відпустки. Ми зустрілися у Футбольному місті, де мій клуб проводив передсезонний збір.

Того дня головний тренер сказав мені, що розраховує на мене і що моя присутність є важливою для його проєкту. Він одразу представив план моєї участі. Він сказав, що я зіграю в першому та останньому матчах, а з міркувань фізичного навантаження він завжди проводитиме по три-чотири заміни за матч.

Тоді він припустив, що я можу не їхати зі збірною до Норвегії та Данії. Він запропонував мені зіграти в першому матчі й залишитися в Португалії, а потім знову приєднатися до команди перед матчем на Драгау. Я негайно відхилив цю пропозицію. Мені здавалося очевидним, що я не можу на неї погодитися. Те, що я не грав би у виїзних матчах, не означало б, що я перестав би бути капітаном нашої команди. Такий привілей залишитися в Португалії не був би хорошим прикладом. Зрештою головний тренер погодився з моїми аргументами.

У цій розмові також брав участь Сімау Коутінью, спортивний директор Аль-Насра, людина, якій нинішній головний тренер звітував протягом усього минулого сезону і яка була одним із відповідальних за його призначення в клуб у 2025 році.

Напередодні початку збору головний тренер на своє прохання приїхав до мене додому в Лісабон, щоб знову поговорити зі мною. Розмова була спокійною, і всі принципи, узгоджені в серпні, залишилися чинними. Я зіграв у матчі на Алваладе і, попри заміну, не створював жодних проблем. Я власноруч передав капітанську пов’язку Бруну Фернандешу, навіть не уявляючи, що це можуть бути мої останні кроки як гравця та капітана національної збірної.

Для мене найважливішим того дня була наша перемога. Перемагати завжди приємно, а в Португалії та заради своєї країни – ще приємніше.

В обідню пору в день матчу в Норвегії один із помічників головного тренера підійшов до столу, за яким обідала команда, і повідомив мені, що тренер хоче зі мною поговорити. На мій превеликий подив, головний тренер запитав, чи готовий я зіграти 30 хвилин. Я був повністю зосереджений на фізичному відновленні, як завжди, перебував разом із партнерами по команді й думав, що того дня не гратиму. І не мав із цим жодних проблем.

Це прохання не входило до мого плану фізичного відновлення та тренувань, адже я мав зіграти лише 4 жовтня на Драгау, але, звісно, я погодився. Він відповів, щоб я тоді був готовий, оскільки зіграю 30 хвилин.

Решту всі знають. Я розминався від перерви, спостерігав, як минають хвилини, але мене так і не випустили на поле.

Головний тренер не дотримав свого слова.

Після матчу я лише хотів, щоб усе завершилося перемогою, і хотів побути на самоті. Я не підійшов привітати вболівальників. Це була помилка, відповідальність за яку лежить виключно на мені й якої не мало статися.

Я перепрошую португальців, які так палко підтримували нас на стадіоні, перепрошую вболівальників, а також усіх, хто приїхав туди подивитися на мене, хоча й не є португальцем, і кого я міг розчарувати.

Через 48 годин відбулася розмова за моєї участі, за участі головного тренера та Сімау Коутінью, оскільки саме він супроводжував наші розмови в серпні. Це був глибокий і дуже відвертий момент, без жодних фільтрів.

Ми погодилися, що є лише один спосіб завершити цю «справу»: головний тренер мав повторити те, що щойно сказав мені наодинці, у присутності Сімау Коутінью, але вже в пресцентрі.

Домовленість була простою: головний тренер мав розпочати пресконференцію з цієї теми, щоб спробувати закрити питання, розповівши правду. Він мав сказати, що я ніколи не просив випускати мене на певну кількість хвилин, що саме він і ніхто інший запропонував мені план на цей збір, а також що було помилкою змусити мене розминатися, а потім не випустити на поле. І що, якби така ситуація повторилася, він більше цього не робив би.

Ми завершили зустріч тим, що головний тренер попросив мене обійнятися, пообіцявши сказати на пресконференції те саме, що щойно сказав мені, і запевнивши, що питання буде вичерпано.

Я не мав грати в Данії, натомість мав зіграти в матчі на Драгау. Усе це відбувалося в присутності Сімау Коутінью, який постійно був свідком наших розмов.

На прохання головного тренера згодом відбулася відеоконференція за його участі, за участі Сімау Коутінью та Тіагу Кравейру, під час якої підсумували те, що ми обговорили. Було підготовлено короткий документ, який я особисто погодив і який, з мого відома, передали головному тренеру, як він і просив.

Пресконференція пройшла так, як усім відомо. Поведінка тренера зовсім не відповідала нашій зустрічі. Я почув висловлювання й агресивність, яких, на мою думку, не заслуговував, а також позицію в стилі «я хочу, я можу, я наказую», якої він ніколи, навіть віддалено, не демонстрував мені під час особистої розмови напередодні.

Нотатки, які я погодив, були такими:

«Вважаю важливим, адже це правда, дещо прояснити перед тим, як говорити про Данію.

1. Я особисто, без участі будь-кого іншого, запропонував Кріштіану план на цей спортивний сезон у національній збірній. Це була тривала й дуже хороша розмова.

2. Я знаю, наскільки він живе збірною та любить її, яке значення має у світі, а ще більше – яку вагу та позитивний вплив він має на національну команду протягом 24 років поспіль.

3. Кріштіану прийняв запропонований мною план.

4. Він ніколи не ставив під сумнів мої рішення. Він поводився зразково, був відданим і професійним.

5. До розробленого мною плану для нього не входив матч із Норвегією. Однак я відчув, що після першого матчу він зумів відновитися фізично, і попередив його, що, можливо, мені доведеться використати його. Кріштіану погодився.

6. Я припустився помилки, змусивши такого гравця, як Пеле чи Марадона, розминатися, а потім не випустивши його на поле. Якби сьогодні все повторилося, я б так не вчинив.

7. Щоб завершити цю тему: я хочу бачити Кріштіану в національній збірній. Ба більше, я хочу цього дуже сильно. На щастя, він також вірить у мене. Він повірив мені в Аль-Наср й вірить тут.

8. Щодо того, що він не привітав уболівальників. Ми вже поговорили про це. Людині, яка провела понад 230 матчів за збірну, я не читатиму лекцій про любов до Португалії. Це був момент розчарування, який нічого не перекреслює. Це гравець, який роздає найбільше автографів, робить найбільше селфі й приділяє найбільше уваги вболівальникам. Не вигадуймо проблем там, де їх немає. Коли ми незадоволені, то реагуємо. Ось і все».

Отже, у жодній із цих нотаток не йшлося про те, що головний тренер навіть просив у мене вибачення. Це був уже другий випадок, коли він не дотримав свого слова.

Я вирішив залишити розташування збірної, не чекаючи на чергове порушення обіцянки. Для мене правда досі є найважливішою річчю у стосунках між людьми. Навіть якщо правда, яку мені говорять, завдає болю.

До речі, під час розмови, яку я мав із президентом FPF та головним тренером уранці в день тієї пресконференції, я чітко дав зрозуміти – вони можуть це підтвердити, – що якщо вони не хочуть бачити мене там, то мають просто сказати про це. Їм достатньо було бути зі мною відвертими. Я б це прийняв і пообіцяв, що ми підготуємо щось красиве, як я й мрію, щоб це сталося, і ніхто не залишився б ображеним.

Пам’ятаю це так, ніби все сталося сьогодні. Вони одностайно відповіли, що ні. Що моє місце – у національній збірній.

Я ніколи, за жодних обставин, не втручався в жодне технічне чи тактичне рішення будь-якого тренера або головного тренера збірної за майже 25 років кар’єри. Я приймаю запропоноване мені, незалежно від того, краще воно чи гірше. Я поважаю рішення, але коли зі мною не дотримуються слова, я відчуваю, що мені не місце там.

Я також маю перепросити в партнерів по національній збірній за те, що залишив розташування команди. Попри абсолютну втрату довіри до слова головного тренера, що можуть підтвердити ті, хто був присутній під час цих розмов, я не повинен був цього робити. Відповідальність лежить виключно на мені.

Ще раз перепрошую в португальців, але порушення обіцянки має для мене визначальне значення. Я відчув, що відтоді моя присутність лише шкодитиме робочій атмосфері в команді, і зробив те, що завжди казав, що зроблю, якщо не відчуватиму себе корисним: зібрав речі й пішов.

Наслідки мого вчинку має оцінити й визначити покарання Португальська футбольна федерація. Я вважаю, що покарання не повинно мати жодних пом’якшувальних обставин. Я не звичайний гравець, я капітан команди, і це є обтяжувальною обставиною. Я вже попросив вибачення, але розумію, що вчинки мають мати наслідки. Кожен, хто працює у футболі так давно, як я, знає: незалежно від статусу кожного правила однакові для всіх.

У зв’язку з цим я багато чув розмов про прощальні матчі, про те, що мені потрібно гідно попрощатися і що Федерація хоче надати мені таку можливість.

Я навчився в житті, коли голодував і часто не мав нічого поїсти, що ніхто нічого нікому не дає просто так. Можу пообіцяти всім своїм уболівальникам, і особливо всім португальцям, що ми проведемо один або кілька прощальних матчів – для цього ще буде час.

Але коли я думаю про національну збірну, то насправді думаю про змагання. Саме про це я думав у день, коли мені повідомили про смерть батька. Я перебував на зборах нашої збірної й вирішив залишитися там до завершення матчу наступного дня. Заради своєї країни я зробив те, чого ніколи не зробив би заради жодного клубу.

Тож якщо я буду в хорошій фізичній формі, гратиму за свій клуб і, сподіваюся, забиватиму голи, після відбуття призначеного мені покарання я буду готовий, як був готовий завжди до сьогоднішнього дня, змагатися й перемагати разом із нашою національною збірною.

Повірте, це найчистіша правда.

Кріштіану Роналду, 6 жовтня 2026 року