Олег ШЕЛАЄВ: «Перемога дає якісь надії»

Асистент головного тренера ковалівського «Колоса» Олег Шелаєв прокоментував перемогу над «Кудрівкою» (3:2) у матчі 7-го туру Української Прем'єр-ліги.

– Для вас пропускати першими від «Кудрівки», а потім перевертати гру – це вже якась приємна традиція. Це ж було вже минулого сезону.

– Це вже було, як хтось говорив, так. Але ж ми не хочемо таких повторень, пропускати – це неприємно для нас, тим паче, після стандартних положень, але ж це сталося. Скажу банальні фрази: це ж футбол, і в нас було достатньо часу, щоб змінити цю ситуацію на полі. Ми цим скористалися й витерпіли, гра була не дуже яскравою в останні 10 хвилин, але ж вже грали на утримання, перемога була потрібна.

– Якщо не помиляюся, повітряна тривога за рахунку 0:1 сталася. У вас був час поговорити з хлопцями, можливо, щось змінити. Ви вийшли після цієї тривоги – і в цей момент команда перевертає гру. Це наслідок цієї паузи? Чи допомогла вам вона якось?

– Будь-якій команді завжди допомагає пауза, якою б вона не була – 5, 10 хвилин. Ти щось можеш перебудувати. Ми перебудували трошки наш пресинг у першій частині поля та почали завантажувати м’ячі у карний майданчик – це призвело до всіх голів.

– Ми знаємо, що стандарти в «Колосі» – це ваша частина. Сьогодні команда пропустила зі стандарту, але зрештою й забила. Я хотів би акцентувати на тому, що забила, бо до матчу проти «Карпат» у Кубку «Колосу» жодного разу не вдавалося відзначитися м’ячем. Що змінилося сьогодні?

– На стандартних положеннях усе залежить від подачі, це відсотків 80 успіху. А далі – як ми закриваємо цей сектор, куди летить м’яч. Якщо нас там багато, два чи три чоловіка – шанси збільшуються, якщо один – то це мало. Але ж іноді хочеться не пропускати більше, ніж забивати. Не знаю, чому мені так.

– Оскільки Руслан Володимирович не може до нас прийти, я не можу у вас не запитати. Його інтерв’ю після кубкового матчу з «Карпатами» наштовхує на думки: а яке майбутнє у «Колоса», яке майбутнє у тренерського штабу «Колоса». Зараз оця пауза попереду. З якими думками ви в неї відправляєтеся?

– Перемога дає якісь надії, трошки туман розвіюється. Бо, знаєте, ми як йожик в тумані йшли по цій дорозі: туман, де яр, де купина – ми не розуміли, багато травмованих, Козік і Касала захворіли. буквально вчора. То ми так шкутильгали, шкутильгали, дошкутильгали до цієї гри. Виграли, слава Богу – трошки сонечко піднялося, усмішки з’явилися. Їдемо відпочивати, збираємося – і погнали заново. А майбутнє – у кожного тренерського штабу свій час.

– Ви ці кілька тижнів плануєте?

– А що, ви не плануєте?

– Ми завжди за. Я просто уточнюю, про всяк випадок.

– А чого тижнів? Може, ми й більше плануємо.

– Скільки вихідних планували ви?

– До цього? Одразу було чотири. Для будь-якого штабу, для гравців повинно бути зрозуміло, скільки буде вихідних, скільки буде товариських ігор. Тому ми вже їм сказали заздалегідь.