Прийшов у Динамо разом із Сабо. Помер іменитий український воротар

Вчора, 7 вересня, в Перечині на Закарпатті провели в останню путь іменитого в минулому українського футбольного голкіпера Андрія Гаваші. Він помер за три дні до того, 4 вересня, на 88 році життя.

Андрій Гаваші народився 24 лютого 1939 року в Ужгороді, який тоді на угорський манер називався Унґваром. Мама хлопця – етнічна угорка, тато – русин, тобто закарпатський українець. Оскільки працював Андреас Гаваші-старший у Будапешті, то раннє дитинство сина теж минуло в угорській столиці. Точніше, саме там маленький Андрій застав війну. «Будапешт зазнав серйозних бомбардувань. Ми жили неподалік від будівлі парламенту, тому пів року з підвалу майже не вилазили», – розповідав майбутній спортсмен в одному зі своїх інтерв’ю.

Коли родина Гаваші повернулася в Ужгород, Андрій почав займатися футболом. За місцевий «Спартак», котрий виступав у класі Б (аналозі другої ліги) чемпіонату СССР, хлопець дебютував рано – 17-річним. А вже у 1959-му Гаваші разом із Йожефом Сабо та Василем Турянчиком запросили в київське «Динамо». Стати легендою киян, на відміну від двох земляків-закарпатців, Андрієві не судилося, але слід у команді він залишив. Протягом 1959-1960 років Гаваші був дублером Олега Макарова і провів за «Динамо» 16 матчів.

Напередодні чемпіонського для киян сезону-1961 Андрій повернувся до Ужгорода і вже безперервно виступав за місцеву команду, яку перейменували зі «Спартака» у «Верховину». Цікаво, що в 1961-му Гаваші відіграв за закарпатців ціле коло в радянській другій лізі як нападник і навіть відзначився п’ятьма голами та став за підсумками сезону найкращим бомбардиром команди.

«Три голи провів в одному матчі – «Чорноморцеві». У той час я добре відпрацював виконання штрафних ударів. Бив зовнішньою стороною стопи, немов Роберто Карлос. Тільки бразилець бив лівою, а я – правою. Перший м’яч одеситам саме так і провів. Вистрелив метрів з 35-40. Воротар навіть не сподівався, що звідти можна пробити», – згадував Андрій Андрійович.

Завершив кар’єру Андрій Гаваші у 1966-му, 27-річним, і після того залишився у футболі у статусі рефері, інспектора матчів і на адміністративних посадах. У 1995-2006 роках Андрій Андрійович обіймав посаду президента Закарпатської обласної федерації футболу, в якій працював фактично до останніх років життя, навіть після того, як у 2016-му переніс інсульт і тривалий час боровся з його наслідками.

Разом із дружиною виховав доньку Нору, яка пізніше народила двох онуків.

Доживав віка Андрій Гаваші в мальовничому закарпатському місті Перечин, у якому в 2016-му отримав статус Почесного громадянина, а через десять років знайшов вічний спокій.

Читайте також:

Схилимо голови. Стрілець з лука, фотограф-екстремал поліг на Святвечір