Влучні постріли у фіналах: на спомин про Сандро Маццолу

Сумна новина прийшла з Італії: на 84-му році пішов із життя легендарний ванклабмен-«інтеріст» Сандро Маццола. Він сяяв на футбольних полях у 1960-ті – на початку 1970-х. У футболі Еленіо Еррери, славнозвісного батька катеначчо, був чи не визначальною фігурою. Еррера, або НН, як називають його в італійських медіа (за першими літерами Helenio Herrera) місце на полі для Сандро знайшов, хоч і вельми швидко, але все одно методом проб і помилок. На вістрі? Ні, краще, коли цей хлопець, син легендарного Валентино Маццоли (входив до складу «Гранде «Торіно», й загинув у авіакатастрофі на горі Суперга в 1949 р.) діє з глибини. Сандріно ж має для цього всі чесноти: шалену швидкість, дриблінг і чудове бачення поля.

Взагалі-то катеначчо передбачає надщільну гру в захисті й максимально швидке розпрямлення контратакувальної пружини (копіювальники футболу Еррери, зазвичай, оцю другу складову розвивали погано, відтак у них і не виходило повторити оригінал). Для такого футболу Маццола пасував ідеально! Втім, оця функція розпружинення аж ніяк не виключала обов'язку сумлінного відпрацювання в обороні. Ким-ким, а вільним художником у команді Еррери не станеш. Маєш уміти все! Чеснота Маццоли – розумні переміщення на полі, створення хаосу, незбагненного для оборонців команд-суперниць, і, як результат, креація вільних зон для атак «Інтера». Ну й техніка Сандро – то, звісно, окрема розмова. Його змійки-слаломи неоднораз пошивали в дурні захисників команд-суперниць.

А стартове місце Маццоли – під форвардом-наконечником, трохи правіше, де поруч по флангу гасав не менш невтомний Жаїр, – обрана, зрештою, Еррерою інтуїтивно слушно, адже Маццола був мовби першим оборонним муром у вкрай насиченому гравцями центрі. Катеначчо є катеначчо, але така схема того «Інтера» була фірмовим знаком, інші ж не гребували підробками.

Чітке дотримання ігрової дисципліни – ще одна фірмова ознака уродженця Турина. «Підготовка до матчу часто-густо була напрочуд фанатичною», – казав Маццола про методи роботи Еррери. Менше з тим, це якраз той випадок, коли наставник та учень знайшли одне одного. Допінг? Ну «переможцем Кубка фармакології» Еленіо називали частесенько, однак довести нічого не могли, а Сандро Маццола категорично відкидав ці звинувачення на адресу свого боса, навіть посварився з цього приводу зі своїм рідним братом Феруччо.

Особисті здобутки на кшталт титулів кращого бомбардира Серії А, кращого снайпера Кубка чемпіонів (інші італійці цим похизуватися не можуть), 2-го в суперечці за Золотий м'яч (попереду був лише Йохан Кройф), видатної телекар'єри, залучення до рядів «Інтера» Роналдо-Зубанчика й «глибокого розуміння динаміки роздягальні» (визначення відомого журналіста Андреа Елефанте – данина людським чеснотам Маццоли) усе ж таки поступалися командним звитягам. І це символічно, адже Іль Баффо, або Вусань, попри виняткову технічну майстерність, завше залишався командним гравцем. 4-разовий чемпіон Італії, чемпіон Європи, віцечемпіон світу, 2-разовий володар Кубка чемпіонів і 2-разовий володар Міжконтинентального кубка – нагородну колекцію Сандро формує чимало справжнісіньких перлин. Сьогодні хочу згадати його гольові перлини в різноманітних фіналах – особисті досягнення, що складалися в пазли загальнокомандних.

Фінал Кубка чемпіонів-1963/64. «Інтер» – «Реал» – 3:1 (Маццола, 43, 77)

У тій грі на віденському «Пратері» Маццоліно й відкрив рахунок, і встановив остаточні переможні для «інтерісті» цифри на табло. Наприкінці 1-го тайму після проходу лівим флангом Джачинто Факкетті й короткої передачі на Сандро, 8-ка «Інтера» спокійно подивився на розташування воротаря Хосе Вісенте й, не входячи до штрафного майданчика, завдав невідпорного удару по воротах мадридців. А в останній чверті матчу, використавши помилку оборонця «Реала» Хосе Сантамарії, Маццола підхопив м'яча, вийшов сам на сам із кіпером Королівського клубу й легким дотиком правої спрямував м'яч у ворота. Круглий від штанги залетів у cітку. Кубок чемпіонів прямує до Мілана!

Міжконтинентальний кубок-1964. «Інтер» – «Індепендьєнте» – 2:0 (Маццола, 8)

Розіграш того трофею вилився в 3-матчевий маратон, адже різниця м'ячів у 2-матчевому протистоянні до уваги не бралася, хоча звитяга «інтерісті» була більшою, ніж перемога аргентинського клубу. Маццола відкрив рахунок у другому матчі, влучно пробивши з-за штрафного в правий від воротаря кут воріт. У такий спосіб Сандро заклав підвалини реваншу в другій грі після виїзної поразки. А в третьому матчі команда Еррери мінімально перемогла завдяки голу в додатковий час, але в тій грі Сандріно участі не брав.

Міжконтинентальний кубок-1965. «Інтер» – «Індепендьєнте» – 3:0 (Маццола, 22, 59)

Через рік міланський клуб за 2 матчі так і не дав змоги «Індепендьєнте» розписатися у своїх воротах. Вдома «нерадзуррі» дали дзвінкого ляпанця гостям, вигравши з великим рахунком. Вирішальний внесок у той тріумф зробив саме Маццола («шоумен цього матчу», як назвав його відомий італійський журналіст Нікола Чечере). Перший гол – результат того, що Маццоліно краще за всіх зорієнтувався у штрафному майданчику аргентинського клубу й із близької відстані вразив ціль. А ось акробатичний етюд у виконанні Сандро під час другого його голу (винятковий за красою удар із лінії воротарського майданчику) справді скидається на той екзерсис, який гарантує чудове шоу! Іскандерівський літературний герой Сандро з Чегема дістав славу як тамада, інтерівський Сандро з Турина того міланського гала-вечора теж був кимось на кшталт тамади.

Фінал Кубка чемпіонів-1966/67. «Селтік» – «Інтер» – 2:1 (Маццола, 7, із пенальті)

То був не аж ніяк не найвидатніший матч «Інтера». «Селтік» виглядав краще та заслужено переміг. Однак Маццола й тоді в Лісабоні відзначився голом, щоправда, з пенальті. Втім, у тому, що «нерадзуррі» дістали право на пробиття 11-метрового, чимала заслуга саме інтерівського вусаня. Він видав передачу на хід Ренато Капелліні, й оборонцю біло-зелених Джиму Крейгу просто нічого іншого не залишалося, як збити опонента. Маццоліно пробив точнісінько в правий нижній кут воріт. Шкода, що розвинути цей успіх у підопічних Еррери не вийшло, й переможний хет-трик у Кубку чемпіонів Маццолі не підкорився.

***

«Великий суперник для нас, «міланісті», але незабутній чемпіон», – такими словами відреагував на смерть легендарного Вусаня головний тренер збірної України Андреа Мальдера. Сумний символізм полягає в тому, що Іль Баффо пішов із життя в день 100-річчя стадіону «Сан-Сіро»/«Джузеппе Меацца». Скільки ж разів він чув овацію цього футбольного Колізею, або, якщо хочете, футбольної Ла Скали! На жаль, цими вихідними оплески на цій арені лунають на адресу Сандро востаннє. Світла пам'ять, легендо!

Олексій РИЖКОВ