«Вже не збирався бігти». Воротар Оболоні розповів про гол Чорноморцю

Ще хвилина – і «Оболонь» могла залишитися без очок. Але на останньому кутовому до атаки підключився капітан киян Назарій Федорівський і врятував команду від поразки в Одесі – 1:1.

Для воротаря це був особливий гол – він не лише приніс «пивоварам» важливе очко, а й дозволив Федорівському увійти в історію київського клубу.

В інтерв’ю Sport.ua капітан «Оболоні» розповів, чому спочатку не поспішав залишати ворота, хто підказав йому йти вперед, як вдалося забити та кому він присвятив свій гол.

– Якщо відверто, то все йшло до того, що вчора в Одесі буде не наш день. Перед перервою я не врахував специфіку газону на стадіоні «Чорноморець», запізнився з виходом, довелося ризикувати, й гравець господарів банально підставився. Арбітр відразу вказав на 11-метрову позначку, а господарі, реалізувавши пенальті, вийшли вперед. На жаль, я не виручив…

Явно не щастило в Одесі й нашій команді, адже за створеними гольовими моментами та завданими ударами ми значно переважали господарів, проте м’яч вперто оминав ворота.

– І коли здавалося, що надій врятуватися вже не залишалося, з твоєю допомогою все закінчилося для «Оболоні» на мажорній ноті. Проте коли наприкінці компенсованого часу «пивовари» здобули право на кутовий, ти якось неохоче залишав свій пост…

– Цьому є пояснення. Я чомусь думав, що до фінального свистка ще три хвилини, й тому не збирався бігти на фінальний штурм. Та коли наш тренер воротарів Денис Шапочніков крикнув, що залишається хвилина й це може бути остання атака, зволікати вже не було сенсу.

– Склалося враження, що після подачі з кутового в ролі стороннього спостерігача опинився воротар «Чорноморця»…

– Я так не вважаю. Треба передусім віддати належне моєму партнеру Сергію Суханову, який зробив націлену передачу. А в тому, що я залишився без опіки, більше вина когось із польових гравців «моряків». Чому так сталося – складно сказати, тим паче що в захисті при стандартах одесити не грають персонально. Зрештою, це їхні проблеми.

– Коли ти забивав, то діяв як справжній бомбардир: високо вистрибнув і пробив із відхиленням. Це результат напрацювань?

– Та ні, все відбулося спонтанно. Як кажуть, зійшлися пазли – таке буває в житті кожного футболіста. До речі, переконаний, що й коли воротар національної збірної України та португальської «Бенфіки» Анатолій Трубін забивав у Лізі чемпіонів історичний гол легендарному іспанському «Реалу», то там також усе нагадувало експромт…

– А Трубін тобі не телефонував, не вітав із забитим голом, адже для воротаря це рідкість?

– Ні. Одним із перших мене, до речі, привітав Євген Боровик, який свого часу, виступаючи за «Кривбас», першим серед воротарів відзначився забитим голом в УПЛ. Ми з ним давно товаришуємо, адже в його активі є й матчі у складі «Оболоні».

– Можливо, раніше вже були випадки, коли під завісу поєдинків ти при стандартах підключався до атаки й був близьким до взяття воріт?

– Кілька таких епізодів можна згадати, але, пригадується, тоді не дозволяв відзначитися кіпер суперників. Та я цим особливо не переймаюся. Моя справа – дбати, аби свої володіння були недоторканими. На те й є гравці лінії атаки, щоб добиватися результату. Цього й хочу побажати нападникам «Оболоні».

– Ти їм показав, як це треба робити, у матчі з «Чорноморцем». А кому присвятив свій гол?

– Дружині. Вона мій найвідданіший вболівальник.

Раніше головний тренер «Оболоні» прокоментував нічию проти «Чорноморця».