Від Хамріна до Батістути: символічна збірна Фіорентини всіх часів

29 серпня виповнюється 100 років від дня заснування «Фіорентини». Так, її історія не була безперервною, були в літописі періоди безчасся, однак вони не затягнулися. «Фіалки», подібно Палаццо Пітті, стали пристановищем трьох команд-династій. Якщо для знаного флорентійського музею опорою стали династії Медічі, герцогів Лотаринзьких і Савойських, то в межах історії футбольного клубу команди-династії сяйнули наприкінці 1950-х – на початку 1960-х, у другій половині 1960-х й у 1990-ті. 2020-ті й регулярна гра в чемпіонських стадіях єврокубків? На жаль, доволі успішні єврокампанії не поєднувалися з вдалою грою вдома. Та й славний ювілей флорентійський клуб зустрічає… на останньому місці в серії А, адже в 1-му турі зазнав нищівної поразки від «Роми». Й напередодні ювілею флорентійська тифозерія більшою мірою дає волю споминам, ніж щиро вірить в успішність поточної кампанії. А припам’ятати є що! Чималецько класних гравців, справжніх світових зірок захищало кольори «Фіо» за 100 років. Пропоную згадати найяскравіших із них.

Кану? Та ну…

Воротар: Франческо Тольдо (народився в 1971 р.)

Наприкінці ХХ ст. Ческо був справжнім муром у воротах «Скуадри Віоли». Він зробив вирішальний внесок у завоювання «Фіорентиною» Кубка та Суперкубка Італії, став у одному із сезонів кращим голкіпером Серії А, допоміг «фіалкам» пройти в Лізі чемпіонів лондонський «Арсенал» (у «канонірів» так і не вийшло пробити уродженця Падуї, навіть із пенальті Нванкво Кану цього зробити не зміг). Пам’ятною була й виїзна гра в чвертьфіналі Кубка кубків проти «Бенфіки», яку італійський клуб виграв із рахунком 2:0, багато в чому зумовивши свій вихід до півфіналу. Тольдо в Ліссабоні був непробивним! Додам, що в 2000 р., за версією IIFHS, Тольдо став 3-м воротарем у світі. Згодом його підписав «Інтер», але мені особисто Тольдо більше запам’ятався саме у воротах «фіалок». Конкуренцію Тольдо на останньому рубежі може скласти Джованні Галлі.

Чим Червато?..

Захисники: Серджо Червато (1929–2005), Челесте Пін (1961–2025), Джузеппе Бріці (1942–2022), Джанкарло Галдьйоло (1948–2018)

Лівий фланг оборони – зона відповідальності Серджо Червато. Він багато в чому визначав гру зіркової «Фіорентини» 2-ї половини 1950-х, став у її складі чемпіоном, кількараз віцечемпіоном Італії. Із кубковими фіналами от не склалося в Червато: ані національний кубок, ані Кубок чемпіонів у складі «Фіо» здійняти над головою не вийшло. А наприкінці 1950-х він пішов до «Юве». В Турині провів не так багато часу, але долучився до двох чемпіонств і, нарешті, виборов Кубок Італії. Червато мав потужний удар, чудово виконував стандарти, певний час був капітаном «Фіорентини».

На Челесте Піна в 1980-ті було покладено важливу місію: замінити П’єтро Вієрховода, або Царя (не забули ще прізвисько знаного італійця українського походження?). І уродженець провінції Тревізо із цим завданням впорався! Пригадую його візит до сніжно-морозного Києва на матч Кубка УЄФА проти «Динамо» наприкінці 1980-х. Кияни тоді так і не змогли подолати оборону «фіалок», а Пін відіграв якнайкраще. Власне, тоді «Віола» разом із Челесте дісталася фіналу цього престижного єврокубка. Доля флорентійської зірки склалася трагічно: торік Пін вкоротив собі віку у власному будинку у Флоренції, що стало цілковитою несподіваною для його близьких і футбольної громадськості.

Центрдеф Джузеппе Бріці є 2-м гравцем в історії «Фіорентини» за кількістю проведених матчів. Певно, в нинішньому футболі для гравця, зріст якого 176 см, обрали би іншу позицію. Однак свого часу він виглядав органічно в центрі оборони. Зробив неабиякий внесок у флорентійське чемпіонство в сезоні-1968/69. Коли Бріці в 2022 р. пішов із життя, пресслужба «Фіорентини» зазначила: «Його завше пам’ятатимуть як взірець елегантності й вишуканості на полі й поза ним».

На правому фланзі розташую Джанкарло Галдьйоло. Цей оборонець надійно закривав свій фланг впродовж усіх 1970-х рр. у «Фіорентині». За підкреслено коректний стиль гри його називали «Ніжним велетнем». Фізично сильний, наполегливий у відборі, чудово читав гру. В 1975-му здійняв над головою Кубок Італії, однак у фінальній грі – проти «Мілана» – участі не брав.

Дует Джанкарло й знакові легіонери

Півзахисники: Джанкарло де Сісті (народився в 1943 р.), Джанкарло Антоньйоні (народився в 1954 р.), Руй Кошта (народився в 1972 р.), Курт Хамрін (1934–2024)

В опорній зоні – Джанкарло де Сісті. Римлянин, який між двома каденціями в «Ромі», надовго затримався у «Фіорентині» й став справжньою легендою «фіалок». Невисокий (169 см), але чіпкий гравець, де Сісті вмів буквально вигризати м’яч у боротьбі. Саме у флорентійський свій період він зі «Скуадрою Адзуррою» став чемпіоном Європи. «Директор півзахисту» – таке прізвисько абикому не дають. Чудове бачення поля, витончені довгі передачі, мінімум помилок, неперевершена футбольна інтуїція – список чеснот у Джанкарло вражальний. Ну й внесок у чемпіонство «Фіо» наприкінці 1960-х – вельми істотний. Тоді він відзначався голами в двох січневих матчах поспіль, зокрема чудовим ударом із-за меж штрафного відкрив рахунок у матчі з «Юве».

Та головний Джанкарло й найвизначніша легенда «фіалок» усіх часів – Антоньйоні. Рекордсмен «Скуадри Віоли» за кількістю проведених матчів, Антоньйоні був членом легендарної команди Енцо Беарзота, яка виграла світове чемпіонство в 1982-му. Назагал у футболці «Фіо» Антоньйоні відіграв півтора десятки років. Тяжів до лівого флангу. В 1975-му в складі флорентійців виграв Кубок Італії.

Португалець Руй Кошта багато в чому визначав гру «Фіорентини» наприкінці ХХ ст. Мені надто зайшли в пам'ять його голи у ворота «Парми» у виїзній флорентійській феєрії, коли «фіалки» на «Енніо Тардіні» здолали пармезанців із рахунком 4:0. Двічі впродовж 11-ти хвилин пошити в дурні Ліліана Тюрама й Джанлуїджі Буффона, забиваючи й лівою, і правою ногою, – хіба це не визначне досягнення!

Швед Курт Хамрін переходив до «Фіорентини» наприкінці 1950-х у статусі чинного віцечемпіона світу. «Фіорентина» стала для нього вже третім клубом в Італії після «Ювентуса» й «Падови». Діяв на позиції правого вінгера. Зіграв визначальну роль у фінальних двобоях проти «Рейнджерс» за Кубок кубків у 1961 р. З чотирьох голів «фіалок» у двох матчах доклався до трьох. А його сольний прохід із голом у домашній грі – справжній витвір футбольного мистецтва! Ну й не можна не згадати його хет-трик у чвертьфіналі того розіграшу у ворота швейцарського «Люцерна». Вагомий внесок зробив Курре й у завоювання «Фіорентиною» Кубка Італії у 1966 р. Він відзначився голами й у чвертьфіналі, й у півфіналі, й у фіналі того розіграшу.

Легкість, швидкість, спритність і маневровість вирізняли Курта з-поміж інших. За це він дістав прізвисько «Пташеня» в середовищі тифозі «Скуадри Віоли». По закінченні ігрової кар’єри проживав у Флоренції та брав активну участь у заходах «Фіорентини».

Робі й Баті

Нападники: Роберто Баджо (народився в 1967 р.), Габріель Омар Батістута (народився в 1969 р.)

Легендарного Робі складно ототожнити з якимось одним клубом в Італії. Однак «Фіорентина», як він сам зізнавався в книзі «Маестро італійського футболу», посідає особливе місце в його серці. «Флорентійці – абсолютно особливий народ. Я відчував любов усіх: дітлахів, дорослих, стариків… Вулички центру Флоренції стали частиною мене», – підкреслював Робі. Як там стверджували тифозі: «Баджо для нас, як Персей». Себто напівБог, вбивця горгони Медузи та рятувальник Андромеди. Як нам забути матчі «Фіорентини» проти київського «Динамо» та приїзд Баджо до Києва наприкінці 1980-х! А хет-трик Хвостика (щоправда, тоді ще без хвостика) у ворота «Асколі» в останньому сезоні за «фіалок» ультрас «Скуадри Віоли» згадують дотепер.

Статистики не дійшли згоди щодо того, хто є найкращим бомбардиром «Фіо» в історії: Хамрін чи Батістута. Більшість даних свідчить про рівність. Хай там як, а Баті-гол був справжнім уособленням «Фіорентини» в 1990-ті. У сезоні-1993/94 став найкращим бомбардиром чемпіонату Італії. У сезоні-1995/96 «фіалки» виграли Кубок Італії, а аргентинець забив у обох фінальних матчах проти «Аталанти». Й саме будучи гравцем флорентійського клубу, він дістав пошанування як найкращий іноземний гравець в Італії у 1999 р.

***

Славнозвісна галерея Уффіцці у Флоренції являє собою найбільшу картинну галерею творів епохи Відродження. Тифозі «фіалок» уже зачекалися епохи Відродження своїх улюбленців. Так, штурм вершин Ліги конференцій – це краще, ніж нічого, однак, по-перше, сходження тими альпіністськими (не надто, втім, високими, як за євромірками) тропами так і не дало «Віолі» змоги опинитися на тій вершині, а, по-друге, коли перед знаним клубом стоїть питання виживання в Серії А, хіба це може бути розрадою для численної тифозерії? І початок сезону, в ході якого «Фіо» святкує своє 100-річчя, не являє собою потужний сприянок для оптимізму хлопців і дівчат, сивочолих і сивобородих корінних флорентійців та огрядних синьйор у фіолетових шаликах. Чи будуть зміни на краще? Рівнятися нинішнім гравцям «Фіо» є на кого!

Олексій РИЖКОВ