Фрювірт і Ляйтнер: коли йдуть із біатлону передчасно

Хочу розповісти про спортивний шлях тих біатлоністок, які так і не зуміли здійнятися на п’єдестал пошани на етапах Кубка світу, чемпіонатах світу й Олімпійських іграх. Однак, попри це, вони залишили певний слід в історії спорту, зокрема достойно представляючи свої країни. Тож давайте дізнаємося трішки більше про них.

Юліане Фрювірт (Німеччина)

Юліане Фрювірт народилася 18 березня 1998 року в місті Гота, Німеччина.

В 3-річному віці вона стала на лижі. А коли в 9 років спробувала біатлон, то захопилася цим видом спорту. Й звідтоді німкеня почала професійні саме біатлонні заняття.

На міжнародних змаганнях вона почала виступати в сезоні-2017/2018. На етапі юніорського Кубка світу в чеському Нове-Место в спринтерській гонці вона була близька до п’єдесталу пошани. Однак вирішальною для неї стала прикра хиба на останньому вогневому рубежі. Як наслідок, 4-та позиція.

Крім того, вона взяла участь і в юніорському чемпіонаті світу, що проходив у естонському Отепяя. Тоді юнка продемонструвала непогані результати. Найкращим із них стало 14-те місце за підсумками спринту. Прикрі дві хиби на заключній стрільбі стоячи не дали їй змоги боротися за нагороди.

Наступний сезон (2018/2019) можна назвати проривним у кар’єрі Юліане. Спочатку на юніорському етапі Кубка світу в французькому містечку Преманон у змішаній естафеті разом із партнерами по команді Максом Бархевітцем, Тімом Гротіаном і Ханною-Мішель Херманн уперше опинилася на п’єдесталі пошани, ставши срібною призеркою.

На цьому самому етапі Фрювірт класно провела спринтерську гонку. Попри 150 додаткових штрафних метрів дистанції, вона програла лише 0,2 секунди тодішній переможниці Анастасії Кайшевій.

А згодом німкеня домоглася жаданого. В персьюті вона, стартуючи 2-ю і доволі непогано впоравшись із погодними умовами (тоді всі хибили чимало), зуміла із 7-ма додатковими колами штрафу здобути перемогу.

На юніорському чемпіонаті світу, що відбувся в словацькому Брезно-Осрблі, німкеня здобула срібну нагороду в першій гонці – індивідуальній. Тоді вона поступилася китаянці Мень Фанькі, яка була бездоганною на чотирьох вогневих рубежах.

Окрім того, вона разом зі співвітчизницями Францискою Пфнюр і Ханною Кебінгер в естафеті також посіла 2-ге місце. Варто зауважити, що саме Юліане була фінішеркою команди в тій гонці.

Вона також взяла участь і в чемпіонаті Європи, що проходив у Раубічах. Однак надто високі результати дівчина не зуміла продемонструвати. Її найкращою позицією стало 24-те місце за підсумками індивідуальної гонки. Тоді німкеня назагал тричі схибила за всі чотири вогневі рубежі.

Загалом непогані результати дали змогу Фрювірт і дебютувати на етапах Кубка IBU того самого сезону. Сталося це в естонському Отепяя 1 березня 2019 року. Тоді в суперспринті після кваліфікації та фіналу в неї вийшло здійнятися на п’єдестал пошани – стала 3-ю, попри одне коло штрафу. Вона розділила подіум із партнеркою по команді Яніною Хеттіх.

Окрім того, Юліане також позмагалася і на юніорському чемпіонаті Європи, що проходив у норвезькому містечку Шушені. Тоді юніорка блискавично провела всі старти. До своїх нагород по сезону вона додала ще звитяги. Розпочався чемпіонат для німкені із 7-го місця в індивідуальній гонці з трьома хибами.

Надалі вона разом із партнерками по команді Ханною Кебінгер, Тімою Гротіан та Юліаною Холланд стала бронзовою призеркою класичної естафети. Варто відзначити що сама Юліане була бездоганною на своєму етапі, не використавши жодного додаткового патрону.

В спринті вона схибила на останній стрільбі. Проте навіть ця помилка не стала фатальною, і німкеня, яка показала 4-й чистий час проходження дистанції, зуміла вибороти чергову нагороду чемпіонату – другу бронзову.

А ось у персьюті Фрювірт змогла реабілітуватися та, попри не надто бездоганну стрільбу (загалом три хиби), стати чемпіонкою Європи серед юніорок.

Наступного сезону німкеня знову виступала на різних рівнях. На домашньому етапі юніорського кубка IBU в німецькому Арбері в неї вийшло у фіналі суперспринту посісти 2-ге місце, поступившись менше 10-ти секунд швейцарці Емі Басерзі.

В сезоні-2020/2021 Юліане так і не зуміла здійнятися на подіум в особистих гонках. Вона здебільшого виступала на етапах Кубка IBU. І разом із партнерками по збірній Анною Вайдель, Ханною Кебінгер і Маріон Візензартер зуміла посісти 3-тє місце в естафетній гонці, що відбувалася в словацькому містечку Брезно-Осрблі

А 19 березня 2021 року німкеня дебютувала на етапах Кубка світу. Сталося це в шведському Естерсунді. Щоправда, у Фрювірт вийшло взяти участь лише в одній гонці – спринті. Зі стрільбою вона впоралася непогано – лише 150 додаткових метрів дистанції. А ось за показником ходу програла чимало. Зрештою, саме цей чинник став вирішальним і не дав їй змоги пробитися до наступного старту, спробувавши себе в іншому виді програми – персьюті.

Наступного сезону німкеня взяла участь у кількох стартах на етапах Кубка світу, але здебільшого вона виступала на Кубку IBU, де її результати поступово йшли на спад. У неї так і не вийшло здійнятися на п’єдестал пошани в особистих гонках. Та й на етапах Кубка світу спортсменка так і не зуміла заробити залікові бали.

Сезон-2022/2023 можна назвати одним із найкращих у кар’єрі Юліане з погляду її виступів на етапах Кубка світу. Вона взяла участь у гонках на етапі у фінському Контіолахті. В першому старті – класиці світового біатлону – німкеня заробила свої перші залікові бали в кар’єрі, посівши 23-тє місце. Й варто зазначити, що Фрювірт лише однораз схибила в тій гонці.

Спринт пройшов відносно непогано в її виконанні, й 57-ме місце дало змогу кваліфікуватися до персьюту, який вона завершила на 60-му місці з 8-ма колами штрафу.

В австрійському Гохфільцені німкеня знову заробила кілька очок й у зв’язці спринт/гонка переслідування фінішувала на 40-му й 36-му місцях відповідно.

Юліане взяла участь і в чемпіонаті Європи, що відбувався в швейцарському Ленцергайде. Там її найкращим результатом стала 6-та позиція в індивідуальній гонці з майже бездоганною стрільбою – лише однією незакритою мішенню, яка й не дала їй змоги поборотися не лише за призові місця, а й за перемогу.

Загалом за доволі неповноцінний сезон на етапах Кубка світу в неї вийшло набрати 30 очок і посісти 65-те місце в тоталі.

Сезон-2023/2024 спортсменка знову провела на етапах Кубка IBU. Вона демонструвала відносно непогані результати й зуміла навіть здійнятися на п’єдестал пошани. Сталося це під час спринтерської гонки в шведському Ідре, де німкеня поступилася трохи менше 2-х секунд переможниці – норвежці Кароліне Ердаль.

У березні 2024 року внаслідок жахливої травми під час тренування вона дістала перелому виличної кістки. А найгіршим було те, що ліва частина її язика була повністю відірвана. Після тривалого лікування та реабілітації німкеня, зрештою, зуміла вийти на старт під час етапу Кубка IBU, що проходив у австрійському Обертілліаху. Однак ці гонки їй далися важкувато. Вона посіла 31-шу позицію в спринті й стала 45-ю в масстарті. Далі вона не брала участі в жодному старті сезону.

Влітку перед олімпійським сезоном спортсменка тренувалася з надією потрапити на головний старт 4-річчя та здійснити свою мрію. Однак це в неї так і не вийшло. Тож, так і не провівши жодної гонки в сезоні, напередодні Олімпійських ігор в Італії, вона оголосила про завершення професійної кар’єри. Про це німкеня повідомила на своїй офіційній Instagram-сторінці: «Час офіційно завершити мою кар’єру. Тим, хто мене знає, відомо, що я розпочинала сезон-2025/2026 із метою потрапити на Олімпіаду. Та того, що я робила, для цього виявилося недостатньо. Я завжди полюбляла тренування та повністю віддавалася цьому виду спорту. Проте, як відомо, після нещасного випадку я тепер і підприємниця. Й можу сказати, що на такий успіх із цього боку життя навіть і не розраховувала. Це той успіх, який я важко здобула. Для мене останні 9 місяців були абсолютно на межі. Через це рішення посеред сезону сказати «досить» відчувалося дуже легко та гармонійно. Й не останньою чергою тому, що маю чудових друзів, які неодноразово чітко попереджали мене про ризик вигорання… Чи домоглася я у біатлоні всього, чого хотілося б? Ні. Чи пишалася б маленька Юліане під час своєї першої гонки, якби знала, як усе складеться далі? Так. Я не була обдарована найбільшим талантом, окрім бажання та готовності важко працювати. Надто вдячна моїм батькам, які підтримували мене від самого початку, й моїм друзям, які витримали зі мною всі мої сумніви, емоції та важкі дні. Дякую моїм тренерам, фахівцям, спортивному дому, які вірили в мене та цікавилися людиною, яка ховається за особистістю спортсмена. Також велика дяка моєму партнеру та спонсорам за вашу багаторічну підтримку й довіру!

Я з нетерпінням чекаю на все, що буде далі. Побачимося!

Ваша Юле».

Юлія Ляйтнер (Швайгер) (Австрія)

Юлія Швайгер народилася 21 січня 1996 року в Целль-ам-Зее в Австрії. З дитинства виявляла зацікавлення в заняттях біатлоном. А перший її рік у біатлоні – 2006-й.

Вперше на міжнародних змаганнях вона виступила в сезоні-2012/2013 на юніорському чемпіонаті світу в австрійському Обертілліаху. Там у категорії «дівчата» молода австрійка взяла участь у двох стартах. Її найкращим місцем стало 30-те в спринтерській гонці з бездоганним проходженням вогневих рубежів.

Наступного сезону Юлія взяла участь у чемпіонаті Європи в категорії «юніорки», що проходив у чеському Нове-Место. Тоді юнка зуміла посісти 14-те місце в індивідуальній гонці з трьома незакритими мішенями.

Опісля вона позмагалася і на юніорському чемпіонаті світу, що відбувався в американському Преск-Айлі. Там спортсменка продемонструвала високий рівень і після 10-го місця в спринті й 6-го в персьюті вона блискавично перемогла в індивідуальній гонці. Провівши бездоганно чотири стрільби, Швайгер цілком заслужено стала чемпіонкою. Варто зазначити, що 2-ге місце в тій гонці посіла майбутня зірка світового біатлону Ліза Віттоцці.

Крім того, разом із партнерками по команді Зюзанною Куртцхаллер і Сімоне Кюпфнер вона зуміла здобути бронзову нагороду в естафеті.

Такі гарні результати дали змогу юнці дебютувати на етапі Кубка IBU. Щоправда, вона провела лише один старт в італійському містечку Мартел-валь-Мартелло – спринтерську гонку. Фінішувала вона тоді на 37-му місці з трьома колами штрафу загалом.

Наступний сезон – 2014/2015 років – розпочався для неї з етапів Кубка IBU. Спортсменка пробувала свої сили на зовсім іншому рівні. Крім того, вона традиційно взяла участь й у чемпіонаті Європи серед юніорок. І хоча там Юлія була максимально близькою до нагород, зрештою, в неї так і не вийшло потрапити на подіум як в особистих змаганнях, так і в командних.

А ось на юніорському чемпіонаті світу що проходив у Раубічах, вона зуміла двічі здобути срібну нагороду. Спочатку в спринтерській гонці, а надалі повторивши свій успіх у персьюті.

Її дебют на етапах Кубка світу відбувся відразу на чемпіонаті світу 2015 року, який приймало фінське містечко Контіолахті. Там у неї вийшло взяти участь у двох стартах: спринті й індивідуальній гонці. Першу гонку, яка відбулася 7 березня, вона провела відверто невдало. Аж 6 (!) кіл штрафу й 94-та підсумкова позиція не дали їй можливості кваліфікуватися до гонки переслідування.

З класикою світового біатлону Швайгер впоралася краще. Вона загалом заробила 3 штрафні хвилини й фінішувала 54-ю.

В сезоні-2015/2016 вона поєднувала свої виступи на різних міжнародних змаганнях. Традиційний юніорський чемпіонат світу приніс їй чергові нагороди. Спочатку вона посіла 3-тю сходинку в індивідуальній гонці в румунському Чейле-Градістей, продемонструвавши ідеальне проходження всіх вогневих рубежів. Надалі вона здобула бронзову медаль естафети разом із партнерками по команді Зюзанною Куртцхаллер і Сімоне Кюпфнер.

А опісля етап Кубка IBU, що відбувся в словацькому Брезно-Осрблі приніс їй чергову бронзову нагороду й першу на цих змаганнях. Тоді Юлія припустилася лише однієї хиби на останньому вогневому рубежі.

Від сезону-2016/2017 Швайгер стає постійною учасницею етапів Кубка світу, періодично виступаючи й на етапах Кубка IBU.

А 9 березня на етапі в естонському містечку Отепяя австрійка стає 2-ю в спринті на Кубку IBU, оновивши свій найкращий результат минулої зими. В неї виходить бездоганно провести стрільбу й програти не так багато переможниці гонки – менше 6-ти секунд.

Окрім того, вона продовжує змагатися і на юніорських чемпіонатах світу. Того сезону цей старт відбувався в словацькому Брезно. Й там Юлія здійнялася на п’єдестал пошани, ставши срібною призеркою.

В сезоні-2017/2018 австрійка, нарешті, здобуває таку довгоочікувану та бажану перемогу на етапах Кубка IBU. Безпомилкове проходження двох стрільб і відносно непоганий хід по трасі (7-й показник за цим компонентом) дали їй змогу тріумфувати в спринті Ханти-Мансійська.

Поступово результати Швайгер поліпшувались. А сезон-2020/2021 можна назвати найкращим у її кар’єрі з погляду виступів на етапах Кубка світу. Саме тоді вона продемонструвала свої найкращі результати й зуміла двічі стати 9-ю: в спринті в Обергофі й у спринті в Нове-Место. Ці позиції, зрештою, і залишаться її «personal best» у кар’єрі.

Австрійська біатлоністка взяла участь і в головному старті 4-річчя – Олімпіаді в Пекіні. Там її найкращим результатом стало 31-ше місце за підсумками індивідуальної гонки. Тоді спортсменка припустилася загалом трьох хиб.

Сезон-2023/2024 вона провела на етапах Кубка IBU через високу конкуренцію в основній збірній. А у вересні 2024 року спортсменка вийшла заміж і змінила своє дівоче прізвище на Ляйтнер.

Через серйозні проблеми зі здоров’ям вона не зуміла провести жодного старту в сезоні-2024/2025.

Загалом вона взяла участь у 119-ти стартах на етапах Кубка світу й зуміла заробити 512 очок.

А виступивши на кількох гонках на етапах Кубка IBU в олімпійському сезоні, Юлія не змогла продемонструвати ті високі результати, які показувала раніше. Зрештою, вона вирішила завершити професійну кар’єру. Про це спортсменка повідомила на своїй офіційній Instagram-сторінці: «Прощавай, прощавай, біатлоне! Після другої хвороби за цю зиму я вирішила завершити свою біатлонну кар’єру. Останні роки занадто сильно виснажили мене, й зараз моя батарейка остаточно розрядилася. Це не відчувається як поразка – я б повторила останні 4 роки точно так само! Менше з тим, я довго боялася цього моменту, коли доведеться сказати «бувай», але зараз це відчувається слушним. Звісно, дні не завжди бувають легкими, але, коли вкладаєш у справу стільки душі та пристрасті, це, мабуть, цілком нормально. Дякую всім людям, які так довго були поруч зі мною. Було су-у-упер весело підкорювати світ біатлону разом із вами, і я неймовірно вдячна за численні дружні зв’язки, які з’явилися за цей час!!! Дякую моїм тренерам, навіть якщо ми домоглися не всього, про що мріяли. Ваша відданість мотивувала мене щодня. Наші стосунки між атлетом і тренером є та залишаються унікальними, й це триває вже 16 років!!! Дякую моїм багаторічним спонсорам та екіпірувальникам насамперед за те, що підтримували мене в складні часи! Я ніколи не сприймала це як належне та надзвичайно пишаюся кожною співпрацею! Сподіваюся, деякі партнерства вийдуть за межі професійного спорту»

Щиро бажаємо дівчатам успіхів у їх нових починаннях!

Євгенія АНТОНОВА