СЕМЕНЮК: «Не знаю, як їм дивитися в очі, як проти них грати. Це не спорт»

Капітан чоловічої збірної України з волейболу Юрій Семенюк відреагував на рішення FIVB повернути російські збірні до Ліги націй. В інтерв’ю Sport.ua він зізнався, що не уявляє, як українським волейболістам грати проти представників країни-агресора, та наголосив, що в такому матчі для нього вже не йдеться виключно про спорт.

Волейболіст також розповів про війну та її вплив на його близьких і земляків, зниклих безвісти на фронті, а також про допомогу українським військовим і постраждалим від війни дітям.

- У наступному сезоні на наші волейбольні збірні очікує новий виклик, адже FIVB повернула москалів у Лігу націй. Уявляєте, як будете проти них грати?
- Наразі це важке питання. Важко збагнути, що представників країни, яка розв’язала таку страшну війну, прирівнюють у правах з людьми з решти цивілізованого світу. Росія вчинила для людства стільки зла, що вартувало б забути навіть її назву, а не лише звуки гімну і кольори прапора. Те, що вчинила FIVB – поза здоровим ґлуздом. Сумно і боляче, що більшість вже змирилися, що в нас триває війна і сприймають її як щось буденне. Нашу країну вже не так сильно підтримують і не так часто про трагедію нашого народу згадують. Більше того, висловлювань про те, що війну ціною втрати українських територій варто було б закінчувати, читаю щораз більше. А як грати проти росіян? Зізнаюся, не знаю. Може, ви дасте відповідь, як мені як капітану команди перед виходом у такому матчі на майданчик поводитися?

- Ідеальним виглядає приклад часів Олімпіади-1956 у Мельбурні, коли угорські ватерполісти невдовзі після совєцького вторгнення до Будапешта вчинили у поєдинку з СССР матч, який увійшов в історію під назвою «Кров на воді». Але волейбол у порівнянні з водним поло не настільки контактний.
- То ж бо й воно. Тут навіть ще передігрова поведінка потребує розуміння. Ось пролунав наш гімн. Як нам бути, коли ввімкнеться «союз нєрушимий»? Сходити з майданчика? Так це буде дискваліфікація за неспортивну поведінку. Але про яку поведінку мова, коли проти України розпочали війну з метою знищення цілого народу? Зруйновані цілі міста, загинули сотні тисяч людей, зокрема близьких нам. Не знаю, як їм дивитися в очі, як проти них грати. Це не спорт.

Я народився в селі Солонка на Львівщині. Тільки звідти зниклими безвісти на війні є чимало людей, серед яких мої друзі, однокласники, просто знайомі. Майже щотижня отримую моторошну інформацію про людей, яких добре знаю особисто. Власне, ось ця невідомість, коли відомостей про людину немає, але залишається надія, що вона жива – то найважче. Зі свого боку ми робимо все можливе, щоб підтримувати фронт – долучаємося до різних зборів, придбали для потреб наших воїнів автівку. Після завершення кожного міжнародного сезону проводимо аукціони. Ось зараз підтримав проведення турніру з пляжного волейболу між українськими і кіпрськими командами, метою якого є збір коштів на підтримку дітей, котрі постраждали від війни, передав майки і м’ячі з автографами гравців збірної для аукціону. То наші волонтери з організації «Місто Добра» організовують. Таких звернень отримую багато і намагаюся на кожне реагувати.

Також дуже сумую за батьком, якого з огляду на неможливість вільно перетинати кордон не бачив вже доволі давно. Хресний тато зараз проходить бойову підготовку і теж вочевидь воюватиме.

Читайте також:

Юрій СЕМЕНЮК: «У волейболі тримає одне – нагода виступити на Олімпіаді»