СВІТОЛІНА: «Тенісний корт – це мій майданчик, де я говорю про Україну»

Перша ракетка України Еліна Світоліна дала інтерв'ю Setanta Sports перед стартом фінальної частини Кубка Біллі Джин Кінг 2026, що пройде у Шеньчжені (Китай) з 22 по 27 вересня.

– Що для вас означає бути однією з лідерок команди? Наскільки важливо передавати свій досвід молодшим гравчиням?

– Для мене це велика мотивація, тому що хочеться залишатися лідером збірної. Я рада, що мені вдалося повернути цей статус після вагітності. Тому для мене важливо показувати свій найкращий рівень, грати, вигравати. І я дуже рада, що в нас зараз є багато дівчат, які теж грають на дуже високому рівні, тому класно бути поруч із ними і мотивувати одна одну.

– Чи бачите себе для молодших гравчинь тим прикладом, який колись був потрібен вам самій?

– Для мене важливо бути прикладом не тільки для дівчат, які знаходяться у збірній, але і, в принципі, для молоді в Україні. Мені здається, зараз нам вдалося зробити таку модель гри у збірній, що це велика мотивація грати, тому що ти представляєш свою країну. Я дуже рада, що в нас за останні декілька років була можливість якось вибудовувати цю модель, яка буде мотивувати дівчат потрапити туди, грати гідно і представляти нашу країну на великих аренах. Тому я, звісно, відчуваю тиск, але для мене це така мотивація рухатися вперед, робити більше, краще і гідно представляти нашу країну.

– Який досвід найбільше допомагає вам сьогодні – як гравчині та лідерці?

– Мені здається, що в мене вже досить велика кар’єра, і так склалося, що багато було моментів: гарних, якихось складних, декілька повернень. Спочатку після народження дитини, потім травма, операція. Тобто були дуже різні моменти, і я намагалася знаходити силу, знаходити якісь нові рішення, які будуть давати мені поштовх уперед, тому що теніс – такий вид спорту, де багато рутини, багато повторень як на тренуванні, так і, в принципі, в рутині підготовки до турніру. Звісно, було багато складних моментів. Але, мені здається, теж багато було класних перемог, трофеїв, згадок. І я дуже рада, що в мене така насичена кар’єра вийшла. Я дуже, можна так сказати, щиро рада, що мені навіть якісь складні моменти далися і що я змогла їх якось подолати.

– Що для вас означає сьогодні виходити на корт у кольорах України?

– Для мене це про країну. Це про те, що ми, в принципі, граємо в теніс і виступаємо у спорті заради таких моментів, коли ти вдягаєш кольори своєї країни і намагаєшся виграти матчі, трофеї. Коли ми граємо особисті турніри, то ти і так представляєш свою країну. Але коли це Олімпіада чи Billie Jean King Cup, то це подвійна мотивація, тому що вся країна дивиться, знає, що виступає збірна. Люди спостерігають, уболівальники теж приїжджають.

Тому для мене це завжди важливо. Це завжди про те, що я повинна підготуватися до цих змагань якомога краще і дуже добре їх відіграти. Я завжди граю на максимумі, чи це максимум мій фізичний, чи психологічний. Для мене важливо максимально сфокусуватися, максимально бути готовою до будь-яких ситуацій.

– Ви завжди вирізнялися внутрішньою силою. Чи відчуваєте, що від початку повномасштабної війни гра за Україну стала додатковим джерелом мотивації?

– Так, звісно, це стало більш вагомим для мене. Вагомим у сенсі того, що стало більше мотивації зіграти ще краще, тому що багато людей дивляться, багато вболівають. І теж тому, що хочеться, щоб про Україну згадували за її трофеї, за боротьбу, за силу, за силу волі. І я намагаюся своїм прикладом, наскільки це можливо, зробити це на тенісному корті. І це мій майданчик, де я говорю про Україну.

Читайте також:

Марта Костюк не зіграє у фінальній частині Кубка Біллі Джин Кінг 2026

– Ви багато зробили для того, щоб про український теніс знали у світі. Як Ви оцінюєте його розвиток за останні 10-15 років?

– У нас, на жаль, можемо сказати, що багато клубів було зруйновано, багато кортів теж. Це дуже складно – жити з цим, тому що ми робимо майстер-класи разом із моїм фондом. І дуже сумно на це дивитися. І це складно, мені здається, для дітей, тому що вони просто хочуть грати в теніс і якось намагатися реалізувати свої мрії, то звісно, складно теж думати про те, що в них немає можливості або через обстріли можуть бути якісь зупинки тренувань. Але, як ми бачимо, наприклад, у жіночому тенісі, це дало поштовх дівчатам грати краще. Мені здається, це теж один із моментів, який замотивував багато людей, які намагаються зробити все можливе, щоб досягнути своїх мрій, борються і виборюють перемоги. І це вже стало для нас нормою – боротися за свою свободу, за свої перемоги, за Україну.

– У ніч на 8 вересня було атаковано ваш клуб Svito padel club в Києві. В якому стані зараз корти? Чи маєте вже план відновлення?

– Так, звісно, маємо план відновлення, і вже це проходить досить ефективно. Звісно, дуже сумно, що це трапилося, але я щиро рада, що нічого не трапилося з людьми, які там працюють. І для мене важливо зараз фокусуватися на відновленні клубу. І там команда робить усе можливе. Сергій Стаховський, мій партнер, теж дуже інтенсивно займається відновленням, і я дуже-дуже дякую йому за це. Ну і, звісно, команда багато працює, щоб відновити дах та інші моменти, які були пошкоджені після тієї атаки.

Це реалії українського бізнесу, на жаль. І ми маємо, звісно, якось виходити з цієї ситуації. І мені здається, що багато бізнесів були і зараз теж є прикладом того, що, якщо щось трапляється, все одно наступного дня виходиш, намагаєшся якось усе відновити, зробити краще і бути ще сильнішим.

Було багато підтримки. Я дуже дякую всім, хто долучився. Багато людей навіть наступного дня хотіли все одно приходити грати, тому що ми намагалися відразу якось почистити корти, де можливо. Тому що деякі корти трохи кращі, ніж інші. Але все одно попит є, люди хочуть грати. Тобто це такий приклад, що люди навіть після дуже складних днів і ночей хочуть усе одно жити далі і рухатися далі.

– Вам легко психологічно перемикатися з індивідуального спортсмена на командного?

– Не дуже складно, тому що я вже роблю це багато років, вже граю за збірну і знаю досить добре всіх дівчат. Ми вже грали багато разів разом. Тому мені дуже подобається. Звісно, є трошки інше нервування, тому що не хочеш підвести команду, хочеш максимально зробити все по максимуму. Але я вже звикла до цього. Мені подобається такий тиск і подобається намагатися впоратися з цим. Тому для мене це ще один якийсь виклик, який є на моєму шляху.

– Якби про вашу кар'єру зняли фільм, що б ви хотіли, аби люди найбільше запам'ятали з вашої історії?

– Я би хотіла, мабуть, щоб моя кар’єра була про силу волі, про характер, про повернення після якихось складних ситуацій, складних умов. Тому я думаю, що це головні такі моменти, які я би хотіла підсвітити.

– Збірна України має титульного партнера – Whitebit. Наскільки важлива для команди така підтримка? Які можливості вона відкриває для її розвитку?

– Так, я дуже рада, що це партнерство триває. Для збірної це дає можливість мати гарну команду, яка нас відновлює, яка нас готує до матчів. І це для нас максимально важливо, тому що все одно, якщо брати Україну і різні інші країни, які присутні у фіналі Billie Jean King Cup, то там взагалі інші бюджети. Якщо брати Штати (США) чи Францію, такі тенісні країни, то Україна, в принципі, не є лідером, хоча в нас дуже сильні гравці.

Тому я дуже рада, що нам вдалося мати міцних партнерів і титульного партнера, як Whitebit. Для нас це про те, що ми разом рухаємося в напрямку перемоги.

– Чи можете уявити, що одного дня після завершення кар'єри станете капітанкою збірної України?

– Я не виключаю цю можливість, але для мене важливо, якщо брати таку позицію, бути гарним тренером. А щоб бути гарним тренером, потрібно навчитися це робити. Це, в принципі, чи дано, чи не дано, але потрібно це вміти робити.

Не всі тенісисти, які добре грали, можуть бути тренерами. Я дотримуюся такої думки. Тому я би хотіла, можливо, якщо була б така пропозиція чи бажання, то спочатку бути якимось консультантом збірної. І потрошки набратися досвіду, щоб уже мати таку більш вагому позицію, як капітан збірної.

Тому що хочеться, щоб усе було якомога краще для гравчинь. І я, в принципі, така людина, що мені потрібно вивчити питання до того, як приймати якісь такі великі, відповідальні рішення. Тому я би, мабуть, так і робила, якби була така пропозиція.