Травма Мудрика полегшила долю Мальдери, забезпечивши логіку рішень

Свій останній станом на зараз матч у складі збірної України вінгер Михайло Мудрик провів майже два роки тому – 19 листопада 2024-го. Це була виїзна гра Ліги націй проти Албанії, у якій команда тоді ще Сергія Реброва відсвяткувала перемогу з рахунком 2:1, а Михайло провів на полі 85 хвилин, не відзначився гольовими діями та був замінений на Максима Таловєрова, вихід якого мав забезпечити велику впевненість «синьо-жовтим» у захисних побудовах.

Незабаром після цього в кар'єрі Мудрика почалася низка неприємностей. Його відсторонили від футболу за підозрою у вживанні забороненого медичного препарату – мельдонію, – і цей розгляд затягнувся практично на два роки, протягом яких Михайло не мав можливості тренуватися зі своїм клубом – «Челсі». Лишень влітку 2026-го в результаті перегляду протоколів Всесвітнього антидопінгового агентства, а також мирової угоди Мудрика із Футбольною асоціацією, український вінгер де-факто був амністований й знову отримав можливість виходити на поле.

На клубному рівні у кар'єрі Мудрика після завершення дії допінгового бану відбулися зміни. Український вінгер на фініші роботи літнього трансферного вікна в англійській Прем'єр-лізі перейшов до «Тоттенгема». «Шпори» орендували Михайла на один сезон з опцією викупу за 75 мільйонів фунтів. І 5 вересня Мудрик отримав можливість нарешті знову вийти на поле в ​​поєдинку АПЛ – проти «Ноттінгем Форест» (0:0). Щоправда, наставник «Тоттенгема» Роберто Де Дзербі не поспішає віддавати Мудрику провідні позиції на фланзі, випустивши проти «лісників» лишень на заміну на 74-й хвилині.

Читайте також:

Ефект пораненого звіра. Чому Мудрик опинився у Тоттенгемі і що це дасть

По суті, 16 хвилин проти «Ноттінгем Форест» залишалися єдиним показником ігрової практики Михайла Мудрика до моменту, коли в українській пресі почали з'являтися чутки стосовно прийдешнього повернення вінгера до складу національної збірної. Нібито головний тренер «синьо-жовтих» Андреа Мальдера вже включив прізвище Мудрика до списку футболістів, які будуть викликані на найближчий збір для участі у поєдинках нового сезону Ліги націй проти Угорщини, Грузії та Північної Ірландії.

Об'єктивно кажучи, жодних суто футбольних передумов до того, аби Михайла Мудрика викликали у розташування збірної України вже на вересневі та жовтневі матчі Ліги націй не існувало. Футболіст із мінімумом ігрової практики, нехай навіть і з клубу АПЛ, який до цього майже два роки взагалі не виходив на поле в офіційних матчах – це точно не про підсилення складу «синьо-жовтих». І досвідчений стратег Андреа Мальдера із його тренерським штабом не могли цього не розуміти.

Очевидно, що рішення все ж таки викликати Мудрика на найближчий збір і, можливо, навіть надати йому ігровий час у матчах проти Угорщини, Грузії та Північної Ірландії, було не більше ніж проявом емпатії з боку Мальдери та мало емоційний, але аж ніяк не спортивно-аналітичний характер. Михайла у лавах «синьо-жовтих» прагнули побачити, щоб надати йому підтримку, продемонструвати його значення для нашої національної команди, де до допінгової дискваліфікації Мудрик поступово виходив на лідерські позиції та змушував експертів говорити про великі очікування від нього у майбутньому. Жодних інших передумов для виклику Мудрика до збірної України у вересні не було й не могло бути.

Проте тут сталося те, що сталося – Михайло отримав травму і тепер точно не зможе допомогти українській збірній у перших матчах нового сезону Ліги націй. За попередньою інформацією, через пошкодження щиколотки Мудрик вибув із гри на найближчі 6-8 тижнів. Але як би парадоксально це не звучало, а травма Мудрика полегшила долю Андреа Мальдери, дозволивши йому відтепер керуватися суто логічними та спортивними чинниками під час ухвалення рішень стосовно виклику футболістів до збірної України на вересневі та жовтневі матчі Ліги націй.

Якби не травма, то немає сумнівів, що знайшлося б чимало експертів та фанатів, які б цілком логічно почали пред'являти Мальдері претензії щодо доцільності та заслуженості виклику Мудрика до національної команди. І це могло стати неприємним прецедентом фактично на старті кар'єри італійця на чолі збірної України – мовляв, тренера начебто й поміняли, а незрозумілі та певною мірою необ'єктивні кадрові рішення продовжуються, причому ледве не з першого ж дня під керівництвом іншого наставника.

І подібні розмови не варто недооцінювати. Вони велися б не тільки у фанатському середовищі на, як заведено казати, «диванах», а й серед самих «футбольних людей». В тому числі й самих гравців, які б зрозуміли, що за Мальдери, аби потрапити до збірної, потрібно не викладатися на 100%, демонструючи ефективний та переконливий футбол тут і зараз, а просто мати гучне ім'я, зароблене раніше, яке є своєрідною перепусткою до національної команди. А це, хто б і що не казав, по-спортивному неправильно. І це підриває не тільки авторитет тренерського штабу, а й боляче б'є по мотивації тих футболістів, які вірять та сподіваються, що їхня щоденна робота і прогрес рано чи пізно призведуть до виклику в збірну України. А це, без малого, вихід на міжнародний рівень, зростання популярності, авторитету, та й трансферної ціни із можливістю в найближчому майбутньому просити більшу зарплату на нинішньому чи потенційно новому місці роботи.

Тому як би цинічно це не звучало, а травма Мудрика допомогла не допустити того, що загалом на даному етапі не мало статися і так – його повернення до збірної України просто тому, що відтепер Михайло може грати у великий футбол. Скажімо, сам факт завершення допінгового бану свого часу жодним чином не допоміг екс-лідеру півзахисту збірної Франції та колись найдорожчому футболісту планети Полю Погба повернутися до табору «триколірних». Просто тому, що тренерський штаб французів на чолі із Дідьє Дешамом волів бачити Погба в команді, коли той своїми футбольними досягненнями доведе справедливість такого виклику. І оскільки у Поля в «Монако» повернутися на попередній рівень так і не вийшло, свій останній матч за збірну Франції Погба провів аж у березні 2022-го.

Навряд чи для Михайла Мудрика варто було б робити винятки у збірній України. І, волею долі, його як мінімум у вересні вже точно не відбудеться. А далі… Далі «синьо-жовті» збиратимуться у середині листопада, аби завершити короткостроковий сезон в Лізі націй, і до цього часу залишається побажати Михайлу не лише повернутися на поле здоровим та сповненим ентузіазму, але й проявити себе у «Тоттенгемі» таким чином, щоб навіть в останнього скептика не виникало сумнівів – його повернення до збірної України є абсолютно заслуженим, логічним та коректним. Чекатимемо на тебе, Мишко…