Матадори проти манекенів. Атлетіко обіграв мадридський Реал

Центральний матч сьомого туру Ла Ліги обіцяв вогонь уже самою своєю вивіскою.

Мадридське дербі рідко запитує дозволу, перш ніж перетворитися на бій нервів, характерів та амбіцій. Але цього разу полум’я розгорялося повільно. «Реал» та «Атлетіко» довго ходили навколо один одного, немов два боксери в першому раунді, які поки не збираються завдавати важких ударів, натомість уважно шукають слабке місце суперника.

Футболу у звичному розумінні спочатку було небагато. Натомість вистачало жорсткості, стиків, розмов з арбітром та емоцій, які поступово нагрівали атмосферу. Дієго Сімеоне встиг отримати жовту картку вже на п’ятій хвилині, немов заздалегідь позначивши градус цього вечора.

Найбільш суперечливий епізод першого тайму стався після жорсткого фолу Ромеро на Беллінгемі. Аргентинець прямою ногою пішов у коліно супернику, арбітр вирушив до монітора, і кілька миттєвостей над «Атлетіко» висіла загроза залишитися в меншості. Червона картка в цій ситуації навряд чи когось здивувала б, однак суддя обмежився м’якшим рішенням і залишив захисника на полі.

На цьому яскраві події першої половини практично завершилися. До воріт команди діставалися рідко, простору не було, швидкості також. Показово, що перший удар у площину стався лише на 40-й хвилині: Гюлер наважився на дальню спробу, але пробив точно в руки Облаку. Ні пожежі, ні справжніх моментів, ні відчуття, що одна з команд справді готова ризикнути. Перший тайм минув під знаком важкої боротьби, але без футбольного блиску.

Зате після перерви декорації змінилися майже миттєво.

«Атлетіко» повернувся на поле так, ніби в роздягальні Сімеоне не розмовляв із командою, а підпалив ґніт. Уже на першій хвилині Баена отримав чудовий шанс, і лише Куртуа врятував «Реал» від неприємностей. Це був перший сигнал тривоги. Через кілька хвилин сирена зазвучала вже на повну потужність.

На 50-й хвилині Хюйсен порушив правила проти Сімеоне у власному штрафному майданчику. Спочатку арбітр показав захиснику жовту картку та призначив пенальті, однак після перегляду повторів змінив рішення. Жовта перетворилася на червону, а «Реал» отримав одразу подвійний удар – залишився вдесятьох і опинився перед одинадцятиметровим.

Грімальдо підійшов до м’яча без зайвої драматургії та холоднокровно переграв Куртуа. 1:0.

І ось тут почався зовсім інший футбол. «Атлетіко» відчув кров і рвонув уперед. Господарі не збиралися закриватися, утримувати мінімальну перевагу чи переводити гру в режим контролю. Навпаки – вони ніби вирішили перевірити, наскільки глибоко можна загнати «Реал» у власний штрафний майданчик.

Відповідь прийшла лише через шість хвилин. Стрімка атака, кілька швидких передач, Сімеоне прострілює вздовж воріт, а Девід в один дотик відправляє м’яч повз Куртуа. 2:0.

LaLiga

У цей момент «Реал» просто зник.

На полі залишалися футболки, прізвища та дорогі гравці, але самої команди наче не існувало. «Атлетіко» куражився. «Матрацники» грали у стінку, вибігали у швидкі атаки, розривали вільні зони й часом перетворювали суперника на декорації власної футбольної вистави.

Гравці «Реала» виглядали манекенами, яких розставили на тренувальному полі, щоб обігрувати їх в один дотик.

На 66-й хвилині рахунок мав ставати розгромним. «Атлетіко» знову розірвав оборону гостей, Куртуа спочатку врятував команду, а потім Рюдігер виніс м’яч практично з лінії порожніх воріт. Це був момент, після якого мадридському «Реалу» залишалося лише дякувати долі за те, що на табло досі горіли дві, а не три чи чотири пробоїни.

І, мабуть, саме відсутність третього гола ледь не подарувала матчу нову інтригу.

Ближче до завершення «Атлетіко» трохи відпустив педаль газу. Команда Сімеоне вже не неслася вперед із колишньою люттю, дозволила «Реалу» трохи частіше володіти м’ячем і отримала покарання за втрату концентрації.

Гості заробили небезпечний стандарт, Бернарду Сілва виконав навіс, а Рюдігер виграв боротьбу в повітрі й ударом головою скоротив відставання. 1:2.

І раптом «Реал» прокинувся.

Білі побігли вперед, з’явився пресинг, емоції, бажання відібрати м’яч одразу після втрати. Стадіон ожив, футболісти зарухалися, а матч уперше за довгий час знову почав нагадувати дербі.

Але виникало лише одне запитання: де все це було раніше?

Понад пів години після вилучення «Реал» практично без спротиву спостерігав за тим, як «Атлетіко» господарює на полі. Команда не пресингувала, не намагалася компенсувати меншість агресією і ніби чекала, поки суперник зупиниться сам. І лише коли до фінального свистка залишалося кілька хвилин, гості згадали, що дербі можна рятувати не лише статусом, а й рухом.

Було пізно.

«Атлетіко» витримав останній штурм, пережив кілька нервових хвилин і довів матч до абсолютно заслуженої перемоги.

Причому підсумкові 2:1 для «Реала» виглядають ще доволі милосердно. Якби команда Сімеоне реалізувала хоча б частину моментів, які отримала після вилучення Хюйсена, вечір цілком міг завершитися розгромом.

«Атлетіко» виграв не лише рахунок на табло. Після перерви він виграв емоції, рух, агресію і саме відчуття дербі.

А «Реал» надто довго просто дивився футбол.

І коли нарешті вирішив у нього зіграти – матч уже закінчився.

Ла Ліга. 7-й тур

«Атлетіко» – «Реал» – 2:1

Голи: Грімальдо, 53 (пен.), Девід, 59 – Рюдігер, 90.

Попередження: Пубіль, 35, Ромеро, 39 – Беллінгем, 78

Вилучення: Хюйсен, 51 (фол останньої надії)

«Реал»: Куртуа, Дюмфріс, Конате, Хюйсен, Кукурелья, Чуамені (Камавінга, 71), Вальверде, Гюлер (Діоманде, 54), Вінісіус (Рюдігер, 54), Беллінгем (Сілва, 82), Мбаппе.

Запасні: Лунін, Асенсіо, Камавінга, Ендрік, Трент, Каррерас, Еспі, Бернарду Сілва, Браїм, Рюдігер, Діоманде, Тьяго.

«Атлетіко»: Облак, Ганцко, Ромеро, Пубіль (Коке, 46), Льоренте, Грімальдо, Кардосо, Баена (Лукман, 67), Сімеоне, Девід (Альварес, 62), Лі.

Запасні: Альварес, Варгас, Домінгес, Кастільйо, Коке, Ле Норман, Лукман, Мартінес, Мендоса, Муссо, Ортіс, Юлльман.

Стадіон: «Ріяд Ейр Метрополітано» (Мадрид)

Арбітр: Мігель Анхель Ортіс (Хетафе)