Олександр Драмбаєв та його шлях від оренди в Маріуполі до збірної України

За кілька останніх років, якщо не сказати десятиліть, вболівальники збірної України звикли до того, що дебютантами національної команди часто стають футболісти, яких там раніше навіть особливо і не розглядали, але які раптом різко ставали гідними після свого трансферу до «Динамо» або «Шахтаря». Наприклад, скільки б важливих м'ячів за «Волинь», «Кривбас» чи «Ворсклу» не забив Василь Сачко, а свого шансу зіграти бодай пару хвилин у футболці національної збірної України він ніколи так і не отримав. Просто тому, що його так і не підписали ані «Шахтар», ані «Динамо», які традиційно знаходяться на видноті у тренерського штабу «синьо-жовтих» і є базовими командами для збірної.

Звичайно, приклади, коли у збірній України свій шанс отримував «хтось із провінції», також є. Найяскравіший та найактуальніший – опорний півзахисник Іван Калюжний, який пройшов через академії «Металіста» і «Динамо», але у головній команді країни опинився завдяки виступам за «Олександрію».

Однак у нинішньому складі збірної України, яка розпочинає новий сезон у Лізі націй, 28-річному Калюжному місця не знайшлося. Новий тренерський штаб «синьо-жовтих» на чолі з Андреа Мальдерою не побачив «вакансії» для Івана, зате викликав іншого новачка із вельми цікавим кейсом – 25-річного лівого фулбека ЛНЗ Олександра Драмбаєва, шлях якого у головну команду країни також виявився достатньо тернистим, але його нинішню там появу можна характеризувати як однозначно заслужену.

Олександр Драмбаєв є вихованцем запорізької школи футболу. У лавах місцевого «Металурга» він робив свої перші кроки на рівні ДЮСШ, поки у 2018-му не перебрався до академії «Шахтаря». Там Драмбаєв отримав можливість грати спершу у чемпіонаті U-19, а потім і в чемпіонаті U-21, проте для дебюту на професійному рівні Олександру, як і багатьом іншим вихованцям «помаранчево-чорних» тих років, довелося обирати шлях оренди через «Маріуполь».

У лавах приазовців Драмбаєв опинився в січні 2021 року. Тоді головним тренером «Маріуполя» був Остап Маркевич, котрий почав поступово інтегрувати юного новачка до складу першої команди клубу. Наставник одразу ж відзначив якість, яка дозволила Драмбаєву у сезоні-2021/22 стати гравцем основного складу – неймовірну працездатність.

«Драмбаєв – дуже швидкий, перспективний хлопець із гарними фізичними даними. Йому потрібен був час, щоб обкататися на найвищому рівні, але його працездатність підкуповувала», – казав тоді Маркевич-молодший.

Однак довести свій прогрес у «Маріуполі» до логічного завершення та, ймовірно, повернутися до «Шахтаря» у статусі футболіста, який претендує на місце у першій команді, Драмбаєв банально не встиг. Друга частина сезону-2021/22 в УПЛ так і не була зіграна через повномасштабну фазу російсько-української війни, що почалася у лютому 2022-го…

Війна фактично змусила «Маріуполь» припинити існування як повноцінний футбольний клуб, а Драмбаєв повернувся до «Шахтаря», але не розумів, про які кар'єрні перспективи йому можна замислюватися. Оренда у стані приазовців змінила його як гравця, зробивши більш дорослим та готовим до конкуренції на професійному рівні. Сам Олександр згодом зізнавався, що «Маріуполь» зробив його значно впевненішим у власних силах.

«Маріуполь» дав мені впевненість. Коли я тільки-но прийшов, було важко адаптуватися до швидкостей УПЛ після дубля «Шахтаря». Але тренерський штаб вірив у мене, давав ігровий час, навіть коли я помилявся. Там я зрозумів, що таке справжній дорослий футбол, де будь-яка помилка може коштувати очок», – заявляв Драмбаєв.

Незважаючи на те, що влітку 2022-го «Шахтар» пережив масштабну українізацію складу, Олександр Драмбаєв не залишився у клубі, а вирішив переїхати за кордон. Фулбек дуже хотів спробувати сили в іноземній лізі, зупинивши вибір на чемпіонаті Бельгії та тамтешньому клубі «Зюлте-Варегем».

«Зюлте-Варегем» – ідеальний клуб для подальшого розвитку мене як футболіста та як особистості», – казав Олександр.

Насправді, так і виявилося. У Бельгії український захисник зумів успішно адаптуватися та заграти у першій команді «Зюлте-Варегем» так, що через декілька місяців перебування там вже заговорив про бажання, щоб клуб викупив його контракт у «Шахтаря», утім цього не сталося. «Зюлте-Варегем» вилетів з елітного дивізіону за підсумками сезону-2022/23, і не мав фінансових можливостей домовлятися з «гірниками» стосовно придбання Драмбаєва.

«Бельгія навчила мене грати на зовсім інших швидкостях та бути атлетом. Там футбол набагато інтенсивніший, багато боротьби та бігової роботи. Я приїхав туди одним гравцем, а повернувся набагато сильнішим фізично. Крім того, це загартувало мене ментально, адже жити і грати самому за кордоном, коли у твоїй країні війна – це великий психологічний тиск», – підсумовував свій період у «Зюлте-Варегем» Драмбаєв.

Однак на українця, який добре проявив себе за кордоном, звернули увагу в Хорватії. Сезон-2023/24 Драмбаєв на правах оренди відіграв за «Осієк». У цій команді Олександру не вдалося проявити себе так добре, як у попередній, й отримувати ігрову практику із такою самою регулярністю, проте на те були вагомі причини – травми та пошкодження. Вони надзвичайно дошкуляли українському гравцю, котрий ледве встигав повернутися до складу і знову виграти конкуренцію, як незабаром вчергове опинявся «в гостях» у клубних ескулапів… Плюс до всього переходив Драмбаєв в «Осієк» до одного тренера, але через пару місяців того звільнили, а новий наставник вже не бачив українця у складі. Однак і це допомогло Олександру зробити правильні висновки й отримати гарний імпульс для подальшого розвитку кар'єри.

«Новий тренер підійшов до мене, ми поспілкувалися. Він сказав, що знає мої сильні риси, але наразі бачить тактичну схему інакше. Я ставлюся до цього професійно: моя справа – працювати на тренуваннях й доводити право на місце у складі», – говорив Драмбаєв.

Влітку 2024 року Олександр отримав можливість повернутися в Україну. Його до свого «Кривбасу» покликав Юрій Вернидуб, і Драмбаєв вирішив не втрачати такої нагоди. Плюс до всього криворіжці повідомили, що готові домовлятися із «Шахтарем» стосовно повноцінного викупу контракту фулбека, і це ще більше мотивувало молодого захисника.

«Дуже щасливий, що став гравцем «Кривбаса». Насамперед радий, що підписав із «червоно-білими» повноцінний контракт. Що знав про «Кривбас» перед трансфером? По-перше, тут сильний тренер. Коли я займався в Академії у Запоріжжі, то ми із хлопцями постійно бачили Вернидуба, котрий тренував «Зорю». Всім молодим футболістам дуже хотілося попрацювати із ним», – наголошував Драмбаєв.

Але затримався у Кривому Розі Олександр ненадовго – лишень на пів року. У Вернидуба Драмбаєв справді став дуже важливою фігурою на полі, причому переважно був задіяний на позиції центрального захисника, де показав себе на рівні УПЛ дуже і дуже гідно. Вже на початку 2025 року на «Кривбас» вийшло керівництво ЛНЗ, яке запропонувало Драмбаєву майже втричі більше, аніж криворіжці заплатили за Олександра «Шахтарю». Сукупність чинників у вигляді гарної фінансової мотивації для «Кривбаса» та бажання босів «фіолетових» бачити Драмбаєва у Черкасах й призвели до переїзду захисника у ЛНЗ.

Причому в Черкаси Драмбаєв, як і колись в «Осієку», переходив до одного тренера, але незабаром опинився підопічним в іншого. Роману Григорчуку так і не вдалося вибудувати із ЛНЗ команду своєї мрії, результати не задовольняли керівництво й влітку 2025-го «фіолетових» прийняв Віталій Пономарьов.

На щастя, новий коуч бачив Драмбаєва частиною свого проекту в ЛНЗ, та й сам футболіст, який вже мав подібний досвід, розумів – у кар'єрі професійного гравця потрібно бути готовим до всього, в тому числі й до подібних змін на тренерській лавці, щоб пристосовуватись та перебудовуватись під нові вимоги нового наставника. У Пономарьова Олександр навчився бути корисним команді як у схемі із трьома центрбеками, так і в більш звичному для нього раніше тактичному формуванні із двома центральними захисниками, коли Драмбаєва відряджали діяти на фланзі оборони.

Стабільність, яку Драмбаєв знайшов у ЛНЗ, нарешті призвела до того, що на нього почали звертати увагу на вищому рівні. Допомогли й гарні результати «фіолетових», які сенсаційно завоювали «срібло» за підсумками сезону-2025/26 в УПЛ. Можна сказати, що у ЛНЗ Олександр фіналізував свій прогрес, який розпочався ще майже шість років тому – з оренди у «Маріуполі». І станом на зараз цей рівень прогресу дозволив Драмбаєву отримати дебютний виклик до національної збірної України.

«У ЛНЗ я почуваюся на своєму місці. Тренерський штаб чітко пояснює мої завдання на полі, маю свободу підключатися до атак. Коли ти граєш постійно та відчуваєш підтримку керівництва, президента та тренерів, ти просто розправляєш крила. Цей виклик у збірну – заслуга усієї команди ЛНЗ», – прокоментував свій кар'єрний зліт на міжнародному рівні Драмбаєв.

Кар'єра Олександра Драмбаєва є гарним прикладом, коли поступовий прогрес та розвиток приводять футболіста до національної збірної. Це не стрімкий стрибок з нізвідки на вершину, а заслужене визнання усієї попередньої роботи, яку виконав фулбек в минулі роки. Безумовно, нам ще тільки належить оцінити, наскільки готовий Драмбаєв до виступів на такому рівні, і це стане для Олександра абсолютно новим досвідом, висновки із якого йому ще потрібно буде зробити, але коли футболісту надається шанс не через його приналежність до клубу-гранду, а тому, що він на це напрацював своєю працею, це завжди викликає чисто вболівальницьку симпатію.