Марк ГУСАР: «Кікбоксингу в Україні не вистачає уваги та медійності»

Молодий і перспективний, але вже досить титулований кікбоксер Марк Гусар дав ексклюзивне інтерв'ю Sport.ua після тріумфу в Будапешті на турнірі Hungarian Kickboxing World Cup 2026, де розповів про свої успіхи та життєвий шлях. Спортсмен пояснив, чому обрав цей вид спорту, заговорив про початок боксерської кар'єри та згадав бій Усика і Верховена.

– Марк, вітаю з перемогою в Будапешті. Давайте з неї і розпочнемо нашу розмову. Які емоції зараз. Що особисто для вас означає це золото?

– Звичайно, я дуже радий, що вдалося перемогти та виграти Кубок світу. Для мене ця перемога особлива і має набагато більше значення, ніж просто золота медаль. Під час підготовки до турніру я втратив дуже близьку для мене людину, мою бабусю. Саме вона свого часу привела мене в цей спорт і багато в чому стала людиною, з якої все почалося. Тому ця перемога для мене дуже особиста. Я присвячую її їй.

– Розкажіть трохи про систему змагань у кікбоксингу. Адже там безліч організацій і безліч турнірів, категорій та спортсменів. Ось, наприклад, у Будапешті Україна здобула аж 61 золоту медаль.

– Я виступаю тільки у федерації WAKO, оскільки це міжнародно визнана федерація кікбоксингу. Я змагаюся в розділі Full Contact. Для мене важливо виступати саме на офіційних змаганнях WAKO, де є чітка система турнірів, вікових і вагових категорій та високий рівень конкуренції.

– Які подальші ваші плани після турніру в Угорщині. Існують чутки про те, що ви хочете спробувати себе на боксерському рингу. Правда?

– Так, це правда. У мене є плани розпочати професійну боксерську кар’єру, тому зараз попереду дуже багато роботи та тренувань. Одразу після цих змагань я їду на двотижневий тренувальний кемп, де продовжу підготовку. Хочу поступово розвиватися в цьому напрямку і спробувати свої сили вже на професійному боксерському рингу.

– Розкажіть ще про ваші досягнення. На жаль, кікбоксинг не надто популярний, тому значні перемоги можуть залишатися непоміченими.

– Кікбоксингом я займаюся з самого дитинства, тому за ці роки вдалося пройти досить великий спортивний шлях. За моїми плечима вісім перемог на Кубках світу, п’ять Кубків Європи, титул чемпіона Європи серед молоді та чемпіона серед студентів. Також маю срібло чемпіонату світу серед молоді та срібло чемпіонату Європи серед дорослих. Одним із важливих досягнень для мене стало отримання звання майстра спорту України міжнародного класу. Але я не хочу зупинятися на цих результатах, попереду ще багато цілей, яких хочеться досягти.

– Кубки і медалі – частина вашого спортивного життя. Який титул можете назвати особливим, яка медаль запамʼяталась найбільше?

– Насправді якусь одну перемогу чи медаль мені важко виділити. Кожна з них по-своєму особлива, тому що за кожною стоять підготовка, важкі тренування, переживання та своя історія. Кожна перемога була важливою на певному етапі мого спортивного шляху, тому не можу сказати, що якась одна для мене цінніша за інші.

– Кікбоксинг – не є аж надто популярним в Україні. Чому ви вирішили обрати саме цей спорт та які кроки, на вашу думку, варто зробити, щоб популяризувати цей вид спорту в Україні ще більше?

– Я родом із маленького селища, де вибір спортивних секцій був не дуже великий. Серед того, що було, мені найбільше сподобався саме кікбоксинг. Ще в дитинстві бабуся привела мене на перше тренування, і з того моменту цей спорт став частиною мого життя.

Щодо популярності, думаю, кікбоксингу в Україні просто не вистачає уваги та медійності. У нас багато сильних спортсменів, які показують високі результати на міжнародному рівні, але про них мало говорять. Потрібно більше показувати турніри, розповідати про спортсменів та їхні досягнення, розвивати соціальні мережі й залучати молодь. Тоді більше людей побачать, наскільки це цікавий і видовищний спорт.

– Наскільки відомо, вашим спонсором є батько. Розкажіть про ваші стосунки? І, якщо це не секрет, наскільки сильно у фінансовому плані та в промоушені допомагає Федерація кікбоксингу України?

– Так, батько мене підтримує як фінансово, так і морально. У нас хороші стосунки, він стежить за моєю спортивною кар’єрою та завжди присутній на моїх поєдинках.

Щодо Федерації кікбоксингу України, вона також допомагає спортсменам, зокрема з організацією та фінансуванням навчально-тренувальних зборів і поїздок на міжнародні змагання. Така підтримка важлива, особливо коли виступаєш на міжнародному рівні.

– Читачі завжди люблять рахувати чужі гроші. Якщо можете поділитися — якими були ваші найбільші призові?

– Не дуже люблю говорити про конкретні суми та рахувати призові. Скажу так, у кікбоксингу вони можуть відрізнятися залежно від рівня та формату турніру. Для мене на цьому етапі набагато важливіші спортивний результат, досвід і можливість рухатися далі у професійній кар’єрі.

– Хто є вашим кумиром у сфері боксу та кікбоксу?

– Якщо говорити про бокс, то серед спортсменів, за якими мені завжди було цікаво стежити, можу виділити Олександра Усика, Василя Ломаченка та, звичайно, Мухаммеда Алі. У кожного з них свій стиль, характер і підхід до боксу, тому в кожного є чому повчитися.

У кікбоксингу мені складніше назвати одну конкретну людину своїм кумиром. За роки у цьому спорті я зустрічав і бачив багато сильних спортсменів. Я більше намагаюся дивитися на різних бійців, помічати їхні сильні сторони та брати для себе те, що може допомогти мені розвиватися.

– Вертховен дав серйозний бій у поєдинку проти Усика. Ви, як людина, безпосередньо пов’язана з цими двома видами спорту, що можете сказати про цей бій? Де саме помилився Олександр, дозволивши Вертховену здобути перевагу аж до 11-го (?) раунду, і навпаки — яка помилка стала фатальною для Вертховена?

– Це був цікавий бій двох дуже сильних спортсменів із різною базою. Вертховен добре використовував свої габарити та фізичну силу, через що Усику знадобився час, щоб підлаштуватися. Але Олександр добре читає суперника по ходу бою, змінює темп і дистанцію. Думаю, саме це зрештою стало вирішальним. Вертховен почав більше помилятися, а на такому рівні навіть одна помилка може коштувати перемоги.

– Трохи про особисте життя: де живете, де навчалися та займалися кікбоксингом, за якими видами спорту ще стежите? Як справи на особистому фронті, якщо це не секрет.

– Зараз я живу в Празі, але сам родом із маленького селища, де й почав займатися кікбоксингом. Закінчив Київський університет спорту. Окрім боксу та кікбоксингу, люблю стежити за футболом.

Щодо особистого життя, тут теж усе добре. Живу разом із дівчиною, з якою ми знайомі ще з дитинства. Вона підтримує мене та мою спортивну кар’єру, – сказав Гусар.

Читайте також:

ФОТО. Український кікбоксер став переможцем Кубка світу WAKO у Будапешті